ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 910/5587/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представникавідповідачаЛисенка Д.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 30.05.2016 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 рокуу справі№910/5587/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"простягнення 49000,00 грн,ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" (надалі - ПрАТ "СК "Альфа Страхування", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (надалі - ПрАТ "УПСК", відповідач) про стягнення збитків у сумі 49000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що за договором майнового страхування він виплатив власнику пошкодженого автомобіля 173382,46 грн страхового відшкодування, а тому відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до нього перейшло право вимоги до страховика винної у ДТП особи (відповідача), як особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки згідно з полісом №АІ/6860031 від 27.04.2015 року ліміт відповідальності винної у ДТП особи за шкоду, заподіяну майну, складає 50000,00 грн, та визначено франшизу у розмірі 999,99 грн, позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 49000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не довів настання цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу "Mitsubishi" д.н. НОМЕР_1, застрахованого у відповідача, так як постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 06.05.2015 року провадження у справі № 753/2951/15 відносно ОСОБА_5 (водій автомобіля НОМЕР_2) закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, відповідач зазначає, що позивач у позові безпідставно посилається на положення ст. 1191 ЦК України, якими регулюються правовідносини щодо виплати відшкодування в порядку регресу, в той час як правовідносини, що склались між сторонами стосуються відшкодування шкоди в порядку суброгації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі №910/5587/16 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 року (колегія суддів: головуючий суддя Мальченко А.О., судді: Дикунська С.Я., Жук Г.А.), позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 49000,00 грн відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування).

Відповідач у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази вини водія транспортного засобу, цивільно-правову відповідальність на який застраховано ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", а тому відповідно до ст. 988 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача не виникло обов'язку щодо виплати страхового відшкодування. Також відповідач вказує, що посилання позивача у позові на положення ст. 1191 ЦК України виключає можливість задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 27.03.2014 року ПрАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування", як страховиком, і ТОВ "Пакмайстер ЛТД", як страхувальником, був укладений договір № 120.0758886.555 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля марки "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_3. Згідно з додатковою угодою №1 від 30.10.2014 року до цього договору вигодонабувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "2ПАК".

05.02.2015 року на вул. Бориспільській в м. Києві за участю транспортного засобу марки "BMW", держномер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, та автомобіля марки "Mitsubishi", держномер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_7 сталася дорожньо-транспортна пригода, що підтверджується довідками ВДАІ Дарницького РУ ГУ МВС у м. Києві, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.16-18).

Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_5, як власника автомобіля марки "Mitsubishi", застраховано відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АІ/6860031, яким встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50000,00 грн, з франшизою - 999,99 грн.

У постанові Суворовського районного суду м. Херсона від 06.05.2015 року у справі № 753/2951/15 зазначено, що гр. ОСОБА_7, який керував автомобілем "Mitsubishi", держномер НОМЕР_4, не було надано переваги в русі автомобілю "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок чого сталося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Проте, цією постановою провадження у справі № 753/2951/15 про адміністративне правопорушення закрито на підставі ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КупАП) у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач таку подію визнав страховою та за заявою страхувальника ТОВ "Пакмайстер ЛТД", здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 173382,46 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №15929 від 28.08.2015 року на суму 9427,86 грн та №8982 від 15.05.2015 року на суму 163954,60 грн (а.с.70-71). Розмір страхового відшкодування визначений на підставі звіту № 75 від 11.03.2015 року про вартість збитку, завданого власнику автомобіля "BMW", страхового акту № 0269.206.15.04.02 від 13.08.2015 року та рахунку-фактури №590150 від 18.03.2015 року, наданого СТО ТОВ "АВТ Баварія", яким здійснювався відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, послався на положення ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і зазначив, що позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором добровільного страхування наземного транспорту, отримав право вимоги до ПрАТ "УПСК", адже цивільно-правову відповідальність винної особи застраховано відповідачем. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що наявність вини гр. ОСОБА_7 - водія автомобілю "Mitsubishi" вбачається з постанови Суворовського районного суду м. Херсона від 06.05.2015 року у справі №753/2951/15, якою на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі було закрите у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, що не є реабілітуючою обставиною, оскільки закінчення строків притягнення до відповідальності не спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП, як то визначає п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, на підставі якої провадження має бути закрите у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника касаційної скарги про недоведеність позивачем вини водія ОСОБА_7 у настанні ДТП, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111 ГПК України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи. Обставини наявності вини водія автомобіля "Mitsubishi" встановлені місцевим господарським судом на підставі постанови Суворовського районного суду м. Херсона від 06.05.2015 року у справі №753/2951/15. Згідно з ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги про те, що поза увагою судів залишилось те, що позивачем подано позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку регресу, із посиланням на ст. 1191 ЦК України, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки суди правильно вирішили спір, застосовуючи норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування". Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18.05.2016 року у справі № 922/51/15, господарські суди, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, оскільки відповідно до положень ст.ст. 2, 43, 54 ГПК господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону) позову.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 року у справі №910/5587/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.Суддя Стратієнко Л.В.