ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 917/409/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівДроботової Т.Б., Кравчука Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуСільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід06.09.2016у справі№917/409/16Господарського суду Полтавської областіза позовомСільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива"доГоловного управління Держгеокадастру у Полтавській областіза участюпрокуратури Полтавської областіпропоновлення договору оренду земельної ділянки на умовах орендаря

за участю

- позивача:Сингаївська Т.С. (довіреність від 03.08.2016)- прокурора:Збарих С.М. (посвідчення № 028728 від 05.09.2014),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Нива" (далі - позивач) просило визнати поновленим договір оренди землі від 27.03.2014, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - відповідач), та позивачем, на земельну ділянку площею 4,2285 га з кадастровим номером 5320483600:00:004:0392 до 31.12.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі", тому договір оренди землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.06.2016 (суддя Погрібна С.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення та неправильне судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що 27.03.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області, яке в подальшому було реорганізовано у Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та позивачем (орендар) був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,2285 га (кадастровий номер - 5320483600:00:004:0392) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена не була.

Пунктом 8 договору встановлено, що договір укладено терміном до 31.12.2015. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, у розмірі 3865,41 грн. в рік, що становить 4% від нормативної грошової оцінки одного гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2014 на коефіцієнт 3,2 та коефіцієнта для ріллі 1,756.

На виконання умов договору, 27.03.2014 сторонами складено акт приймання-передачі земельної ділянки.

10.04.2014 договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за відповідним номером.

Листом від 29.04.2015 № 205 позивач звернувся до Головного управління Держземагентства у Полтавській області з проханням продовжити термін дії договору оренди землі та додав проект додаткової угоди про внесення змін до пункту 8 договору оренди землі щодо продовження терміну дії договору до 31.12.2025, але листом від 29.05.2015 № 5563/2-15 орендодавець повідомив орендаря про те, що він не погоджується із запропонованим позивачем терміном оренди та запропонував йому орендну плату у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки, вказавши при цьому, що вирішення питання щодо продовження строку дії вказаного договору можливе тільки у разі погодження його умов.

При цьому судами відзначено, що у проекті додаткової угоди до договору оренди землі позивач запропонував відповідачу поновити договір терміном до 31.12.2025, в той час як у позовній заяві позивач просив поновити його до 31.12.2022.

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням від 24.09.2015 № 731, у якому повідомляв відповідача про намір продовжити термін дії договору оренди землі.

Відповідач листом від 13.11.2015 № 4236/0/72-15 повідомив позивача про те, що в поданому ним проекті відсутня інформація щодо відсотку від нормативної грошової оцінки та відповідачем запропоновано позивачу орендну плату у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки з посиланням на те, що вирішення питання щодо поновлення строку дії договору можливе тільки у разі узгодження умов договору.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, виходив із того, що позивач не звертався з проханням до відповідача продовжити договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а просив змінити істотні умови договору, але сторони не дійшли згоди, у зв'язку з чим право позивача на укладення додаткової угоди про поновлення дії договору є не порушеним.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.

Як вбачається спір у даній справі виник з приводу поновлення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції від 17.02.2011, що діяла на час закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного між сторонами, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч.6). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч.7). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч.8). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.9). У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.10).

Таким чином стаття 33 цього Закону фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 зі справи №6-55цс15, яка відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами.

При цьому у першому випаду, за яким орендар, який має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, і який має намір скористатися таким переважним правом, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. І у цьому випадку поновлення договору оренди землі здійснюється на підставі додаткової угоди, проект якої орендар додає до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі. При цьому при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, що вбачається із приписів частин 1-4 вказаної статті.

У другому ж випадку не встановлюється обов'язку для орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі.

Положення частини 4-ї вказаної норми визначають, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Згідно приписів статті 31 цього Закону договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1). Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.2).

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до пункту 288.5.1 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежі не може бути меншою трьох відсотків та більше дванадцяти відсотків нормативної грошової оцінки.

У справі що переглядається у касаційному порядку встановлено, що між сторонами зі справи відбувалося листування щодо врегулювання питання щодо істотних умов договору оренди землі в частині строку дії договору оренди та розміру орендної плати, але за результатами його сторони не дійшли згоди за цими умовами договору, та листом від 05.01.2016 № 28-16-7777.3-11/-16 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав продовження орендних правовідносин.

Враховуючи викладене, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення на підставі встановлених фактичних обставин справи суд касаційної інстанції зазначає, що оскільки позивач не звертався до відповідача з пропозицією продовжити договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, виходячи із того, що сторони не дійшли згоди про зміну умов договору оренди землі, а позивач у позові просив визнати поновленим договір оренди землі на інший строк, ніж той, що був передбачений умовами договору, суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення такого позову як поновлення договору оренди землі на інший строк.

Посилання позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 у справі № 917/401/16, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, не може бути підставою для такого скасування, оскільки зводяться до недоведеності обставин справи, що, відповідно до приписів статті 111 частини 2-ї Господарського процесуального кодексу України, не допускаються у касаційній скарзі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі Господарського суду Полтавської області №917/409/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

Г.А. Кравчук