ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 911/1986/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.Мза участю представників: позивача Пономарьов М.М. дов. від 23.10.2016 відповідача ОСОБА_5 дов. від 06.11.2015 розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_6на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.07.2016у справі№911/1986/15 Господарського суду Київської областіза позовомПриватного підприємства "Пономарьов" доФізичної особи - підприємця ОСОБА_6простягнення 41410,70 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Пономарьов" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємець ОСОБА_6 про стягнення 29200,00 грн. основного боргу, 4838,80 грн. пені, 340,76 грн. 3% річних, 7031,14 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих транспортно-експедиційних послуг за договором з надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №01/11/14 від 01.11.2014.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.06.2015 (суддя Лилак Т.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 (колегія суддів у складі: Ропій Л.М. головуючий, судді Калатай Н.Ф., Рябуха В.І.), позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємець ОСОБА_6 на користь Приватного підприємства "Пономарьов" 26200,00 грн боргу, 4838,80 грн пені, 340,76 грн 3% річних, 7031,14 грн інфляційних втрат, 1827,00 грн судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2016 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015, а справу направлено на новий розгляд до цього ж суду.

Під час нового розгляду справи Київський апеляційний господарський суд постановою від 14.07.2016 (колегія суддів у складі: Сулім В.В. головуючий, судді Гаврилюк О.М., Гончаров С.А.), рішення господарського суду Київської області від 11.06.2016 скасував і прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 11000,00 грн.

Стягнув з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь Приватного підприємства "Пономарьов" 10000,00 грн. боргу, 4565,28 грн. пені, 329,28 грн. 3% річних, 5234,31 грн. інфляційних втрат, 957,34 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 частково та прийняти постанову, в якій зобов'язати апеляційний суд повторно розглянути вимоги про стягнення заборгованості у сумі 10000,00 грн., пеню у сумі 4565,28 грн., 3% річних у сумі 329,28 грн., інфляційні витрати у сумі 5234,31 грн. В іншій частині постанову залишити без змін.

Скаржник посилається на те, що сума заборгованості, зазначена у позовній заяві, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до даних акта звірки розмір залишку неоплачених послуг складає 15000,00 грн. Крім того, на прохання позивача, частина послуг була оплачена на інший картковий рахунок, розмір перерахування складає 5000,00 грн., здійснення даної оплати підтверджується платіжною квитанцією. Також заявник зазначає, що судом досліджено лише витяг з рахунку позивача за конкретні дати, які у повному обсязі не відображають здійснення розрахунків між сторонами.

08.11.2016 до Вищого господарського суду України від Приватного підприємства "Пономарьов" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

14.11.2016 від скаржника надійшли пояснення, в яких Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 просить постанову апеляційного суду змінити частково, а саме в частині стягнення 16200,00 грн. у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 16.11.2016 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 01.11.2014 між Приватним підприємством "Пономарьов" (перевізник) та Фізичною особою-підприємець ОСОБА_6 (експедитор) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №01/11/14, згідно з пунктом 1.1 якого, предметом чинного договору є відносини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, наданих перевізнику експедитором для організації перевезень автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученнях.

Відповідно до пункту 1.1 договору, предметом чинного договору є відносини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів при перевезенні автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що конкретні умови по кожному перевезенню обговорюються у заявці (додаток № 1 до даного договору), що є невід'ємною частиною чинного договору; можливе отримання заявки по факсимільному зв'язку або електронною поштою (Е-mail); у випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов чинного договору, пріоритетними є умови, вказані в заявці.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 договору ставки, що відповідають конкретному перевезенню (групою однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень) та фіксуються у відповідних заявках; ставки є договірними і визначаються виключно, виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку; порядок і термін оплати оговорюється в разовій заявці, що направляється перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень); оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії CMR з печатками про отримання вантажу та оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, якщо інше не оговорено в підписаній заявці; ксерокопія CMR або ТТН завіряється підписом уповноваженої особи та оригінальною печаткою перевізника.

Судами встановлено, що в матеріалах справи наявні погоджені між сторонами заявки на доставку вантажу автомобільним транспортом від 01.12.2014 № 54 та від 08.12.2014 № 59, згідно яких, зокрема, мова йде про порядок розрахунків та форми оплати, передбачено умови про безготівковий розрахунок протягом 10 - 15 банківських днів за оригіналами документів.

Також судами встановлено, що позивачем та відповідачем складені, підписані, затверджені та скріплені відбитками печаток акти надання послуг по договору № 01/11/14 від 01.11.2014, а саме: № ОУ-0000177 від 10.11.2014 на суму 14700,00 грн., № ОУ-0000178 від 10.11.2014 на суму 14700,00 грн., № 0000179 від 10.11.2014 на суму 14700,00 грн., № 0000184 від 14.11.2014 на суму 15200,00 грн., № ОУ-000198 від 08.12.2014 на суму 14700,00 грн., № ОУ-0000204 від 18.12.2014 на суму 8000,00 грн.

Здійснення автомобільних перевезень, зазначених у згаданих актах надання послуг, також підтверджується CMR, CMR №№ 154580, 154570, 154566, 154545, 154600, 154591.

Згідно наданими CMR, актами надання послуг, позивачем надано відповідачу згідно із договором № 01/11/14 послуг на загальну суму 82000,00 грн.

Оплата послуг здійснювалась відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, витягами із особового рахунку позивача.

