ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 911/3959/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівДроботової Т.Б., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Візит"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід27.07.2016у справі№911/3959/15Господарського судуКиївської областіза позовомТимчасово виконуючого обов'язки військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 3078 Національної гвардії УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Візит"простягнення штрафних санкцій

за участю

- прокурора: - позивача: - відповідача:Коркішко М.С. (посвідчення № 027484 від 25.07.2014) Шаталюк М.С. (довіреність від 11.10.2016) Князьський О.С. (довіреність від 11.10.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Тимчасово виконуючий обов'язки військового прокурора Київського гарнізону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Військової частини 3078 Національної гвардії України (далі - позивач) просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит" (далі - відповідач) 724 800,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо поставки товару згідно договору від 07.10.2014 № 97/ВВЗ-2014, яке виразилося в не доукомплектуванні частини поставлених наборів сухих продуктів 45 грамами цукру та однією паперовою серветкою, у зв'язку з чим на відповідача покладається відповідальність у виді штрафу у розмірі 20 % вартості недоброякісного товару, яка визначена п.7.4 зазначеного договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2015 (суддя Антонова В.М.) в позові відмовлено.

Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді Дідиченко М.А., Чорна Л.В.) вказане рішення суду скасовано та прийняте нове, яким позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 651 000,00 грн. штрафних санкцій, в решті позові відмовлено вирішено, питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд діяв у відповідності із чинним законодавством.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.10.2015 між позивачем (замовник) та відповідачем укладено договір №97/ВВЗ-2014, за умовами якого відповідач зобов'язався у 2014 році поставити позивачу товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару набори продуктові та готові страви (повсякденний набір сухих продуктів (ПКМУ від 29.03.02, №426, зі змінами) (код згідно Державного класифікатора продукції та послуг - 10.85.1) (товар). Кількість товару за договором становить 60 000 комплектів.

Згідно п. 2.1 договору якість товару, що поставляється відповідачем повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та ТУ виробника.

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що ціна договору складає 3 624 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 604 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за товар, що поставляється, замовник проводить шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 90 календарних днів з дати документального підтвердження відповідачем замовнику доставки товару.

Згідно п. 5.5 договору право власності на товар переходить від відповідача до замовника після прийняття товару на склад позивача і підписання уповноваженими на це особами сторін накладної.

У пункті 7.4 договору сторони передбачили, що у разі поставки недоброякісного товару та/або поставки товару з порушенням вимог розділу 2 цього договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20% вартості недоброякісного товару. Факт поставки недоброякісного товару підтверджується відповідним актом. У випадку відмови від підпису цього акту однією із сторін договору, запис про таку відмову зазначається у акті і підписується відповідно другою із сторін цього договору. Зазначений товар не зараховується відповідачу у виконання поставки і підлягає заміні в строк п'яти робочих днів з дня отримання документа щодо невідповідної якості товару. Оплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання зобов'язань за цим договором.

Додатком № 3 до договору сторони погодили перелік товару (асортимент), який входить до комплекту одного набору.

Судами встановлено, що відповідач на виконання договору поставив позивачу, а останні оплатив товар у кількості 60 000 одиниць, загальною вартістю 3 624 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 05.11.2014 №3428, від 03.11.2014 №3369, від 03.11.2014 №3368, від 03.11.2014 №3367, від 15.10.2014 №2845, від 17.10.2014 №2901, від 22.10.2014 №2938, від 27.10.2014 №2061, від 27.10.2014 №2062, від 28.10.2014 №3088, які підписані та скріплені печатками сторін та платіжними дорученнями від 06.11.2014 №533, від 05.11.2014 №529, від 04.11.2014 №527, від 04.11.2014 №526, від 29.10.2014 №501, від 28.10.2014 №498 та № 499, від 24.10.2014 №474, від 22.10.2014 №470 та від 16.10.2014 №460.

Також встановлено, що 18.02.2015 представниками позивача за участю головного державного фінансового інспектора Державної фінансової інспекції України був складений акт контрольного обстеження вмісту наборів продуктових та готових страв "Повсякденний набір сухих продуктів", які були придбані у відповідача у 2014 році, яким встановлено, що даний набір не укомплектований на 45 грам цукру та однією серветкою, що не відповідає нормі № 10, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426.

Листом від 23.02.2015 № 374 позивач повідомив відповідача про те, що посадовими особами замовника спільно з працівниками військової контррозвідки СБУ були відібрані зразки повсякденних наборів сухих продуктів та здано до лабораторії для перевірки якості продуктів та відповідності ДСТУ, ГОСТ та ТУ. Результати досліджень підтвердили якість комплектуючих набору, але у частині наборів була виявлена розбіжність у 45 грам цукру та однієї серветки паперової, у зв'язку з чим позивач просив відповідача доукомплектувати поставлені у відповідності до договору повсякденні набори сухих продуктів зазначеними комплектуючими.

У відповіді від 25.02.2015 №69, на звернення позивача, відповідач зобов'язався доукомплектувати поставлені повсякденні набори сухих продуктів та виправити всі розбіжності.

Позивач листом від 25.03.2015 № 659 звернувся до відповідача, у якому вказував на те, що із 60 000 комплектів повсякденного набору сухих продуктів, які поставлені відповідачем, доукомплектуванню 45 грамами цукру та однією серветкою підлягають 34 456 наборів, які знаходяться на складах позивача, у разі неможливості доукомплектувати ці набори зазначеними позиціями, оплатити їх вартість.

25.03.2015 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 22 на суму 29 631,04 грн. для оплати за недопоставлений цукор та паперової серветки.

22.09.2015 відповідач платіжним дорученням № 3255 у сумі 73 800,00 грн. здійснив оплату за стіки цукру, серветку паперову до повсякденного набору сухих продуктів згідно рахунку від 22.09.2015.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 724 800,00 грн. позивач спираючись на акт контрольного обстеження від 18.02.2015 вказував, що на відповідача за не доукомплектування повсякденного набору сухих продуктів 45 грамами цукру та однією паперовою серветкою покладається відповідальність, яка визначена пунктом 7.4 договору.

Своє рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд мотивував тим, що прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами недоброякісність всієї партії поставленого товару, тому нарахування відповідачу штрафу у розмірі 20 % від всієї партії товару є безпідставним.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, виходив з того відповідачем були порушені взяті на себе договірні зобов'язання, що є підставою для покладення на нього відповідальності, яка обумовлена сторонами у договорі.

Разом з тим, з такими правовими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 629 цього кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що за умовами договору поставки сторони встановили, що відповідальність відповідача у вигляді штрафу у розмірі 20 % наступає лише у разі поставки недоброякісного товару, в той же час судами встановлено, що результати досліджень підтвердили якість комплектуючих набору. Позивач же як на підставу для стягнення штрафних санкцій послався на не укомплектованість частини наборів, а саме 34456 наборів, 45 г цукру та однією серветкою, кожного.

Отже вимоги позивача не ґрунтуються на умовах договору, які визначають спосіб порушення, а тому правові підстави для стягнення штрафних санкцій, відсутні, тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, рішення місцевого господарського суду належить залишити в силі з мотивів, наведених у даній постанові.

Витрати із сплати судового збору відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі №911/3959/15 скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2015, залишити в силі.

Стягнути з Військової частини 3078 Національної гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит" 17 395 (сімнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 20 коп. витрат на сплату судового збору з касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

Г.А. Кравчук