ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 921/59/16-г/6 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Селіваненка В.П.,за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Максименко А.П.;розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотехсервіс"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від05.09.2016та на рішенняГосподарського суду Тернопільської областівід12.04.2016у справі№ 921/59/16-г/6за позовомПриватного акціонерного товариства "Автотехсервіс"доТернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Автотехсервіс" (далі - ПАТ "Автотехсервіс") звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 68-р/к від 06.11.2015.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.01.2016 порушено провадження у справі № 921/59/16-г/6 за позовом ПАТ "Автотехсервіс" до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення № 68-р/к від 06.11.2015.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області (суддя Шумський І.П.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Малех І.Б., судді Желік М.Б., Марко Р.І.) від 05.09.2016 рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.04.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 та рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.04.2016, ПАТ "Автотехсервіс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема ст.ст. 32, 41 ГПК України, оскільки безпідставно відмовлено позивачеві у призначенні по справі судової товарознавчої експертизи. Окрім того, скаржник посилається на те, що відповідач не надав судам попередніх інстанцій жодних доказів на підтвердження наявності тих обставин, з якими він пов'язував визначення територіальних та товарних меж ринку, що зумовлює безпідставність та необґрунтованість висновків про монопольне (домінуюче) становище позивача.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.10.2016 касаційну скаргу ПАТ "Автотехсервіс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.11.2016.

На адресу суду від Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Автотехсервіс", в якому відділення просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами Тернопільським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проведено дослідження діяльності суб'єктів господарювання на регіональному ринку роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами.

За результатами збору та аналізу даних, в діях ПАТ "Автотехсервіс" було виявлено ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 06.11.2015 адміністративною колегією Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України постановлено рішення №68-р/к у справі №796-ЗМС про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

За змістом рішення, перевіркою було встановлено такі обставини.

Враховуючи октанове число пального, характеристики та ціни на нього, товарними межами ринку визначено:

- роздрібна торгівля низькооктановими бензинами,

- роздрібна торгівля висооктановими бензинами,

- роздрібна торгівля дизельним пальним.

Зважаючи на місце розташування АЗС позивача, населені пункти, в яких проживають споживачі, транспортні витрати споживачів на придбання товарів, неможливість переміщення пропозиції товару, АМК визначив територіальні межі ринку для:

- роздрібної торгівлі низькооктановими бензинами: смт. Козова, Козівського району, Тернопільської області; смт. Залізці, Зборівського району, Тернопільської області; м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області з урахуванням прилеглої території в радіусі 5 км., с. Сільце, Підгаєцького району, Тернопільської області; смт. Гусятин, Гусятинського району, Тернопільської області; м. Чортків, Чортківського району, Тернопільської області;

- роздрібної торгівлі висооктановими бензинами та дизельним пальним: м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області з урахуванням прилеглої території в радіусі 5 км., с. Городище, Козівського району, Тернопільської області.

При визначенні територіальних меж ринку роздрібної торгівлі пальним, серед іншого, Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України брало до уваги додаткові витрати споживачів, власників транспортних засобів, які зареєстровані або проживають в зазначених територіальних межах на пальне необхідне для подолання відстані в прямому й зворотному напрямках до найменш віддалених АЗС, що належать іншим суб'єктам господарювання, (в середньому 1 л на 10 км), експлуатаційні витрати (ремонт, технічне обслуговування автомобіля, витрати мастильних матеріалів) та витрати часу.

Дослідивши надані місцевими органами державної влади та самим відповідачем документи, АМК з'ясував, що у більшості із зазначених територіальних меж, роздрібна торгівля пальним здійснювалась лише на АЗС належних позивачу.

При цьому у досліджуваний період територіальним відділенням було отримано інформацію про кількість АЗС у Тернопільській області, їх місцезнаходження, обсяги реалізації продукції, вартість продукції.

З врахуванням отриманої інформації було зроблено висновок про те, що в впродовж 2014 року та І кварталу 2015 року ПАТ "Автотехсервіс" займало монопольне (домінуюче) становище на ринку

торгівлі низкооктановими бензинами в територіальних межах: - смт. Козова, Козівського району, Тернопільської області з часткою 100 відсотків; - смт. Залізці, Зборівського району, Тернопільської області з часткою 100 відсотків; - м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області з урахуванням прилеглої території в радіусі 5 км з частками 90,17 та 90,06 відсотків відповідно. - с. Сільце, Підгаєцького району, Тернопільської області з часткою 100 відсотків; - смт. Гусятин, Гусятинського району, Тернопільської області з часткою 100 відсотків; - м. Чортків, Чортківського району, Тернопільської області з часткою 80,05 та 100 відсотків;

роздрібної торгівлі висооктановими бензинами в територіальних межах: - м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області з урахуванням прилеглої території в радіусі 5 км з часткою 56,48 та 66,98 відсотків відповідно; с. Городище, Козівського району, Тернопільської області з часткою 100 відсотків;

роздрібної торгівлі дизельним пальним в територіальних межах: м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області з урахуванням прилеглої території в радіусі 5 км з часткою 70,83 та 88,29 відсотків відповідно; с. Городище, Козівського району, Тернопільської області з часткою 100 відсотків.

