ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 5028/9/46б/23б/16б/13б/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Білошкап О.В., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника"

на постанову та на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 господарського суду Чернігівської області від 23.08.2016

у справі№ 5028/9/46б/23б/16б/13б/2011 господарського суду Чернігівської областіза заявою Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника"провизнання банкрутомв судовому засіданні взяли участь представники :

Арбітражний керуючий Буличов С.О.В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 23.01.2008 порушено провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" за процедурою, передбаченою ст.53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999), введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Буличова С.О., розгляд питання про введення процедури санації боржника відкладено до підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.02.2008 введено процедуру санації Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника", керуючим санацією призначено директора Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" Карапуту В.Д.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 26.12.2008 в попередньому засіданні затверджено реєстр вимог кредиторів Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника".

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.03.2009 затверджено план санації боржника - Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника", розроблений керуючим санацією Карапутою В.Д.

Ухвалами господарського суду Чернігівської області від 21.09.2010, від 05.04.2011, від 04.10.2011, від 12.04.2012, від 23.10.2012, від 29.04.2013, від 29.10.2013, від 12.12.2013, 28.05.2014, від 03.06.2014, від 16.12.2014, від 30.06.2015 продовжено строк процедури санації боржника, повноваження керуючого санацією та розпорядника майна боржника.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.03.2014 припинено повноваження керуючого санацією Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" Карапути В.Д. та покладено виконання обов'язків керуючого санацією боржника на Музиченка Л.М.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.09.2015 припинено повноваження керуючого санацією Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" Музиченко Л.М. та покладено виконання обов'язків керуючого санацією боржника на Жука В.М.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.12.2015 припинено повноваження керуючого санацією Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" Жука В.М. та покладено виконання обов'язків керуючого санацією боржника на Борисенка М.Д.

Директором Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" Борисенком М.Д. подано заяву про визнання недійсним договору №2/2013 про надання послуг від 10.08.2013, укладеного між арбітражним керуючим Буличовим С.О. та керуючим санацією боржника, та повернення грошових коштів в сумі 126747,84 грн. на підставі ст.17, ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 215, 216, 625 ЦК України.

В подальшому 08.08.2016 та 23.08.2016 директором Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" Борисенко М.Д. подано заяви про збільшення вимог, в якій заявник просив визнати недійсним договір №1/08 на надання послуг від 04.09.2008, угоди про внесення змін до цього договору та додаткові угоди до цього договору та повернути грошові кошти у розмірі 490631,42 грн., які були отримані арбітражним керуючим Буличевим С.О. в якості оплати послуг розпорядника майна боржника.

Крім того, 04.04.2016 до господарського суду директором Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" Борисенко М.Д. подано скаргу на дії арбітражного керуючого Біличова С.О. та 08.08.2016 заяву про дострокове припинення повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Біличова С.О.

Арбітражним керуючим Буличовим С.О. подано до суду клопотання від 08.08.2016 №02-06/54, в якому просив затвердити звіт про нарахування та оплату послуг арбітражного керуючого Буличова С.О. за період з 23.08.2008 по 31.07.2016 в сумі 321213,00 грн. та затвердити розмір виплаченої винагороди за період з 23.08.2008 по 31.07.2016 в сумі 286068,00 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 23.08.2016 (суддя Івченко С.М.) залишено без задоволення заяву керуючого санацією про визнання недійсними договорів, укладених боржником з арбітражним керуючим, скаргу боржника на дії арбітражного керуючого, а також заяви арбітражного керуючого про затвердження звіту про нарахування та оплату його послуг за весь період здійснення повноважень розпорядника майна у цій справі, про затвердження розміру винагороди (оплати послуг) арбітражного керуючого, про стягнення з боржника заборгованості з оплати послуг арбітражного керуючого; продовжено процедуру санації боржника на 6 місяців.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (колегія суддів: Разіна Т.І., Доманська М.Л., Сотніков С.В.) ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.08.2016 залишено без змін.

КП "Служба Єдиного Замовника" в особі директора Борисенка М.Д. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.08.2016, прийняти нове рішення, яким визнати недійсними з моменту укладання договір №1/08 про надання послуг від 04.09.2008, додаткові угоди до нього, договір №2/2013 про надання послуг від 01.08.2013 та стягнути на користь КП "Служба Єдиного Замовника" з арбітражного керуючого Буличова С.О. грошові кошти у сумі 490631,42 грн., з яких 298639,58 грн. кошти, отримані на підставі вищезазначених угод, та інфляційні витрати у розмірі 191991,84 грн.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 215, 216, 1212, 1214, 536 ЦК України, п.11 чт.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що керуючим санацією боржника - директором Борисенком М.Д. подано 16.06.2016 до господарського суду заяву про визнання недійсним договору № 02/2013 про надання послуг від 10.08.2013, укладену між боржником та арбітражним керуючим Буличовим С.О., та про повернення отриманих на підставі цього договору грошових коштів в сумі 126747,84 грн. ( в тому числі: 8307 0грн., сплачених за договором , інфляційних втрат у сумі 39483,81грн. та 4194,03грн.- 3% річних). (т.8. а.с. 98-102).

В обґрунтування заяви керуючий санацією посилався на те, що на момент укладання спірного договору арбітражний керуючий Буличов С.О. мав статус службової особи боржника, а крім того був ліквідатором ПП "Комунальник-2" (кредитора боржника), що підтверджує, на думку заявника, його заінтересованість на момент укладання договору, тому, на думку, заявника зазначений договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч.11 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013).

