ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року Справа № 911/345/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Малетича М.М., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.10.16у справі№911/345/16господарського судуКиївської областіза позовомКомунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста КиєвадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Професійний садівник"простягнення заборгованостіза участю представників від:позивачаБоженка Д.С. (дов. від 21.10.16),відповідачаКравця П.В. (наказ від 08.11.06), Василенко Т. М. (дов. від 14.12.16)

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний садівник", з урахуванням уточнення позовних вимог, про стягнення 2 727 660,00 грн. за договором про закупівлю робіт за державні кошти від 29.11.12 №29-11-Т, з яких: 1 500 000,00 грн. авансу, 114 660,00 грн. пені, 90 000,00 грн. 3% річних, 1 023 000,00 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.04.16 у справі №911/345/16 (суддя Щоткін О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто 1 500 000,00 грн. основного боргу, та зважаючи на вимоги п.7.4 договору 114 660,00 грн. пені. В частині 3% річних на суму 90 000,00 грн. та 1 023 000,00 грн. інфляційних втрат відмовлено, як заявлених необґрунтовано, оскільки, за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання у розумінні ст.625 ЦК України ,а тому підстав для нарахування позивачем інфляційних і 3% є неправомірним.

За результатом апеляційного перегляду, постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л.,судді: Чорна Л.В., Разіна Т.І.) рішення місцевого суду частково скасовано, та на підставі результатів арифметичного розрахунку стягнуто пеню у розмірі 91 011,83 грн. В решті у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, позивач просив її скасувати, а рішення місцевого суду залишити у силі. Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що в супереч ст.43 ГПК України, судом апеляційної інстанції не надано оцінки тим обставинам, що за умовами п.4.2 договору позивач має право на повернення авансу, оскільки фактично відповідачем не використано його за призначенням і листом від 07.04.14 №4 ним це фактично визнано і надано обіцянку повернути вказану суму коштів, чого на момент розгляду справи зроблено не було, при тому, що договірні зобов'язання відповідачем так і не виконані.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 29.11.12 між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Професійний садівник" укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти за №29-11-Т, відповідно до якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними і залученими силами здійснити капітальний ремонт зелених насаджень по вул. Хрещатик (бульварна та вулична частини) у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Згідно п.2.2 договору, підрядник гарантує виконання робіт у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п.26 Локального кошторису №2-1-1 відповідач був зобов'язаний висадити на об'єкті крупномірні саджанці дерев каштана кінського м'ясочервного Бріоті з круглою грудкою землі, розміром 0,8х0,6 м, висота дерева 3,5-4,5 м, обхват стовбура на висоті 1,3м=18-25 см, висота штамба=1,8-2,0 м у кількості 289 штук.

Відповідно до п.4.2. договору (у редакції додаткової угоди від 14.03.13 №2), замовник протягом 10-ти днів після реєстрації даного договору в управлінні Державної казначейської служби України та отримання коштів від головного розпорядника бюджетних коштів відповідно до Постанови КМУ від 09.10.06 №1404 може перераховувати підряднику за його заявкою попередню оплату на придбання матеріалів на суму, що не перевищує 1 500 000,00 грн. Використання зазначених коштів підтверджується актами виконаних робіт за формою №КБ-2в та довідкою за формою №КБ-3. Через 90 днів невикористані суми попередньої оплати повертаються замовнику.

На виконання умов договору, у період з 15.03.13 по 27.03.13 позивач у якості авансу перерахував на рахунок відповідача 1 500 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Місцевим судом встановлено, що відповідач у період березня 2013 року-квітня 2013 року здійснив висаджування каштанів на об'єкті, про що сторонами були складені та підписні акти приймання виконаних робіт за березень 2013 року та за квітень 2013 року.

За поясненнями позивача, у травні 2013 року, після того як почалося цвітіння висаджених дерев встановлено, що відповідачем було здійснено поставку та висадку саджанців виду не обумовленого вищеназваним договором №29-11-Т.

