ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 910/9707/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Кролевець О.А.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі№ 910/9707/16 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 2. Національний Банк України 3. ОСОБА_6 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 4. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійовичпро застосування наслідків недійсності нікчемного правочинув судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Рунова Н.Г., дов. № 47 від 08.09.2016,

Шабліовська В.В., дов. № 52 від 19.12.2016

- відповідача : Королецька В.А., дов. б/н від 01.07.2016

- третьої особи 1: Голік О.А., дов. № 27-48339/16 від 28.12.2016,

Шевченко П.В., дов. № 27-21/17 від 03.01.2017

- третьої особи 2: Добролюбов В.І., дов. № 18-0009/84950 від 13.10.2016

- третьої особи 3: не з'явилися

- третьої особи 4: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О. звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС", у якому просило:

1) застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6327, що був укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС";

2) зобов'язати ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" повернути на користь ПАТ "Український професійний банк" права майнової вимоги, отримані за договором про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, укладеними між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" та повернути оригінали документів, отримані згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015, а саме:

Документи щодо позичальника банку - ОСОБА_6:

- кредитний договір №525 від 08.09.2011;

- іпотечний договір, посвідчений 08.09.2011 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г., за реєстровим №10062;

- свідоцтво про власність №127 від 08.04.2008;

- договір №6 купівлі-продажу приміщення шляхом викупу, посвідчений 11.02.2008 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Дзюбою В.І. за реєстровим №733;

- витяг з державного реєстру правочинів №5419515 від 11.02.2008;

- акт прийому-передачі приміщення від 28.02.2008;

- витяг про реєстрацію права власності на нежиле приміщення №18554664 від 17.04.2008;

- технічний паспорт на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Східна, буд. 20-А.

3) внести зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме:

- внести зміни про суб'єктів в записі про іпотеку: 9828361, змінити іпотекодержателя ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" на іпотекодержателя ПАТ "Український професійний банк";

- внести зміни про суб'єктів в записі про обтяження: 9996658, змінити обтяжувача ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" на обтяжувача ПАТ "Український професійний банк".

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі № 910/9707/16 (суддя Демидов В.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Алданової С.О.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 82, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 910/9707/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що наслідком укладення договору про відступлення права вимоги є забезпечення виконання банком грошових зобов'язань перед відповідачем, даний правочин є безоплатний та направлений на зміну черговості задоволення кредиторських вимог до банку, а отже є нікчемним. Окрім того, скаржник зазначає, що за наслідком дій з відчуження активів не було підвищено ані ліквідності, ані платоспроможність проблемного банку, що зумовило віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідач - ТОВ "ФК Аурум Фінанс" надало відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Третя особа-1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав додаткові пояснення, вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими, просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 910/9707/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ "УПБ" у повному обсязі.

Третя особа-3 - ОСОБА_6 надав пояснення по справі стосовно того, що ним здійснювались чергові платежі за кредитним договором № 525 від 08.09.2011 на користь нового кредитора - ТОВ "ФК Аурум Фінанс", та вказав, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Треті особи 2, 4 не скористалися правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі - банк, позивач) та ОСОБА_6 (третя особа-3, позичальник) було укладено кредитний договір № 525 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відкличної кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі на строк та умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався отримати і повернути грошові кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 встановлено наступні умови кредитного договору: кредит з лімітом заборгованості - 140 000,00 грн з поетапним щомісячним зменшенням ліміту заборгованості, починаючи з листопада 2011 року; строк кредиту: з 08.09.2011 по 10.08.2021 (включно); процентна ставка: 22% річних; призначення кредиту: на споживчі цілі по Програмі кредитування фізичних осіб під заставу нерухомості.

В забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника відповідно до кредитного договору № 525 від 08.09.2011 між ПАТ "Український професійний банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_6 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір від 08.09.2011, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. та зареєстрований в реєстрі за №10062 (далі - договір іпотеки), згідно якого в іпотеку передано нежиле приміщення загальною площею 71,76 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

27.05.2015 між ПАТ "Український професійний банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги б/н (далі - договір про відступлення), за умовами якого позивач банк відступив відповідачу належні позивачу майнові права за вказаним кредитним договором, в тому числі, але не виключно, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, вказаний в п.3 цього договору, а також всі права іпотекодержателя за іпотечним договором. Вказаний договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за № 6327.

Згідно з п. 3. договору про відступлення заборгованість за кредитним договором становить 89 662,16 грн.

Відповідно до п. 5. договору про відступлення за відступлення прав вимоги за кредитним договором відповідач сплачує позивачу кошти в розмірі 89 662,16 грн без ПДВ. Вказані грошові кошти сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2-х банківських днів з дня укладення цього договору.

Відповідно до пунктів 6 та 8 договору про відступлення права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги.

Відповідно до витяг з акту приймання-передачі від 27.05.2015, позивач передав, а відповідач прийняв права вимоги за зобов'язаннями, зокрема, за боржником ОСОБА_6 (кредитний договір № 525 від 08.09.2011, іпотечний договір від 08.09.2011).

29.05.2015 відповідач направив на адресу позичальника повідомлення № 2905/15-03 про відступлення права грошової вимоги та всіх інших пов'язаних з нею прав за кредитним договором.

Постановою Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 107 від 28.05.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк" розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Постановою Правління Національного банку України № 562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Український професійний банк" та прийнято рішення про ліквідацію банку .

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте відповідне рішенням № 158 від 28.08.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Частинами 1, 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноваженою особою, згідно наказу № 26/ТА від 29.05.2015 створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "УПБ".

За результатами роботи комісії складено протокол № 10 від 24.07.2015, в якому зазначено, що:

- договір про відступлення права вимоги укладено з порушенням вимог Постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, яка забороняє банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;

- прийнявши виконання (платежі) за договором відступлення від кредитора з його поточного рахунку в банку, банком було порушено вимоги постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України;

- умови договору відступлення, укладеного між банком та ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС", прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитними договорами та договорами забезпечення, отже надають кредитору - ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

Відтак, було прийнято рішення про виявлення нікчемного правочину, зокрема, договору відступлення прав вимоги, та необхідність здійснити дії щодо направлення повідомлення про нікчемність правочинів згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Повідомлення вих. № 01-10/3261 про нікчемність вказаного договору відступлення прав вимоги було відправлено ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" 03.08.2015 та отримано відповідачем 13.08.2015, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем було направлено позивачу лист від 11.09.2015 вих. № 1108/15-18, у якому відповідач повідомив про те, що не погоджується з визнанням договорів нікчемними та вважає їх належно укладеними та виконаними відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки законні підстави на визнання договорів нікчемними відсутні.

У повідомленні № 01-10/3261 від 03.08.2015 про нікчемність договору про відступлення прав вимоги, банк послався на пункт 7 частини 3 ст. 38 вказаного Закону, та зазначив, що правочин є нікчемним з тієї підстави, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

В позовній заяві та письмових поясненнях позивач також зазначає, що спірний договір було укладено з порушенням вимог постанови Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ, яка забороняє банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи та відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитись через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України. Крім того, позивач також посилається на пункти 1 та 2 частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної дійшов висновку про відсутність підстав для визнання нікчемним договору відступлення права вимоги від 27.05.2015, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 27.05.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 6327, визначених у п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з огляду на наступне.

Зокрема, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що договір про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 є оплатним, а тому не передбачає зменшення активів банку.

Суди також відзначили, що порушення Постанови Правління Національного банку України № 293/БТ, на які посилається позивач, не є в розумінні ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 215 ЦК України підставою нікчемності правочинів.

Підстава нікчемності правочину, на яку посилається позивач та яка, зазначена в п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за висновком судів, не має місця у даному випадку, оскільки укладення спірного договору відступлення 27.05.2015 не призвело до визнання банку неплатоспроможним, адже банк було віднесено до категорії проблемних ще до укладення договору, а саме 30.04.2015, а в подальшому Постановою Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 ПАТ "Український професійний банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм матеріального права з огляду на таке.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності.

Так, посилаючись на Постанову Правління Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ про віднесення банку до категорії проблемних та на Постанову Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, які прийняті на підставі ст.ст. 75, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що зазначені акти містять розширену інформацію про результати діяльності банку у період, що передував його неплатоспроможності (принаймні, з січня 2015 року). На підставі аналізу вказаної інформації Національним банком України зроблено відповідні висновки та визначено відповідні заходи, спрямовані на виведення банку з кризового стану, а згодом - зроблено висновок про визнання банку таким, що неспроможний виконувати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів.

У контексті інформації, що міститься у вказаних Постановах Правління НБУ, і слід було досліджувати і оцінювати обставини справи, а також докази, надані на їх підтвердження, зокрема, й обставини щодо наявності реальної можливості оплати за спірним правочином, в тому числі з урахуванням спеціальних обмежень щодо порядку розрахунків, введених постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, на яку посилався позивач, що розрахунки за Договором про відступлення прав вимоги мали проводитися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" № 2650262536, відкритого в ПАТ "УПБ", на рахунок № 29096307890525 ("Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами"), відкритого також у ПАТ "УПБ".

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, за дебетом балансового рахунку 1200 "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України" проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак, за відсутності коштів у банку платника, такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

Так, в силу приписів Інструкції, затвердженої Постановою НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004 № 22, безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Преамбулою цієї ж Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

У свою чергу платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Разом з тим п. 1.12 вказаної Інструкції № 22 визначений алгоритм дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.

Тобто, законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.

Отже, суди мали беззаперечно встановити, що саме сталося в результаті здійснення відповідної операції - реальне надходження коштів на рахунок банку чи коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань.

Адже банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк.

Крім того сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним, в даному випадку навіть за наявності відмітки банку про проведення банківської операції без належного урахування наведеного вище.

Колегія суддів також відзначає, що відповідно до ч. 4 ст. 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови Правління НБУ від 30.04.2015 про віднесення банку до категорії проблемних) Національний банк України мав право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Тобто, зобов'язання проведення розрахунків через консолідований кореспондентський рахунок та заборона використання прямих кореспондентських рахунків не є тотожними поняттями.

Поняття консолідованого кореспондентського рахунку закріплено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 16.08.2006 № 320.

Так, консолідований кореспондентський рахунок - кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Тобто, з урахуванням обмежень, встановлених Постановою Правління НБУ від 30.04.2015, саме з цього рахунку мали б списуватись кошти під час проведення транзакцій з перерахування коштів з рахунків клієнтів банку, і саме на цьому рахунку кошти мали б відображатись у разі їх реального надходження.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

Під поняттям платоспроможності розуміється спроможність банку виконати законні вимоги кредиторів. При цьому платоспроможність банку характеризується рівнем забезпеченості фінансових зобов'язань банку власним капіталом (ліквідними активами). Неплатоспроможність банку визначається як його неспроможність протягом одного місяця в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше третини суми, встановленої Національним банком як мінімально необхідної.

Пунктом 1.1 Глави 1 Розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, визначено, що ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Як вбачається зі змісту Постанови Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних", однією з підстав віднесення позивача до категорії неплатоспроможних стало те, що на момент прийняття такої постанови обсяг високоліквідних коштів (готівка та кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України) значно зменшився, що унеможливлювало виконання зобов'язань Банку перед його кредиторами.

Відповідно до положень статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у відповідній редакції) підставою віднесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних є: неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; невиконання банком протягом десяти робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Отже, рішення в даній справі слід було приймати з урахуванням наведених вище норм законодавства і всіх фактичних обставин справи. Разом з тим деякі з таких обставин, хоч сторони на них і посилались, не були відображені в оскаржених судових актах. Проте виключно на підставі їх комплексного дослідження можна дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову в даній справі, в тому числі з урахуванням обставин вчинення спірного правочину напередодні віднесення банку до категорії наплатоспроможного та такого наслідку правочину як передача відповідачеві реального забезпеченого активу банку.

Проте суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки в сукупності з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 та рішення господарського суду міста Києва 26.07.2016 у справі № 910/9707/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я О.А. Кролевець