В подальшому 08.08.2016 представником боржника подано заяву про збільшення вимог, у якій викладено прохання також визнати недійсними договір № 1/08 на надання послуг від 04.09.2008, угоду від 02.04.2009 про внесення змін до Договору № 1/08 на надання послуг від 04.09.2008, Додаткову Угоду №1 від 02.04.2009 про внесення змін до Договору № 1/08 на надання послуг від 04.09.2008, Додаткову Угоду № 2 від 02.04.2009 про внесення змін до Договору № 1/08 на надання послуг від 04.09.2008 , Додаткову Угоду № 3 від 02.04.2009 про внесення змін до Договору № 1/08 на надання послуг від 04.09.2008 та про повернення грошових коштів у сумі 354133,10грн. (з врахуванням індексу інфляції з 01.08.2013 по 01.08.2016), які були отримані арбітражним керуючим від підприємства-боржника у якості оплати послуг розпорядника майна. (т.10 а.с. 12-71)

Відмовляючи у задоволенні заяви керуючого санацією про визнання недійсним договорів (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог), суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що укладення спірних договорів не передбачено, однак, і не забороняється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Враховуючи, що оспорювані керуючим санацією угоди укладені боржником не з кредиторами і не з учасником боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника, а з арбітражним керуючим відносно виконання ним повноважень розпорядника майна, суди дійшли висновку, що до цих правовідносин не можуть бути застосовані положення ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про можливість визнання недійсними угод з підстав укладення їх з заінтересованою особою.

Колегія вважає, що висновки судів щодо відсутності застосування положень ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.11 ст.17 Закону угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо, зокрема, угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.

Згідно ст.1 Закону заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

Таким чином, в процедурі санації керуючим санацією може бути визнано недійсною угоду, яка укладена між боржником та заінтересованою особою на підставах цивільного законодавства, якщо результатом такої угоди є завдання збитків кредитором боржника.

Згідно ч.1 ст.5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Одним із принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у п. 3 ст. 3 ЦК України. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою, оскільки ч. 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 31 Закону встановлено порядок оплати арбітражного керуючого та врегульовано порядок затвердження та отримання винагороди.

З матеріалів справи вбачається, що між арбітражним керуючим Буличовим С.О. та КП "Служба Єдиного Замовника" укладено договори на надання послуг, предметом яких є здійснення функцій арбітражного керуючого у справі про банкрутство КП "Служба Єдиного Замовника". Пунктом 2 зазначених договорів сторони погодили розмір та порядок оплати за надані послуги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до укладення спірних правочинів спонукало власне керівництво боржника для належного відображення виплат у бухгалтерському обліку, передбачений договором розмір оплати є значно меншим, ніж зарплата керівника підприємства-керуючого санацією. Крім того, судами встановлено, що арбітражний керуючий Буличов С.О. не є заінтересованою особою в розумінні ст.1 Закону.

За таких обставин, правові підстави, заявлені директором боржника щодо невідповідності спірного правочину вимогам законодавства є необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що КП "Служба Єдиного Замовника" подано скаргу на дії арбітражного керуючого Буличова С.О., в якій зазначено про обставини порушення розпорядником майна вимог Закону, зокрема, щодо порушення черговості погашення заборгованості перед кредиторами, незаконного отримання грошових коштів за виконання обов'язків розпорядника майна, заінтересованості відносно кредитора боржника. Вимогами скарги були вимоги щодо усунення арбітражного керуючого Буличова С.О. від обов'язків розпорядника майна. Крім того, заявником подано заяву про дострокове припинення повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Буличова С.О.

Суд першої інстанції залишив скаргу та заяву про дострокове припинення повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Буличова С.О. без задоволення, посилаючись на те, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено оскарження дій розпорядника майна боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише комітетом кредиторів боржника, а не боржником.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, оскільки ч. 8 ст.16 Закону передбачено, що ініціювати питання припинення повноваження розпорядника майна боржника може комітет кредиторів боржника.

Залишаючи без задоволення клопотання арбітражного керуючого Буличова С.О. від 08.08.2016 №02-06/54 про затвердження звіту про нарахування та оплату послуг розпорядника майна за період з 23.08.2008 по 31.07.2016 в сумі 321213,00 грн. та затвердження розміру виплаченої винагороди за період з 23.08.2008 по 31.07.2016 в сумі 286068,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що Буличовим С.О не надано рішення комітету кредиторів про встановлення у відповідності до ст.31 Закону розміру оплати послуг арбітражному керуючому та наявні заперечення боржника.

Частиною 16 ст. 31 Закону передбачено, що звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Таким чином, суд повинен вирішити питання про затвердження розміру оплати послуг розпорядника майна у справі про банкрутство, оскільки арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатора) має право на оплату своїх послуг відповідно до Закону, водночас звіт про таку оплату має бути затверджено рішенням комітету кредиторів.

Отже, суд першої інстанції, враховуючи вимоги ч.16 ст.31 Закону, правомірно залишив клопотання про затвердження звіту про нарахування та оплату послуг розпорядника майна за період з 23.08.2008 по 31.07.2016 без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та ухвала господарського суду Чернігівської області від 23.08.2016 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Служба Єдиного Замовника" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.08.2016 у справі №5028/9/46б/23б/16б/13б/2011 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді О.В. Білошкап

В.Ю. Поліщук