ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 914/1317/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Імексбанк"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 (головуючий суддя Данко Л.С., судді Костів Т.С., Марко Р.І.)на рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2016 (суддя Щигельська О.І.)у справі№ 914/1317/16 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Імексбанк" Гаджиєва Сергія Олександровичадо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авенсіс", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Ажур", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України,провизнання недійсним договорів, застосування наслідків недійсності договорівза участю представників: позивачаШульженко Д.Ю.,відповідача-1не з'явились,відповідача-2не з'явились,третьої особи-1не з'явились,третьої особи-2не з'явились,В С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2016 у справі №914/1317/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2016, відмовлено в позові про визнання недійсним договору від 23.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Ажур" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авенсіс"; про визнання недійсним договору від 23.12.2014 про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авенсіс"; про застосування наслідків недійсності договору від 23.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 та повернення сторін у первісний стан шляхом поновлення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису 14195476 з контрольною сумою ДЗЕДВОЗБ18 про державну реєстрацію обтяження рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Авенсіс" на підставі договору застави майнових прав від 18.02.2014 з дати вилучення, а саме з 14.01.2015.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 203, 215, 604 ЦК України, ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ", ст.ст. 4-7, 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки всім обставинам справи, а, відповідно, і тому, що спірні правочини є нікчемними в силу п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів та третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідачів та третіх осіб.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 18.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Ажур" (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №7/14, 30.04.2014 Додаткова угода № 1, 27.05.2014 Додаткова угода № 2, 31.07.2014 Додаткова угода № 3, 15.09.2014 Додаткова угода № 4, 23.12.2014 Додаткова угода № 5, які є невід'ємними частинами до Кредитного договору (далі - Кредитний договір).

Договір про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014 та додаткові угоди до нього № 1 від 30.04.2014, № 2 від 27.05.2014, № 3 від 31.07.2014, № 4 від 15.09.2014, № 5 від 23.12.2014 укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано уповноваженими особами двох сторін за договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (далі за текстом - "Кредит" або "Кредитна лінія").

В подальшому між сторонами також було укладено: 30.04.2014 додаткову угоду № 1, 27.05.2014 додаткову угоду № 2, 31.07.2014 додаткову угоду № 3, 15.09.2014 додаткову угоду № 4, 23.12.2014 додаткову угоду № 5 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014.

З урахуванням наведеного сторонами було внесено зміни до п. 1.1.1 Кредитного договору та визначено, що надання кредиту здійснюється окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених кредитним договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 139.488.208,00 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки - 17,8% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 20.08.2015 (включно) на умовах, визначених цим договором.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 у справі №916/1422/15-г встановлено, що ПАТ "Імексбанк" належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надав позичальнику кредитні кошти в обумовленому розмірі, однак останній взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконував. Відтак рішенням суду позов ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Торгова компанія "Ажур" про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014 задоволено в повному обсязі: стягнуто з ТОВ "Торгова компанія "Ажур" заборгованість за кредитом в сумі 139.488.208,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 13.196.731,33 грн., пеню за прострочення платежів за кредитним договором в сумі 3.415.737,34 грн.

Зазначене рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 у справі № 916/1422/15-г набрало законної сили та, відповідно, 30.10.2015 на його виконання в примусовому порядку Господарським судом Одеської області видано наказ у справі № 916/1422/15-г, який пред'явлено стягувачем до виконання та 23.12.2015, відкрито виконавче провадження ВП № 49711266.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (заставодержатель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Авенсіс" (заставодавець, майновий поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Ажур" (боржник) на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ТК "Ажур", що виникли із договору про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014, було укладено трьохсторонній Договір застави майнових прав від 18.02.2014.

Відповідно до умов договору застави майнових прав заставодавець (майновий поручитель) передав в заставу заставодержателю майнові права, що випливають з договору від 01.04.2013, укладеного між заставодавцем (майновим поручителем) та Акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія" (п. 1.1 Договору застави майнових прав).

