ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 22/112 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Губенко Н.М.суддів Іванової Л.Б. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КарпатАгроПродукт" на ухвалу відЛьвівського апеляційного господарського суду 20.09.2016у справі Господарського суду№ 22/112 Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Івано-Франківської філіїдо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КарпатАгроПрод" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "КарпатАгроПродукт"простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідачів 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2009 у справі № 22/112 стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КарпатАгроПрод" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "КарпатАгроПродукт" на користь Акціонерного комерційного банку "Форум" заборгованість по кредиту у розмірі 473 662, 00 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 77 991, 67 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 19.09.2008 по 19.03.2009 у розмірі 56 682, 87 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом станом на 30.06.2009 у розмір 6 901, 37 грн.

09.09.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "КарпатАгроПродукт" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2009 у справі № 22/112 з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку для її подання.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 22/112 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "КарпатАгроПродукт" у відновленні пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 22/112 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КарпатАгроПродукт" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2009 у справі № 22/112 повернуто заявнику без розгляду.

В касаційній скарзі, поданій до Вищого господарського суду України, Товариство з обмеженою відповідальністю "КарпатАгроПродукт" просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 про повернення апеляційної скарги у справі № 22/112, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення, з наступних підстав.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Відповідно до абзацу сьомого пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом (30.07.2010), набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Згідно із ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Тобто, вказана норма визначає граничний (присічний) термін, протягом якого процесуальний строк на апеляційне оскарження судових рішень господарського суду першої інстанції може бути відновлений. Цей строк становить три місяці з моменту прийняття рішення.

Таким чином, подання апеляційної скарги після закінчення встановленого ч. 2 ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі) тримісячного строку виключає перегляд судових рішень місцевого господарського суду в апеляційному порядку (зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові № 25/87-06-2123 від 17.04.2007).

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі, яке була предметом оскарження до апеляційного господарського суду, прийняте місцевим господарським судом 07.10.2009 та підписане 12.10.2009.

В силу наведених норм та вказаних обставин, кінцевим терміном подання на вказане рішення апеляційної скарги є 22.10.2009 (п'ятниця); а останнім днем тримісячного строку, протягом якого господарський суд апеляційної інстанції має право відновити строк подання апеляційної скарги є 07.01.2010.

Скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КарпатАгроПродукт" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2009 у справі № 22/112 була подана 09.09.2016.

Отже, станом на день подання Товариством з обмеженою відповідальністю "КарпатАгроПродукт" апеляційної скарги (09.09.2016) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2009 у справі № 22/112, тримісячний строк, протягом якого апеляційний господарський суд має право відновити процесуальний строк на оскарження судового рішення, вже сплинув.

Таким чином, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2009 у справі № 22/112 не могла бути переглянута в апеляційному порядку за обставин неможливості її прийняття до апеляційного провадження поза межами строку на апеляційне оскарження, яким, у даному випадку, є строк, що діяв до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити без змін з мотивів, викладених у даній постанові.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КарпатАгроПродукт" залишити без задоволення, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 22/112 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО СуддіЛ.Б. ІВАНОВА В.І. КАРТЕРЕ