21.05.13 позивач на адресу відповідача направив претензію, у якій вказував на те, що відповідач взяті на себе за договором зобов'язання виконав неналежним чином, а саме, висадив каштани не того виду та форми, що були визначені у додатках до договору від 29.11.12 №29-11-Т, через що позивач відкликає підписи представника КП УЗН Шевченківського району міста Києва на актах приймання виконаних робіт.

30.07.13 представниками КП УЗН Шевченківського району міста Києва у складі: заступника директора, головного агронома, керуючого І відділенням, майстра та провідного бухгалтера, на підставі звіту за результатами роботи з проведення науково-дослідної експертизи видової приналежності дерев гіркого каштана, виданий навчально-науковим центром "Інститут біології" Київського національного університету, складено дефектний акт щодо відхилення підрядником від умов договору. У зазначеному акті зафіксовано, що відповідачем висаджено дерева неналежного виду.

Представник відповідача від підписання зазначеного акту відмовився. Відмова від підписання засвідчена представниками КП УЗН Шевченківського району міста Києва у складі: заступника директора, головного агронома, керуючого І відділенням, майстра та провідного бухгалтера.

Позивачем неодноразово було направлено претензії до відповідача з вимогою здійснити заміну саджанців неналежного виду на саджанці, які б відповідали умовам договору № 29-11-Т.

Оскільки відповідачем взяті на себе зобов'язання виконані не належним чином та не здійснено заміни саджанців, позивачем з метою захисту своїх прав подано позов до Господарського суду Київської області з позовом про зобов'язання відповідача виконати його обов'язок у натурі шляхом викопування саджанців неналежного виду і здійснення висадки у тому ж місці саджанців дерев каштана кінського м'ясочервного Бріоті у кількості 289 штук.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.11.13 по справі №910/17118/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.14, зазначений позов задоволено повністю. Відповідача зобов'язано виконати обов'язок у натурі у термін до 31.12.13, шляхом викопування саджанців неналежного виду і здійснення висадки у тому ж місці саджанців дерев каштана кінського м'ясочервного Бріоті з круглою грудкою землі розміром 0,8x0,6 м, висота дерева 3,5-4,5 м, обхват стовбура на висоті 1,3 м = 18-25 см, висота штамба = 1,8-2,0 м у кількості 289 штук.

Відтак, факт поставки та висадження відповідачем дерев виду, що не відповідає умовам Договору №29-11-Т, встановлені преюдиційно у рішенні господарського суду Київської області від 20.11.13 по справі №910/17118/13, яке набрало законної сили.

Станом на 29.05.15 відповідач не виконав своїх зобов'язань з пересадки дерев належного виду та, разом з тим, не повернув отриманого авансу, у зв'язку з чим він був змушений звернутися з позовом до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача 1 500 000,00 грн. авансу та 114 660,00 грн. пені, 90 000,00 грн. 3% річних, 1 023 000,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне повернення авансу.

Задовольняючи позов частково, місцевий суд вказав на те, що оскільки відповідачем у встановлений договором № 29-11-Т та рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.13 по справі №911/17118/13 строк не виконано обов'язку з висадки саджанців дерев каштана кінського м'ясочервного Бріоті у кількості 289 штук, позивач має право вимагати відшкодування понесених ним збитків у вигляді перерахованої попередньої оплати на підставі ч.2 ст.849 ЦК України, а тому, позовну вимогу про повернення 1 500 000,00 грн. авансу визнано правомірною, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені, то підстави для її нарахування визначені п.7.4 договору і вимоги щодо її нарахування зважаючи на це є цілком обгрунтованими.

З приводу нарахування 3% річних та інфляційних, то їх нарахування є неправомірним, зважаючи на те, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - відшкодування збитків у вигляді попередньої оплати. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання у розумінні ст.625 ЦК України.