Судам попередніх інстанцій було надано для огляду оригінали вказаних актів надання послуг, міжнародних товарно-транспортних накладних, витягів із особового рахунку.

Згідно письмового пояснення від 16.10.2015 позивача специфіка взаємовідносин між перевізниками, експедиторами та замовниками під час організації транспортних перевезень полягає у тому, що в більшості випадків замовлення перевезення здійснюється в короткий проміжок часу до дати завантаження, що призводить до того, що сторони укладають договори про надання послуг шляхом направлення їх електронною поштою або факсом, в даному випадку спірний договір, як і заявки на доставку вантажу автомобільним транспортом, було направленого позивачу електронною поштою, на підтвердження чого позивачем надано, в якості прикладу, роздруківки файлів заявок, якими вони надійшли позивачу від відповідача.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань (з урахуванням часткового задоволення суми основного боргу), дійшов висновку про часткове задоволення штрафних санкцій в сумі 4565,28 грн. пені, 329,28 грн. 3% річних та 5234,31 грн. інфляційних втрат.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в сумі 5200,00 грн., з огляду на те, що неврахування цього платежу сталось в силу невірного зазначення відповідачем дати платіжного доручення (04.03.2015), згідно з яким він здійснював оплату. Так, оскільки відповідач вказав дату платіжного доручення, за якої у позивача ще не існувало поточного рахунку в банку - АТ "Райффайзен Банк Аваль", позивачу було некоректно відображено вказаний платіж у банківських виписках, внаслідок чого при зверненні з позовом до суду у даній справі вказаний платіж не згадувався.

На час виявлення вказаної оплати (подання відповідних доказів відповідачем в суд апеляційної інстанції), позивач вирішив відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України зарахувати її в рахунок додатково нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо припинення провадження в частині стягнення основного боргу на суму 11000,00 грн., які були зараховані в рахунок боргу за домовленістю сторін після порушення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємство "Пономарьов" було заявлено до стягнення 29200,00 грн. основного боргу, 4838,80 грн. пені, 340,76 грн. 3% річних, 7031,14 грн. інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції зробив перерахунок розміру заявлених позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат та дійшов висновку щодо правомірності стягнення з відповідача пені в розмірі 4565,28 грн., 329,28 грн. 3% річних, 5234,31 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного суду щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 10000,00 грн. (заявлено до стягнення 26200,00 грн., з яких 11000,00 грн. припинено провадження у зв'язку з урахуванням здійснених за домовленістю сторін додаткових зарахувань проведених третіми особами платежів, а 5200,00 грн. сума, яка була помилково неврахована позивачем при поданні позову), однак в частині нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат вважає не вірним.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 договору № 01/11/14 сторонами передбачено, що у випадку прострочення платежу замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, апеляційний господарський суд, встановивши, що в процесі розгляду справи 16200,00 грн. позивачем вже було отримано, мав би зобов'язати позивача перерахувати суму пені, 3% річних та інфляційні.

Зменшення нарахувань на суму 5000,00 грн. та 1000,00 грн. Вказані кошти позивач отримав 23.01.2015 (3% річних з 23.01.15 по 23.04.15 складають:6000 х 3% х 91:365 = 44,88 грн.

Інфляційні нарахування за лютий-березень складають (6000 х 105,3% х 110,8%) - 6000 = 1000,34грн.

Пеня з 23.01.2015 по 05.02.2015 складає: 6000 х 28% х 14:365 = 64,44грн. 44 коп.

Пеня з 06.02.2015 по 03.03.2015 складає: 6000 х 39% х 26:365 = 153,86 грн.

Пеня з 04.03.2015 по 23.04.2015 складає: 6000 х 60% х 51:365 = 503,01 грн.

Усього пеня складає 721,31 грн.

Зменшення нарахувань на суму 5000,00 грн. Вказані кошти позивач отримав 19.03.2015 (3% річних з 19.03.2015 по 23.04.2015 складають: 5000 х 3% х 36:365 = 14,79 грн.

Пеня з 19.03.2015 по 23.04.2015 складає: 5000 х 60% х 36:365 = 295,89 грн.

Зменшення нарахувань на суму 5200,00 грн. Зазначені кошти позивач отримав 26.03.2015 (3% річних з 26.03.2015 по 23.04.2015 складають: 5200 х 3% х 29:365 = 12,39 грн.

Пеня з 19.03.2015 по 23.04.2015 складає: 5200 х 60% х 29:365 = 247,89 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів, розглянувши дану справу у касаційному порядку, встановила, що постанова апеляційного господарського суду була прийнята помилково в частині нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, касаційна інстанція приймає до уваги доводи касаційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 та приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, в зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційного суду у даній справі підлягає зміні в частині нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 у справі № 911/1986/15 господарського суду Київської області змінити, викласти в такій редакції: "Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на користь Приватного підприємства "Пономарьов" 256,22 грн. 3% річних, 3299,30 грн. пені, 4233,97 грн. інфляційних втрат.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємець ОСОБА_6 (08200, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Пономарьов" (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 3 кв. 11, код 31987617) в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви 845,90 грн., за подання апеляційної скарги 930,49 грн., за подання касаційної скарги 1015,08 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Пономарьов" (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 3 кв. 11, код 31987617) на корить Фізичної особи-підприємець ОСОБА_6 (08200, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви 981,10 грн., за подання апеляційної скарги 1079,21 грн., за подання касаційної скарги 1177,32 грн.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді В. Корсак

О.Сибіга