Бар'єрами для вступу нових потенційних конкурентів на ринок роздрібної торгівлі низько октановими, високооктановими бензинами та дизельним пальним в рішенні №68-р/к від 06.11.2015 зазначено: адміністративні обмеження, пов'язані з необхідністю одержання згоди органів місцевого самоврядування на користування земельною ділянкою для розміщення АЗС, дозволів органів екологічної безпеки, охорони праці, пожежного нагляду, а також значні витрати, яких вимагає будівництво АЗС.

Відповідно до п. 7.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605 (далі - Методика) часовими межами зазначених ринків визначено 2014 рік та І квартал 2015 року.

За наявності значного обсягу залишків, при відсутності закупки, маючи можливість тривалий час (більше року) реалізовувати бензин та дизельне пальне не змінюючи ціни реалізації, ПАТ "Автотехсервіс" поступово її збільшувало.

Збільшення цін товариство здійснювало без урахування рівня закупівельних цін, та зменшення витрат за статтями "основна заробітна плата", "відрахування із заробітної плати", "накладні витрати", "патенти, земельний податок, безпека, оренда, РЕМ", "амортизація".

Перевіркою також з'ясовано, що встановлені на АЗС ПАТ "Автотехсервіс" ціни перевищували середній рівень цін по Тернопільській області та Україні в цілому.

Проаналізувавши товарні, територіальні, часові межі ринку та динаміку зміни роздрібних цін на пальне, АМК зробив висновок про наявність можливості збільшувати ціну через те, що ПАТ "Автотехсервіс" займає монопольне (домінуюче) становище, не зазнає значної конкуренції на ринку, тобто може диктувати свої умови продажу товару, підвищувати ціни на товари і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень обумовлений конкуренцією.

Дії товариства з безпідставного підняття роздрібних цін кваліфіковано як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ст. 50 та п.1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем в частині встановлення таких цін реалізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції.

В порядку п.26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, із супровідним листом №12/1693 від 16.10.2015, Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України направило ПАТ "Автотехсервіс" копію подання №178 від 16.10.2015 "Про попередні висновки по справі №769-ЗМС".

За результатами розгляду подання №178 від 16.10.2015, листом №30/10 від 30.10.2015 адміністрація суб'єкта господарювання повідомила АМК про визнання порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції та його припинення, шляхом зниження цін на АЗС. До листа долучено наказ від 29.10.2015 про зниження з 30.10.2015 цін на АЗС.

Керуючись ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за зловживання монопольним становищем в частині встановлення таких цін реалізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, рішення адміністративної колегії Тернопільським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України від 06.11.2015 №68-р/к у справі №796-ЗМС на ПАТ "Автотехсервіс" накладено штраф.

За змістом рішення, при визначенні розміру штрафів, АМК було враховано співпрацю ПАТ "Автотехсервіс" з територіальним відділенням під час розгляду справи та припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції до винесення рішення.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Автотехсервіс" до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 68-р/к від 06.11.2015.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Відповідно до частини другої цієї статті монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Відповідно до п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається, зокрема, встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень віднесено до повноважень названого Комітету. За приписами частини четвертої цієї ж статті здійснення відповідних повноважень іншими органами державної влади не допускається.

У цьому проявляється особливий статус АМКУ як державного органу, діяльність якого покликана забезпечити державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

У п. 15.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 зазначено, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 № 49-р.

Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку визначений Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням голови Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року № 49-р (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605).

У п. 1.3 Методики дано такі визначення:

територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами;

товарні межі ринку - товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.

Відповідно до п. 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії, зокрема, як: визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку.

Згідно з п. 5 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих.

Відповідно до п. 6 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися: фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи); технологічні зв'язки між виробниками і споживачами; можливості щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування; співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах цього ринку, прийнятний для виробників чи споживачів; можливості щодо переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні; рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи); наявність торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки; наявність знаків для товарів і послуг; наявність на відповідній території та рівень бар'єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар'єрів; економічних й організаційних обмежень; впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції; бар'єрів, що пов'язані з ефектом масштабу виробництва; бар'єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат; бар'єрів, пов'язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; екологічних обмежень; бар'єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо; місце розташування специфічних груп споживачів; рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями.

При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при визначенні територіальних меж Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України враховувало місце розташування АЗС позивача, населені пункти, в яких проживають споживачі, транспортні витрати споживачів на придбання товарів, неможливість переміщення пропозиції товару.