Зазначені майнові права заставодавець (майновий поручитель) передає в заставу заставодержателю з метою забезпечення своєчасного та повного виконання ТОВ "Торгова компанія "Ажур" зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014 з усіма додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (далі - кредитний договір) (п.1.2 Договору застави майнових прав).

Згідно з п. 1.3 Договору застави майнових прав заставлені майнові права оцінені сторонами в сумі 63.000.000,00 грн.

Окрім цього 18.02.2014 ПАТ "Імексбанк" (заставодержатель) та ТОВ "Авенсіс" (заставодавець, майновий поручитель) укладено Договір про уступку права вимоги до Договору застави майнових прав від 18.02.2014, за яким заставодавець уступає, а заставодержатель приймає в повному обсязі право вимоги на всі майнові права за Договором від 01.04.2013, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авенсіс" та Акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія", які є забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014 з усіма додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

23.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" (заставодержатель), ТОВ "Авенсіс" (заставодавець, майновий поручитель) та ТОВ "Торгова компанія "Ажур" (боржник) було укладено договір про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014.

За умовами Договору про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014, який було укладено 23.12.2014 між ПАТ "Імексбанк", ТОВ "Авенсіс" та ТОВ "Торгова компанія "Ажур", сторони дійшли згоди розірвати договір застави майнових прав від 18.02.2014 (п. 1 Договору про розірвання договору застави) та домовились про те, що, розриваючи договір, зазначений в п. 1 цього договору, вони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків за зазначеним договором (п. 2. Договору про розірвання договору застави).

Також 23.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" (заставодержатель) та ТОВ "Авенсіс" (заставодавець, майновий поручитель) укладено Договір про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014, за яким сторони дійшли згоди розірвати договір про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 (п. 1 Договору про розірвання договору про уступку права вимоги) та домовились про те, що, розриваючи договір, зазначений в п. 1 цього договору, вони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків за вищезазначеним договором (п. 2 Договору про розірвання договору про уступку права вимоги).

За результатами укладення зазначених правочинів 14.01.2015 на підставі Договору розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вилучено запис 14195476 з контрольною сумою ДЗЕДВ03Б18 про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна ТОВ "Авенсіс".

26.01.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 50 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 № 16 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк", згідно з яким з 27.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Імексбанк" Северина Ю.П.

21.05.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.05.2015 № 105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Імексбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Імексбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича строком на 1 рік з 27.05.2015 до 26.05.2016 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 189 від 19.10.2015 призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Імексбанк", визначені Законом, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гаджиєву Сергію Олександровичу з 20.10.2015.

22.01.2016 Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Імексбанк" направлено ТОВ "Авенсіс" та ТОВ "Торгова компанія "Ажур" повідомлення про нікчемність правочину, а саме: договорів від 23.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014.

В обґрунтування позовних вимог ПAT "Імексбанк" посилається на факт нікчемності спірних договорів у зв'язку із наявністю обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", стверджуючи, що розірвавши договір застави та договір про уступку права вимоги, банк фактично при непогашеній заборгованості за кредитним договором безпідставно відмовився від власних майнових вимог до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості боржника.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на дату вчинення спірних правочинів - 23.12.2014), протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Загальною ознакою цих правочинів є те, що їх учинення фінансово невигідне банку і сприяло його неплатоспроможності. Згідно із цим Законом порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду в разі їх виявлення визначається нормативно-правовими актами останнього.

Відповідності до Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 1). В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч. 2 ст. 1). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 3 ст. 1). Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання (ч. 3 ст. 3).

Пунктом 4.1 Договору застави майнових прав від 18.02.2014 встановлено, що заставодержатель має право звернути стягнення на заставлені майнові права, якщо на момент терміну виконання забезпечених заставою зобов'язань по кредитному договору, вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум відсотків, комісій; неустойки (пені, штрафних санкцій).

