ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 914/4121/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін: від позивачаМужика Н.Т.,від відповідачаРізника О.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління"на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2016 рокуу справі № 914/4121/15 Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "А.Омега"доМиколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління"простягнення 4069488,62 грн,ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.04.2016 року стягнуто з Миколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління" (надалі - МКП "Житлово-комунальне управління") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А. Омега" (надалі - ТОВ "А. Омега") 2 617 057, 54 грн суми основного боргу за договором № 83 на закупівлю робіт "Будівництво полігона твердих побутових відходів за адресою: Львівська область, м. Миколаїв, урочище "Гроби", 336 345,66 грн пені, 69 262, 40 грн 3% річних, 1046823,02 грн. інфляційних втрат та 61 042, 33 грн судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Матущака О.І., Дубник О.П., Скрипчук О.С.) апеляційну скаргу МКП "Житлово-комунальне управління" та додані до неї матеріали повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

МКП "Житлово-комунальне управління", не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ч. 3 ст. 53 ГПК України, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, просить ухвалу скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

16.11.2016 року заявник надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що судом апеляційної інстанції не було досліджено обставин, пов'язаних із арештом, який був накладений на всі рахунки МКП "Житлово-комунальне управління" в межах відкритих виконавчих проваджень.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційної інстанції - без змін. Позивач, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо повернення апеляційної скарги, оскільки відповідач допустив істотне порушення строку подання скарги, і зазначені ним причини не є поважними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Строк подання апеляційної скарги на рішення у справі сплив 29.04.2016 року. Вирішення питання щодо поновлення цього строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з ч. 1 ст. 53 ГПК за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, вирішуючи це питання, суд у світлі конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційна скарга МКП "Житлово-комунальне управління" була подана 29.04.2016 року, тобто, в межах строку, встановленого у ч. 1 ст. 93 ГПК України. Ця скарга ухвалою апеляційного суду від 16.05.2016 року була повернута без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, оскільки до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України встановлено, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно. При цьому, Вищий господарський суд України зауважує, що строки, в межах яких особа зобов'язана усунути такі недоліки та має право повторно звернутися до апеляційного господарського суду із скаргою, в ГПК України не встановлені. Водночас, у абз. 7 п. 4 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що якщо апеляційну скаргу подано повторно з пропуском передбаченого частиною першою статті 93 ГПК України строку, то її подання без клопотання про відновлення відповідного строку є підставою для повернення повторно поданої скарги згідно з п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Повторна апеляційна скарга МКП "Житлово-комунальне управління" була подана 24.05.2016 року, тобто з пропуском передбаченого ч. 1 ст. 93 ГПК України строку, без клопотання про відновлення відповідного строку, в зв'язку з чим така скарга знову була повернута скаржнику ухвалою суду від 02.06.2016 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Повернення апеляційної скарги, поданої з порушенням строку без клопотання про його відновлення з посиланням на п. 4 ч. 1ст. 97 ГПК України, не перешкоджає повторному поданню апеляційної скарги з клопотанням про відновлення строку її подання. В абз. 8 п. 4 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні.

01.09.2016 року заявник втретє звернувся до суду апеляційної інстанції з скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.2016 року. Заявник апеляційної скарги просив поновити пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги, зазначаючи, що строк ним пропущений внаслідок неналежного виконання представником ОСОБА_6, який з невідомих причин не додав до апеляційної скарги від 24.05.2016 року клопотання про поновлення строку і не повідомив керівництво МКП "Житлово-комунальне управління" про прийняту судом ухвалу від 02.06.2016 року про повернення апеляційної скарги.

При вирішенні питання про поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.2016 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі причини не є поважними, оскільки всі апеляційні скарги, в тому числі і клопотання № 480/02-2 від 10.06.2016 року про повернення судового збору у зв'язку з поверненням апеляційної скарги ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року, були підписані в.о директора ОСОБА_7, що свідчить про те, що керівництво МКП "Житлово-комунальне управління" володіло інформацією про хід розгляду поданих апеляційних скарг.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, оскільки заявник втретє звернувся до суду з апеляційною скаргою лише 01.09.2016 року, тобто через чотири місяці після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 93 ГПК України, та через три місяці після повернення судом повторно поданої апеляційної скарги МКП "Житлово-комунальне управління", і причини, які зазначені заявником, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачу було відомо про повернення скарги ухвалою від 02.06.2016 року, що, зокрема, підтверджується його клопотанням від 10.06.2016 року про повернення судового збору, і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у відповідача перешкод для подання належним чином оформленої скарги одразу (в розумні строки ) після одержання відповідної ухвали від 02.06.2016 року. Суд касаційної інстанції враховує, що в цій справі визначені відповідачем підстави для поновлення строків для оскарження рішення суду не виправдовують втручання у принцип res judicata - принципу остаточності рішень суд (див. рішення у справі Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України", заява N 3236/03, п. 41, від 03.04.2008 року), про що правильно вказав суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції вимог п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, в редакції, яка діяла до 30.09.2016 року, відповідно до якої однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки право на доступ до суду апеляційної інстанції не є абсолютним і може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби. При цьому, необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника (див. пункти 22 - 25 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року). У справі, що розглядається, початок перебігу строку подання апеляційної скарги та необхідність подання клопотання про поновлення строку є прогнозованими для заявника скарги, оскільки чітко встановлені у ст. 93 ГПК України, крім того, роз'яснені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України". В цьому випадку втрата заявником можливості вимагати перегляду справи у суді апеляційної інстанції була наслідком недотримання ним існуючих процесуальних вимог щодо строків подання скарги, які не були для нього надто обтяжливими або незрозумілими.

Твердження заявника касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не було досліджено обставин, пов'язаних із арештом, який був накладений на всі рахунки МКП "Житлово-комунальне управління" в межах відкритих виконавчих проваджень, Вищий господарський суд України відхиляє. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" від 21 січня 1999 року, заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I). В цій справі, аргумент заявника про наявність у нього ускладнень у сплаті судового збору не має істотне значення для вирішення питання про поновлення строку, оскільки станом на 02.06.2016 року заявник вже сплатив судовий збір, а підставою для відмови у поновленні строку стало те, що заявник не зміг пояснити поважні причини неподання скарги у проміжок часу з 02.06.2016 року по 01.09.2016 року.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а постановлена у справі ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2016 року - без змін.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на МКП "Житлово-комунальне управління".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст.ст. 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2016 року у справі № 914/4121/15 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяСтратієнко Л.В.