ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 915/2046/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Ходаківської І.П.за участю представників:позивачане з'явився відповідачівне з'явився прокурораТомчук М.О. посв. від 01.08.2012 №000606розглянувши матеріали касаційної скаргиПершого заступника прокурора Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 27.07.2016у справі№915/2046/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовомЗаступника прокурора Миколаївської областідо1. Миколаївської міської ради; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Імпорт"провизнання незаконним та скасування п.6 розділу 1 рішення від 18.06.2015 №48/35, визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі від 16.07.2015 №10944, зобов'язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:03:074:0015

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави до Миколаївської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Імпорт" про визнання незаконним та скасування п.6 розділу 1 рішення від 18.06.2015 №48/35, визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі від 16.07.2015 №10944, зобов'язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:03:074:0015.

Заявою про зміну предмету позову від 18.04.2016 №05/2-297вих-16 позивач просив визнати незаконним та скасувати пункт 3 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 16.09.2014 № 43/33 про надання ТОВ "Транс-Імпорт" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 10000 кв.м. за рахунок земельної ділянки раніше наданої рішенням міської ради від 13.03.2008 № 22/44 товариству, з метою передачі в оренду для будівництва гаража-стоянки для вантажних автомобілів підприємства по вул. Кінцевій у м. Миколаєві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що міською радою не виконані вимоги законодавства при наданні дозволів на складання проектів землеустрою та затвердження щодо відведення земельних ділянок та надання оренду відповідачу - 2 , а саме всупереч вимог Земельного кодексу України, земельні торги щодо продажу права на оренду вказаної земельної ділянки в порядку статей 135-139 Земельного кодексу України не проводились, у зв'язку з чим пункт 3 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №43/33 від 16.09.2014 та пункт 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 № 48/35 підлягають скасуванню.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.04.2016 (суддя Коваль С.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 (головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Колоколов С.І.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки приймаючи п. 3 розділу 1 рішення № 43/33 від 16.09.2014 року та п. 6 розділу 1 рішення від 18.06.2015 № 48/35 відповідачем - 1 було дотримано вимоги Земельного кодексу України, підстав для визнання цих рішень незаконними та скасування немає, а отже договір оренди від 16.07.2015 № 10944 не може бути визнаний недійсним на майбутнє.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Перший заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, позовні вимоги задовольнити.

Свої доводи скаржник обґрунтовує порушенням судами статей 1, 34, 36, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, статей 71, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статті 31 Закону України "Про транспорт", статті 50 Закону України "Про землеустрій", статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги", статті 1 Закону України "Про будівельні норми". Заявник зазначає, що спірними рішеннями Миколаївської міської ради від 16.09.2014 №43/33 та від 18.06.2015 №48/35 відповідачу надано земельну ділянку для будівництва об'єкту дорожнього сервісу, що вимагає проведення земельних торгів відповідно до приписів статей 124, 134 Земельного кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.10.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Ходаківська І.П., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутнього у судовому засіданні 16.11.2016 прокурора, перевіривши наявні матеріали на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.09.2014 Миколаївською міською радою прийнято рішення №43/33, згідно з пунктом 3 розділу 1 якого ТОВ "Транс-Імпорт" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 10000 кв.м., за рахунок земельної ділянки раніше наданої рішенням міської ради від 13.03.2008 №22/44 ТОВ "Транс-Імпорт", з метою передачі в оренду для будівництва гаража-стоянки для вантажних автомобілів підприємства по вул. Кінцевій.

18.06.2015 Миколаївською міською радою прийнято рішення №48/35, пунктом 6 розділу 1 якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 10000 кв.м (кадастровий номер 4810136900:03:074:0015) за рахунок земельної ділянки, раніше наданої рішенням міської ради від 13.03.2008 №22/44 ТОВ "Транс-Імпорт", зарахувавши її до земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства (землі поточного будівництва), з метою передачі в оренду для будівництва гаража-стоянки для вантажних автомобілів підприємства по вул. Кінцевій.

В подальшому, на підставі вказаного рішення 16.06.2015 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Транс-Імпорт" укладено договір оренди №10944 строком на 2 роки, згідно якого передано в оренду земельну ділянку площею 10000 кв.м. (за функціональним призначенням-землі поточного будівництва), без права передачі її в суборенду (кадастровий №4810136900:03:074:0015).

За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Проте, постанова і рішення у справі цим вимогам не відповідають, оскільки прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи.

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора визнати незаконним та скасувати пункт 3 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 16.09.2014 № 43/33 про надання ТОВ "Транс-Імпорт" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 10000 кв.м. за рахунок земельної ділянки раніше наданої рішенням міської ради від 13.03.2008 № 22/44 товариству, з метою передачі в оренду для будівництва гаража-стоянки для вантажних автомобілів підприємства по вул. Кінцевій у м. Миколаєві.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції на час надання позивачу дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для передачі в оренду) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженням, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Порядок підготовки та прийняття відповідних рішень органами виконавчої влади та місцевого самоврядування за проектами відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду встановлені ст. 123 вищевказаного Кодексу.

За приписами частини 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Частиною 6 вказаної статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3, статті 134 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Згідно з вимогами частини 1 статті 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною 2 статті 31 Закону України "Про транспорт" та частиною 2 статті 71 Земельного кодексу України встановлено, що до земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв'язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання. До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: паралельні об'їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди; майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу; будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; захисні насадження.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при передачі в оренду земельних ділянок для будівництва об'єктів дорожнього господарства, зокрема, майданчиків для стоянки транспорту і відпочинку, земельні торги не проводяться та дозвіл на складання проекту відведення такої ділянки надається відповідним рішенням органу виконавчої влади та місцевого самоврядування в порядку статті 123 Земельного кодексу України.

Проте, судами не надано оцінки твердженням позивача, що за даними Головного управління статистики у Миколаївській області, діяльність ТОВ "Транс - Імпорт" не пов'язана з обслуговуванням автомобільних доріг. До видів діяльності підприємства належить вантажний автомобільний транспорт та надання його в оренду, будівництво нежитлових та житлових будівель і водних споруд, роздрібна торгівля та обслуговування напоями, постачання інших готових страв.

Окрім того, судами попередніх інстанцій не встановлено те, який саме об'єкт збирається будувати ТОВ "Транс-Імпорт", оскільки згідно Державного класифікатору будівель та споруд ДК-018-2000, затв. Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №207, споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створено з будівельних матеріалів, напівфабрикантів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно - монтажних робіт.

Інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені до виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів тощо.

З аналізу положень вказаного класифікатора вбачається, що спірний об'єкт є складовою інженерно-транспортної інфраструктури, а не транспортною спорудою, проте, судами ці обставини не були досліджені.

До того ж, судами не надано належної правової оцінки листу Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 26.11.2015 №17-6810, з якого вбачається, що спірна земельна ділянка частково входить до озелененої зони спеціального призначення.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що суди попередніх інстанцій повинні надати належну правову оцінку рішенню Господарського суду Миколаївської області по справі №915/1067/13 від 14.08.2013 р., яким було розірвано договір оренди щодо земельної ділянки площею 26316 кв. м. по вул. Кільцевій у місті Миколаєві.

З наведеного вище слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не перевірили ґрунтовність юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Першого заступника прокурора Одеської області дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 та рішення господарського суду Миколаївської області від 29.04.2016 скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 та рішення господарського суду Миколаївської області від 29.04.2016 у справі № 915/2046/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді І. Ходаківська

О.Сибіга