Відповідно до п. 4.3 Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється:

- шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає з заставлених майнових прав;

- шляхом звернення заставодержателя до суду з вимогою переводу на нього заставлених майнових прав.

Пунктом 1.3 Договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 визначено, що права та обов'язки сторін за цим договором виникають у випадку невиконання/неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, а також невиконання/неналежного виконання заставодавцем своїх зобов'язань за договором застави майнових прав від 18.02.2014.

Як встановлено судами, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що станом на 23.12.2014 у ПАТ "Імексбанк" були вимоги до ТОВ "Авенсіс" та/або до ТОВ "Торгова компанія "Ажур", що виникли внаслідок порушення останнім основного зобов`язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014, зокрема, щодо задоволення майнових вимог по погашенню кредиту, відсотків за користування кредитом, пені за прострочення платежів по цьому договору за рахунок звернення стягнення на предмет застави, в тому числі й шляхом подання відповідної позовної заяви до суду.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 у справі № 916/1422/15-г встановлено, що письмову вимогу про сплату (дострокове повернення) кредитних коштів, несплачених відсотків та пені отримано ТОВ "Торгова компанія "Ажур" лише 15.03.2015, в той час як договори застави майнових прав від 18.02.2014 та уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 розірвано 23.12.2014.

Відтак, як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що станом на дату укладення між сторонами спірних договорів від 23.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 у позивача виникли майнові вимоги за договорами застави майнових прав від 18.02.2014 та уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 до відповідача-1 в розумінні вказаних вище норм закону.

Також не може братись до уваги твердження скаржника про те, що при укладенні спірних договорів від 23.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 банк безоплатно відмовився від майнових вимог до ТОВ "Авенсіс", оскільки зазначені обставини матеріалами справи не підтверджено.

Крім того позивачем не доведено, що розірвання договорів застави майнових прав від 18.02.2014 та уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 може призвести до неможливості виконання ТОВ "Торгова компанія "Ажур" зобов'язань за кредитним договором, встановлених, зокрема, наведеним вище рішенням Господарського суду Одеської області, а відтак до порушення прав ПАТ "Імексбанк" та прав третіх осіб - вкладників банку.

Згідно з п. 17 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

В силу положень ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України та законодавством України. Органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.

Виходячи з положень ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює зокрема процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином здійснення Фондом та його уповноваженими особами заходів щодо виведення будь-якого банку із ринку має здійснюватись у цілковитій відповідності із процедурою, визначеною законом.

Як зазначалось вище, на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 № 50 "Про віднесення AT "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 № 16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у AT "Імексбанк", згідно з яким з 27.01.2015 у ПAT "Імексбанк" було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПAT "Імексбанк", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 84 від 23.04.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у AT "Імексбанк" до 26.05.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у AT "Імексбанк".

Відповідно до постанови Правління НБУ від 21.05.2015 № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT "Імексбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.05.2015 № 105 "Про початок процедури ліквідації AT "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПAT "Імексбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію AT "Імексбанк".

Таким чином з 27.01.2015 по 26.05.2016 у банку діяла тимчасова адміністрація, а з 27.05.2016 запроваджено ліквідацію ПAT "Імексбанк".

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що була чинною на час запровадження в AT "Імексбанк" тимчасової адміністрації) Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Положеннями ч. 1, п. 4, ч.ч. 2, 3 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що була чинною на час запровадження в ПAT "Імексбанк" тимчасової адміністрації) уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 3) звітує за результатами здійснення тимчасової адміністрації банку перед виконавчою дирекцією Фонду.

В силу положень ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що була чинною на час запровадження в ПAT "Імексбанк" тимчасової адміністрації) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

При цьому згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що була чинною на час запровадження в ПАT "Імексбанк" тимчасової адміністрації) уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

З наведеного вбачається, що Уповноважена особа Фонду саме на тимчасову адміністрацію, а не на ліквідацію ПAT "Імексбанк", зобов'язана була належним чином виявити відповідні правочини, які вона вважає нікчемними, прийняти відповідне рішення, яке оформити відповідним розпорядчим актом. Виключно повідомлення про таке рішення іншої сторони договору, який Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію вважає нікчемним, покладене як на Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію, так і на ліквідацію АТ "Імексбанк".

