ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 916/752/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Прокоф'єва Л.В. Прокопишин Н.Ю.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2016 рокуу справі№ 916/752/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"про стягнення 33 990,21 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 33 990,21 грн, з яких 8 699,03 грн - пеня 24 344,36 грн - інфляційні втрати, 946,82 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.05.2016 (суддя - Петренко Н.Д.) позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 285, 42 грн пені, 305, 57 грн 3 % річних, 13 760, 20 грн інфляційних втрати та судовий збір.

В решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 (головуючий - Воронюк О.Л., судді - Лашин В.В., Величко Т.А.) рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2016 в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат скасовано та в задоволенні позову в цій частині відмовлено.

В решті рішення залишено в силі.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат, а в решті постанову апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2016 залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 04.02.2014 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2758/14-КП-23, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Відповідно до п. 2.1. договору продавець передає покупцю з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 410 тис.куб.м.

Згідно з п. 5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 15.09.2014) ціна за 1000 куб. м газу становить 4 874,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн, всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 5 338,18 грн, крім того ПДВ - 20% - 1 067,64 грн, всього з ПДВ - 6 405,82 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу.

Оскільки відповідач оплачував отриманий природній газ несвоєчасно, то місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 285, 42 грн пені, 305, 57 грн 3 % річних і правильність висновків місцевого суду в цій частині ніяким не оскаржувалася.

Також, місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 13 760, 20 грн інфляційних втрат.

Проте, погодитись з таким висновком місцевого суду неможливо, виходячи з такого.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.

Як правильно було зазначено апеляційним судом, місцевим судом, в порушення вказаних вимог, не було враховано, що позивач, зокрема за січень 2014 р. нараховує відповідачу індекс інфляції на суму боргу в розмірі 164 073,89 грн, яка обліковувалася станом на 15.02.2014, а за лютий 2014 р. - інфляційні втрати, які мають розраховуватися на березень 2014 р. та, що в березні 2014 р. відповідачем була здійснена фактична оплата боргу, що виключає нарахування відповідачу інфляційних втрат за ці місяці. Такі ж неправильні розрахунки були здійсненні позивачем і в жовтні, листопаді та грудні 2014 р.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за спірний період, апеляційний суд прийшов до правильного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для їх нарахування та відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Надані позивачем в касаційній скарзі розрахунки інфляційних втрат за спірний періоди є безпідставними, адже апеляційним судом при здійсненні перерахунку інфляційних втрат були враховані вимоги щодо їх розрахунку, а також періоди наявності у відповідача заборгованості, порядок її сплати та прийнятий обґрунтований і мотивований судовий акт, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного господарського суду не спростовують і підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 в оскаржуваній частині не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2016 року у справі за № 916/752/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова