ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 910/25491/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1.Державної іпотечної установи; 2.Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"; 3.Прокуратури міста Києвана рішення та на постановуГосподарського суду міста Києва від 10.12.2015 Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016у справі№ 910/25491/15Господарського судуміста Києваза позовомДержавної іпотечної установидо1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар"; 2.Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"за участюПрокуратури міста Києвапровизнання недійсним зарахування однорідних зустрічних вимог

за участю представників:

позивача: Тодосієнко В.М., дов. від 31.08.2016; Чалов А.О., дов. від 10.11.2016;

відповідача-1: Дашо А.Ю., дов. від 05.01.2017; Дудяк Р.А., дов. від 03.01.2017;

відповідача-2: Мостепанюк В.І., дов. від 14.12.2016; Ханович К.В., дов. від 14.12.2016;

прокурора: Гришина Т.А., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №044815 від 16.11.2016;

в засіданні суду 08.12.2016 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 16.12.2016 та з 16.12.2016 до 16.01.2017

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі №910/25491/15 (суддя - Привалов А.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді - Смірнова Л.Г., Коршун Н.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі №910/25491/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, Державна іпотечна установа звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та поясненнями до неї, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Також, не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось ПАТ "Дельта Банк", в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прокуратура міста Києва звернулась з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, в якій просила зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційними скаргами, скаржники посилалися на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

ТОВ "Яблуневий Дар" надало відзив на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", додаткові заперечення проти зазначеної касаційної скарги, відзив, заперечення і пояснення до касаційної скарги Державної іпотечної установи, відзив на касаційну скаргу Прокуратури міста Києва, в яких заперечує проти їх задоволення, просить прийняті у даній справі оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Також, ТОВ "Яблуневий Дар" надало заперечення на пояснення до касаційної скарги Державної іпотечної установи.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 13.12.2016, у зв'язку з запланованою відпусткою судді Іванової Л.Б., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/25491/15.

Відповідно до протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.12.2016, у зв'язку з запланованою відпусткою судді Іванової Л.Б., для розгляду касаційних скарг визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Картере В.І., Козир Т.П.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.12.2016, у зв'язку з відпусткою судді Картере В.І., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/25491/15.

Відповідно до протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.12.2016, у зв'язку з відпусткою судді Картере В.І., для розгляду касаційних скарг визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Козир Т.П., Кролевець О.А.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 11.01.2017, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/25491/15.

Відповідно до протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.01.2017, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., для розгляду касаційних скарг визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Іванова Л.Б., Кролевець О.А.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги Державної іпотечної установи та Прокуратури міста Києва підлягають частковому задоволенню, а касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк" підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

27.06.2013 між ПАТ "Дельта Банк" (Банк) та ТОВ "Яблуневий Дар" (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2005469/4 (кредитний договір).

Умовами пунктів 1.1.1, 1.1.2.1.1 кредитного договору встановлено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 25 000 000,00 євро зі сплатою за користування кредитом 12 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 15.08.2014 включно.

Під час дії цього договору сторонами неодноразово вносились зміни до п. 2.7 кредитного договору шляхом підписання додаткових договорів щодо строків погашення процентів за користування кредитними коштами.

Крім цього, додатковим договором від 07.11.2013 № 1 сторони збільшили максимальний ліміт заборгованості до 34 000 000,00 євро.

Між Державною іпотечною установою та ПАТ "Дельта Банк" 04.09.2014 укладено договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2014, за умовами якого Первісний кредитор (ПАТ "Дельта Банк") відступає, а Новий кредитор (Державна іпотечна установа) набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього договору.

Відповідно до додатку № 1 до зазначеного договору, Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор набув права вимоги, зокрема, за договором кредитної лінії від 27.06.2013.

Пунктом 2.2 договором відступлення права вимоги встановлено, що в незалежності від випадків, передбачених п. 2.1 договору, п. 1.2 набирає чинності в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення).

Постановою Національного Банку України № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта банк" до категорії неплатоспроможних" від 02.03.2015, ПАТ "Дельта Банк" з 03.03.2015 віднесено до категорії неплатоспроможних.

Отже, як встановили господарські суди, з 02.03.2015 позивач набув права вимоги до ТОВ "Яблуневий Дар" за договором кредитної лінії від 27.06.2013.

05.02.2015 між компанією Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Первісний кредитор) та ТОВ "Яблуневий Дар" (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № АА6, за умовами якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступним документарним інструментом та іншими пов'язаними з ним документами: всі права кредитора (бенефіціара) за наступним документарним інструментом, випущеним ПАТ "Дельта Банк", на користь Первісного кредитора, як бенефіціара, з урахуванням всіх змін до них: 1) безвідкличний резервний акредитив № LC/SB/026/042014 на суму 28 654 844,95 дол. США, 2) безвідкличний резервний акредитив № LC/SB/027/062014 на суму 4 650 000,00 дол. США.

Крім цього, 05.02.2015 між компанією Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Первісний кредитор) та ТОВ "Яблуневий Дар" (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № АА5, за умовами якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступними документарними інструментами та іншими пов'язаними з ним документами: всі права кредитора (бенефіціара) за наступними документарними інструментами, випущеними ПАТ "Дельта Банк", на користь Первісного кредитора, як бенефіціара, за урахуванням всіх змін до нього, зокрема, безвідкличний акредитив №LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390,00 дол. США.

ТОВ "Яблуневий Дар" звернулось до ПАТ "Дельта Банк" із заявою від 09.02.2015 № 2 про припинення зобов'язання зарахуванням, в якій зазначило, що у зв'язку з порушенням товариством умов кредитного договору від 27.06.2013 № ВКЛ-2005469/4 Банк направив на адресу ТОВ "Яблуневий дар" вимогу від 06.02.2015 про сплату заборгованості за кредитним договором в сумі 34 463 393,78 євро, що становить 34 000 000,00 євро заборгованості за

кредитом, 463 393,78 євро заборгованості за нарахованими та простроченими процентами у зв'язку із тим, що термін погашення заборгованості наступив 20.01.2015.

Одночасно, як зазначає ТОВ "Яблуневий Дар", товариство є кредитором Банку у зобов'язаннях за наступними документарними інструментами (акредитиви), строк виконання за якими на дату цієї заяви є таким, що настав: 1) безвідкличний акредитив №LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390,00 дол. США; 2) безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/026/042014 на суму 28 654 844,95 дол. США; 3) безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/027/062014 на суму 4 650 000,00 дол. США.

Права вимоги за акредитивом № LC/IM/14/122013 було передано ТОВ "Яблуневий Дар" на підставі договору відступлення права вимоги від 05.02.2015 № АА 5 між товариством та CFSIT; права вимоги за акредитивами №LC/SB/026/042014 та №LC/SB/027/062014 передані товариству на підставі договору відступлення права вимоги від 05.02.2015 № АА6 між товариством та CFSIT.

ТОВ "Яблуневий Дар" заявило про припинення в повному обсязі зобов'язань щодо сплати товариством на користь ПАТ "Дельта Банк" суми заборгованості за кредитним договором від 27.06.2013 № ВКЛ-2005469/4 в сумі 34 000 000,00 євро та припинення зобов'язань щодо сплати ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Яблуневий Дар" заборгованості за кредитом на загальну суму 38 352 000,00 дол. США (що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 34 000 000,00 євро) за наступними акредитивами:

1) безвідкличний акредитив № LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390,00 дол. США (в частині вимог на суму 8 546 242,13 дол. США, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 7 576 455,78 євро);

2) безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/026/042014 на суму 28 654 844,95 дол. США (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 25 403 231,34 євро);

3) безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/027/062014 на суму 4 650 000,00 дол. США (в частині вимог на суму 1 150 912,93 дол. США, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 1 020 312,88 євро).

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з положень ЦК України та дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Суди зазначили, що Банком не заявлялась відмова від зарахування зустрічних вимог, не відбувалось й спростування чинності цієї заяви в судовому порядку, неможливість проведення зарахування зустрічних вимог за заявою ТОВ "Яблуневий дар" та невідповідність сум зарахування не доведено в судовому порядку.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відповідність спірного правочину вимогам ст. 601 ЦК України, а тому відсутні підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним.

До того ж, суди, застосувавши норми ст. 35 ГПК України, послались на результати розгляду Господарським судом Львівської області справи № 914/2348/15 (залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2015), в якій встановлено припинення в повному обсязі зобов'язань перед ПАТ "Дельта Банк" за договором кредитної лінії від 27.06.2013 № НКЛ-2005469/4 та зобов'язань ПАТ "Дельта Банк" перед ТОВ "Яблуневий Дар" за безвідкличним резервним акредитивом №LC/ІМ/14/122013 на суму 10 598 390,00 дол. США, виданим ПАТ "Дельта Банк" на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Сargill Financial Services International Inc.), безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/026/042014 на суму 28 654 844,95 дол. США, виданим ПАТ "Дельта Банк" на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Сargill Financial Services International Inc.); безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/027/062014 на суму 4 650 000,00 дол. США, виданим ПАТ "Дельта Банк" на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Сargill Financial Services International Inc.).

Вищий господарський суд України вважає такі висновки попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Частинами 1, 2 ст. 1054 та частиною 1 ст. 1050 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на відсутність зустрічних вимог, які б можливо було зарахувати згідно заяви від 09.02.2015 № 2. Цей правочин, на думку позивача, суперечить ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати наступним умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування, як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТОВ "Яблуневий Дар" від 09.02.2015 № 2 про припинення зарахування зустрічних вимог, а саме вимог ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Яблуневий Дар" за договором кредитної лінії від 27.06.2013 № ВКЛ-2005469/4 та вимог ТОВ "Яблуневий Дар" до ПАТ "Дельта Банк" за безвідкличними акредитивами.

Роблячи висновок про зарахування однорідних зустрічних вимог в частині погашення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та, відповідно, припинення таких зобов'язань відповідача-1 перед відповідачем-2, суди попередніх інстанцій не

врахували п. 2.6 договору кредитної лінії від 27.06.2013 № ВКЛ-2005469/4 положеннями якого передбачено нарахування процентів.

Тобто, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що погашення заборгованості за тілом кредиту відповідно до заяви відповдіача-1 відбулося 09.02.2015, в той час як претензія відповідача-2 була датована 06.02.2015.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Крім того, не можна погодитись із застосуванням в межах даної справи попередніми судовими інстанціями положень ст. 35 ГПК України щодо результатів розгляду справи №914/2348/15 Господарського суду Львівської області, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2016 рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 914/2348/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Скасовуючи судові рішення у справі №914/2348/15, Вищий господарський суд України в своїй постанові зазначив, що судами не з'ясовано обставин щодо встановлення факту наявності угод на відкриття акредитивів, які є предметом розгляду у даній справі, початок строку їх дії, строку платежу по акредитивах та інші обставини, які б свідчили про наявність зобов'язань Банку перед відповідачем-1 про зарахування яких йдеться у заявах ТОВ "Яблуневий Дар".

Як вбачається з текстів оскаржуваних судових актів, ці обставини були взяті як преюдиційні, отже судами не надано оцінки вищезазначеним обставинам.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача-2 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 910/6052/16 судом прийнята до відому, але вона прийнята після судових рішень у даній справі.

За наведених підстав, враховуючи порушення місцевим та апеляційним господарськими судами приписів ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та ч. 1 ст. 47 ГПК України, якою визначено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій повинні були з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини.

Оскільки, в силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної іпотечної установи та Прокуратури міста Києва задовольнити частково.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 910/25491/15 скасувати.

Справу № 910/25491/15 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