Окрім того, під час проведеного дослідження було здійснено запит в РДА щодо переліку суб'єктів господарювання, які реалізовують взаємозамінний товар (перелік АЗС). Також було здійснено запити безпосередньо суб'єктам господарювання, у т.ч. позивачу, стосовно обсягів реалізованого товару. За результатами проведених досліджень формувалась карта меж.

При визначенні територіальних меж ринку відповідач не обмежувався лише населеними пунктами, а частково охоплював і ділянки автомобільних доріг, які знаходяться у цих межах. З огляду на те, що АЗС знаходяться на виїздах з населених пунктів. У інших населених пунктах у позивача вже є конкуренція і в них позивач не займає монопольне становище.

Господарськими судами встановлено, що Тернопільським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було враховано фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи), співвідношення цін, можливості щодо переміщення попиту між територіями, рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування, наявність торгових, складських приміщень, обладнання необхідного для реалізації пального наявність на відповідній території, рівень адміністративних бар'єрів, економічних й організаційних обмежень, бар'єрів, пов'язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок, обмежень щодо попиту, екологічних обмежень, місце розташування специфічних груп споживачів - власників транспортних засобів, рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями, здатність до переміщення або попиту, або пропозиції, що відповідає вимогам Методики.

Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вказувало на те, що невзаємозамінними товарами в рішенні є високооктановий, низкооктановий бензини та дизпаливо.

Ринок роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами утворюють послуги з роздрібної торгівлі пальним, виробленим з нафтової сировини, що використовується в двигунах внутрішнього згорання.

Під роздрібною торгівлею розуміється продаж світлих нафтопродуктів кінцевому споживачу, який використовує цей товар як пальне для автотранспорту, незалежно від форми розрахунків (готівкова, безготівкова, старт-карти, талони тощо).

Згідно з Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України в оспорюваному рішенні вказало, що низькооктанові бензини та високооктанові бензини не є взаємозамінними. За споживчими властивостями та функціональним призначенням низькооктанові, високооктанові бензини та дизельне пальне не є взаємозамінними між собою, оскільки призначені для двигунів різного типу.

При цьому судами попередніх інстанцій зазначено, що ПАТ "Автотехсервіс" заявлялось клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи на вирішення якої слід було поставити запитання: чи можливо використовувати високооктанові бензини для забезпечення роботи двигунів внутрішнього згоряння, розроблених заводом-виробником для роботи на низькооктанових бензинах. Клопотання позивача мотивоване тим, що твердження відповідача про невзаємозамінність низькооктанових та високооктанових бензинів жодним доказом не підтверджене.

Як місцевим господарським судом, так і судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні згаданого клопотання з огляду на те, що ПАТ "Автотехсервіс" не оспорювало в цілому визначення відповідачем товарних меж ринку, але вказувало лише на невірне застосування п.6.1 Методики для встановлення територіальних (географічних) меж ринку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до позиції викладеної в оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України" № 01-08/627 від 25.11.2009, висновок про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища може бути здійснено лише за результатами спеціального дослідження, яке включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку, причому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єктів аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку тощо на підставі інформації, що може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища. Таке дослідження проводиться органом Антимонопольного комітету України в порядку, передбаченому Методикою. Отже, зазначений висновок є підсумком правової оцінки фактичних обставин, установлених органом Антимонопольного комітету України у проведенні відповідного дослідження згідно з Методикою. Відтак питання про наявність або відсутність підстав вважати, що позивач займає монопольне (домінуюче) становище на певному ринку, є правовим і має з'ясовуватись територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, а господарський суд, розглядаючи дану справу, в свою чергу, повинен перевірити правильність застосування названим відділенням норм Методики у вирішенні даного питання. Господарський суд не вправі ні самостійно, ані шляхом призначення судової експертизи визначати товарні межі ринку для встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання, після того, як це зробило територіальне відділення АМК, і таким чином перебирати на себе повноваження останнього.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що в оскаржуваному рішенні територіального відділення окрім споживчих властивостей бензинів, здійснювалось порівняння їх за цінами, що згідно п. 5.1 Методики визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку є одним із показників взаємозамінності товару. Відтак, навіть при доведенні можливості заміни низькооктанового бензину високооктановим у двигунах автомобілів не спростовує висновків територіального відділення про невзаємозамінність цих товарів згідно з п. 5.1 Методики визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку.

Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів того, що ПАТ "Автотехцентр" зазнає значної конкуренції на ринку товару у визначених товарних, територіальних, часових межах, позивачем не зазначено і не представлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Тернопільським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України правомірно встановлено та підтверджено належними доказами, що дії ПАТ "Автотехцентр" з безпідставного підняття роздрібних цін на низькооктанові бензини, високооктанові бензини та на дизельне пальне на АЗС є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем в частині встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи ПАТ "Автотехцентр", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотехсервіс" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.04.2016 у справі № 921/59/16-г/6 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Селіваненко В.П.