Як встановлено судами, рішення про визнання спірних договорів нікчемними з передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію AT "Імексбанк" не приймалось. Навпаки таке рішення та повідомлення було прийнято саме Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "Імексбанк" з подальшим повідомленням сторін за допомогою рекомендованих листів та шляхом публікації оголошення в газеті "Голос України" від 30.03.2016.

Посилання скаржника на те, що факт нікчемності спірних правочинів був виявлений саме під час дії тимчасової адміністрації судами до уваги правомірно не взято, оскільки такі твердження не були доведені позивачем відповідно до вимог ст. 33 ГПК України. При цьому колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій дослідили і надали належну правову оцінку доказам, що подавались позивачем на підтвердження відповідних обставин.

Таким чином, оскільки спірні договори були визнані нікчемними під час процедури ліквідації ПAT "Імексбанк", впродовж якої і пред'явлений даний позов, що було правильно встановлено судами, наведене є істотним порушенням вимог ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та свідчить про вихід з боку Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "Імексбанк" за межі наданих їй повноважень та про неправомірність посилання позивача на наведені підстави позову.

Як зазначалось вище, згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 у справі № 916/1422/15-г протоколом засідання кредитного комітету AT "Імексбанк" № 92/3 від 27.11.2014 на момент укладення спірних договорів ТОВ "ТК "Ажур" не мало простроченої заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014, зобов'язання якого забезпечувались в тому числі заставою майнових прав на підставі договорів застави, що були розірвані на підставі оспорюваних правочинів. Тобто на час укладення спірних правочинів ТОВ "ТК "Ажур" не допускало порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором, мало позитивну кредитну історію в AT "Імексбанк", зобов'язання за кредитом виконувались своєчасно та в повному обсязі.

Згідно зі ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже застава за своєю правовою природою є забезпечувальним обтяженням, право вимагати застосування якого кредитор має виключно у випадку настання відкладальної обставини - порушення боржником забезпеченого заставою зобов'язання. До моменту настання такої обставини право застави та задоволення вимог кредитора за рахунок предмета застави не можуть бути реалізовані.

З огляду на відсутність з боку ПAT "Імексбанк" на момент укладення спірних договорів майнових вимог до ТОВ "ТК "Ажур" за договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014, а отже і відсутність майнових вимог за забезпечувальними обтяженнями до цього кредитного договору, судами встановлено, що факт укладення спірних договорів унеможливлює відмову від майнових вимог, яких на момент їх укладення не існувало.

З огляду на викладене посилання позивача на положення п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу пред'явленого позову є безпідставним.

Обставини забезпечення за вказаним кредитом були предметом розгляду Господарського суду Одеської області у справі № 916/1422/15-г, рішенням якого від 28.09.2015 встановлено факт належної заміни предметів застави шляхом викладення у Додатковій угоді № 5 від 23.12.2014 до кредитного договору пункту 1.3 даного договору в новій редакції, внаслідок чого була здійснена заміна попередньо заставлених ТОВ "Авенсіс" майнових прав на іпотеку, надану ПрАТ "ФК "Чорноморець".

Отже в даному випадку взагалі відсутня відмова ПAT "Імексбанк" від власних майнових вимог, оскільки банк замість припиненого на підставі спірних договорів забезпечувального зобов'язання прийняв в іпотеку належне ПрАТ "ФК "Чорноморець" нерухоме майно, що повністю спростовує правомірність посилань на положення п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу пред'явленого позову.

В сукупності всі вищенаведені обставини свідчать про те, що позивачем не доведена наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання нікчемними правочинів, вчинених банком із передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав, що унеможливлює задоволення заявленого AT "Імексбанк" позову.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Імексбанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 у справі № 914/1317/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.С. Самусенко