Погоджуючись з позицією місцевого суду з приводу відмови у задоволенні вимог по стягненню 3% річних та інфляційних, і здійснюючи арифметичний перерахунок пені у бік зменшення, при цьому апеляційний суд відмовив у стягнення 1 500 000,00 грн. авансу як заявленого необґрунтовано. Свої висновки суд другої інстанції мотивував тим, що зобов'язання за змістом названого листа позивача (а.с.127 т.1) не вбачається відмови комунального підприємства від договору від 29.11.12 №29-11-Т. Крім того, як за змістом позову, так і під час апеляційного перегляду даної справи з боку позивача не було тверджень про відмову комунального підприємства від договору. При цьому, позивачем пред'явлено до стягнення у даній справі 114 660,00 грн. пені саме на підставі п.7.4. договору, нарахованої на суму авансу, що у свою чергу, ще раз свідчить про те, що даний договір є чинний і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п.10.1 договору) Відтак, за наведених обставин, відсутні підстави для застосування ст.849 ЦК України

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного суду помилковими у частині відмови позовних вимог про повернення основної суми авансового платежу, а місцевого суду з цього приводу є цілком правомірними, зважаючи на таке.

Згідно з ч.2 ст.849 ЦК України, визначено право замовника відмовитися від договору підряду і вимагати сплату збитків в разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Як вірно визначено місцевим судом, відповідач у встановлений договором №29-11-Т строк та рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.13 по справі № 10/17118/13 не виконав свого обов'язку по висадці дерев належного виду.

22.05.15 позивач направив на адресу відповідача лист №882, яким фактично відмовився від вказаного договору, через неналежне його не виконання відповідачем, оскільки відповідачем висаджені саджанці не того виду та не у тій кількості, а тому позивач обгрунтовано мав намір не приймати виконані роботи та вимагав негайно повернути суму перерахованого авансу. У зв'язку із чим у позивача виникло право вимагати відшкодування понесених ним збитків у вигляді перерахованої попередньої оплати саме на підставі ст.849 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов'язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

За приписами ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських, відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Враховуючи те, що відповідач вчасно не виконав свого обов'язку з висадки на об'єкті вказаного у договорі виду саджанців дерев каштану, зазначені підстави вказують на об'єктивність мотивів для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1 500 000,00 грн. збитків у вигляді повернення авансового платежу.

З приводу нарахування інфляційних і 3% річних, то їх нарахування у контексті спірних правовідносин протирічить суті вимог ст.625 ЦК України, оскільки обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як аванс, не є наслідком порушення і неналежного виконання грошового зобов'язання. Що узгоджується з правовою позицією Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та постановах ВСУ від 15.10.13 №3-30гс-13 та від 16.09.14 №3-90гс14.

Нарахування пені у контексті спірних правовідносин є цілком обґрунтованим, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов'язань і вимог п.7.4 вказаного договору. Здійснюючи арифметичний перерахунок, суд апеляційної інстанції, зменшив заявлений розмір до 91 011,83 грн.

Зважаючи на вимоги вказаних норм і те, що суд касаційної інстанції не вдається до арифметичного перерахунку розміру фінансових нарахувань, оскільки це суперечило б ст.1117 ГПК України, за змістом якої, суд касаційної інстанції не переоцінює ні докази, ні обставини справи, ні арифметичну вірність розрахунків; він лише здійснює перевірку правильності застосування норм права, які в даному випадку застосовані вірно, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані положення вимог ст.230 ГК України про стягнення пені частково.

Зважаючи на викладене, постанова апеляційної інстанції у частині відмови про задоволення позовних вимог щодо повернення авансового платежу на суму 1 500 000,00 грн. підлягає скасуванню. Рішення місцевого суду у цій частині підлягає залишенню без змін. В іншій частині постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Судовий збір у порядку ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.16 у господарській справі №911/345/16 скасувати у частині відмови про задоволення позовних вимог щодо повернення авансового платежу на суму1 500 000,00 грн. У цій частині рішення Київської області від 15.04.16 у справі №911/345/16 залишити без змін.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.16 у господарській справі №911/345/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний садівник" (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Південна,24, код ЄДРПОУ 34386128) на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва (03113, м. Київ, просп. Перемоги,82-А код ЄДРПОУ 31753249) 27 000 грн. (двадцять сім тисяч грн.) судового збору за розгляд касаційної скарги, та 24 750,00 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят грн.) судового збору за розгляд апеляційної скарги та 24 219,90 грн. (двадцять чотири тисячі двісті дев'ятнадцять грн. 90 коп.) за розгляд позовної заяви.

Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді М. М. Малетича

С. К. Могил