ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 911/1201/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКартере В.І., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (головуючий суддя Головей В.М., судді Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.)на рішенняГосподарського суду Одеської області від 13.09.2016 (суддя Цісельський О.В.)у справі№ 911/1201/16 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" доТовариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Реал Естейт"прозвернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності,за участю представників: позивачаОрел С.С.,відповідачане з'явились,В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.09.2016 у справі №911/1201/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016, відмовлено в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2011 № 4217 на нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв. м, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Пішонівська (вул. Ковалевського), буд. 22/1, вартістю 858.893,00 грн., шляхом визнання права власності за позивачем.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 16, 328 ЦК України, ст.ст. 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що зверненню до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності повинно передувати вирішення сторонами іпотечного договору питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 11.12.2007 між ПАТ "Банк "Київська Русь" (Банком) та ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" (Позичальником) було укладено кредитний договір №12262-6/КЛ, згідно з умовами якого предметом Кредитного договору є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відзивної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредиту 19.000.000,00 грн. на строк з 11.12.2007 по 11.12.2010 зі сплатою 19 відсотків річних.

30.09.2011 між ТОВ Фірма "Реал Естейт" (Іпотекодавець) та Банком (Іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 4217, за умовами якого іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором №12262-6/КЛ від 11.12.2007, а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку пред'явлення, суми кредиту тощо, які укладені та будуть укладені у майбутньому (далі - Кредитний договір), укладеним між Іпотекодержателем і ТОВ фірмою "Консоль ЛТД", пойменованим надалі - Позичальник, за умовами якого останній зобов'язаний Іпотекодержателю до 10.12.2011 включно, у порядку та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 22.000.000,00 грн., сплатити проценти за користуванням ним у розмірі 20% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором (далі - Основне зобов'язання) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв. м, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Пішонівська (вулиця Ковалевського), будинок 22/1 (далі - Предмет іпотеки).

Зазначене нерухоме майно розташоване на цокольному поверсі будівлі. Оскільки нежилі приміщення є вбудованими, земельна ділянка для їх обслуговування не відводилася.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007 на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 № 1449/299-491 та акта прийому-передачі квартири від 04.09.2007 №385, зареєстрованого у Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 22.10.2007 під № 20734944.

Зі змісту п. 4.1 Договору вбачається, що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати Предмет іпотеки у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконане належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредитних коштів (чергового платежу по сплаті кредитних коштів) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті комісій та штрафних санкцій у строки, встановлені Кредитним договором;

- якщо у разі пошкодження чи втрати прав на предмет іпотеки Іпотекодавець не здійснить його заміну відповідно до п. 19 цього Договору;

- порушення Іпотекодавцем та/або Позичальником обов'язків за цим Договором та/або Кредитним договором та невиконання вимоги Іпотекодержателя про дострокове повне або часткове виконання основного зобов'язання;

- ліквідації, реорганізації Іпотекодавця та/або Позичальника або порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання його банкрутом в порядку встановленому чинним законодавством України;

- якщо інша, ніж Іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє по дату повного виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим Договором. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за Кредитним договором (шляхом укладення додаткових договорів до нього), іпотека, передбачена цим Договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.

Договором від 15.11.2013 № 3671 сторонами було погоджено внесення змін до іпотечного договору.

Як встановлено судами, загальний розмір кредитних коштів, наданих ТОВ фірма "Консоль ЛТД", складає 26.700.000,00 грн.

Проте в обумовлений договором строк (до 10.12.2011) кредитні кошти були повернуті частково в сумі 4.700.000,00 грн., у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись в березні 2012 року до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення залишку неповернутих кредитних коштів та нарахованих процентів.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2013 позов задоволено частково: з ТОВ фірми "Консоль ЛТД", ТОВ фірма "Реал Естейт", ТОВ "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД" стягнуто солідарно на користь Банку 26.985.080,02 грн. та 64.380,00 грн. судового збору.

Як зазначає позивач, оскільки зазначене рішення відповідачами не виконане, у Банка виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з чим Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед Іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частинами 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджає Іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

У свою чергу у п. 4.3 Іпотечного договору зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4 цього Договору. Сторони домовились про те, що протягом 3 (трьох) робочих днів з дати прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець зобов'язаний передати іпотекодержателю всю технічну та іншу документацію відносно предмету іпотеки.

При цьому п. 4.4 встановлює, що даний пункт цього Договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки на підставі цього Договору у випадку настання будь-якої з підстав, передбачених п. 4.1 цього Договору, одним з наступних способів:

- шляхом прийняття Іпотекодержателем Предмета іпотеки у власність в рахунок виконання Основного зобов'язання відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Іпотекодержатель набуває нерухомість (Предмет іпотеки за цим Договором) у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки нерухомості - Предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, обраним Іпотекодержателем після виконання всіх дій, передбачених ст.37 Закону України, "Про іпотеку". Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на нерухомість - Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухомість, що є Предметом іпотеки;

- шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, передбаченому ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані права чи вимога на Предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Ціна продажу Предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі незалежної експертної оцінки Предмета іпотеки суб'єктом оціночній діяльності. Договір купівлі-продажу Предмета іпотеки, укладений відповідно до цього Договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на Предмет іпотеки.

Пунктом 4.6 Договору встановлено, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. У разі, якщо прилюдні торги оголошено такими, що не відбулися, Іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог за основним зобов'язанням в рахунок ціни предмета іпотеки.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що наведені норми передбачають набуття права власності іпотекодержателем шляхом передачі йому іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки, а не визнання цього права. При цьому вказав, що сторонами Іпотечного договору питання про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору вирішено не було, а приписи ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не передбачають судового захисту щодо визнання права власності на предмет іпотеки. Також зазначив, що можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено статтями 335 та 376 ЦК України, у всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту інтересів позивача у межах даного спору, з огляду на заявлені вимоги про звернення стягнення на майно шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Погоджуючись з вказаними висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що зверненню до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності повинно передувати вирішення сторонами іпотечного договору питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними, такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також без належного врахування положень пп. 4.4.1 Договору, з огляду на таке.

Встановлено, що згідно із пп. 4.4.1 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки шляхом прийняття Іпотекодержателем Предмета іпотеки у власність в рахунок виконання Основного зобов'язання відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Іпотекодержатель набуває нерухомість (Предмет іпотеки за цим Договором) у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки нерухомості - Предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, обраним Іпотекодержателем після виконання всіх дій, передбачених ст.37 Закону України, "Про іпотеку". Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на нерухомість - Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухомість.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог Іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідне застереження, як встановлено судами, міститься в п. 4.1 Іпотечного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

При цьому за ч. 2 наведеної норми положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Також суди попередніх інстанцій не врахували та не перевірили доводи позивача про відсутність у нього можливості звернути стягнення на Предмет іпотеки у позасудовому порядку згідно із положеннями Іпотечного договору у зв'язку з тим, що Іпотекодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" зареєстроване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16; об'єктами поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта" не здійснюється приймання та пересилання поштових відправлень на територію АР Крим та м. Севастополь починаючи з 27.03.2014 та станом на час розгляду справи, що підтверджується копією листа Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 14.04.2016 № 30-149/709.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Однак суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, а отже дійшли передчасних висновків.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 911/1201/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддяО.О. ЄвсіковсуддіВ.І. Картере О.А. Кролевець