ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року Справа № 911/1397/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., СуддіБакуліна С.В., Данилова М.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.16у справі№ 911/1397/15Господарського судуКиївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФК Факторинг"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД""третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Морська Перлина"простягнення 161316,63 грн,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Сопільняк Д.В.- відповідача:Корчук І.І.ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Факторинг" звернулось до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" 161 316,63 грн., в тому числі 60525,73 грн. пені, 93 542,01 грн. інфляційних втрат та 7 248,89 грн. процентів річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2016року (суддя - Конюх О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Факторинг" 60 525,73 грн. пені; 7248,89 грн. 3% річних; 72160,97 грн. інфляційних втрат; 2 099,04 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено факт переходу права вимоги за спірними накладними від клієнта ТОВ "Морська перлина" до фактора ТОВ "ФК Факторинг" в тому самому обсязі та на тих самих умовах, які були передбачені договорами поставки, та відповідно наявність обов'язку у боржника ТОВ "Фоззі-Фуд" належним чином та у встановлений строк сплатити фактору заборгованість за товар, отриманий за вказаними накладними, у встановлений договорами поставки строк протягом 55 днів з моменту поставки

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року (судді: Чорної Л.В., Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення господарського суду Київської області від 26.04.2016 року залишено без зміни.

ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» не погоджується із прийнятими рішеннями та вважає, що вони винесені з порушенням вимог процесуального законодавства, а саме ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, без застосування положень матеріального права, а саме ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим такі рішення підлягають повному скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд.

Скаржник доводить, що за нормою ст. 1082 Цивільного кодексу України не зобов'язаний виконувати грошову вимогу на користь фактора до моменту отримання відповідного повідомлення; здійснення платежів за відступленими вимогами на користь клієнта до моменту отримання повідомлень про факт відступлення - вважається належним виконанням боржником зобов'язання по сплаті, і не вимагає здійснення повторної оплати на користь фактора.

Тому скаржник вважає, що судом не надано належної оцінки доказам здійснення оплат за договорами поставки № 2181 від 01.01.2012 р., № 2353 від 01.03.2012, так і за відступленими видатковими накладними загалом. Оплати за спірними накладними здійснювались ним на користь TOB «Морська перлина» як до моменту отримання повідомлення про відступлення права вимоги, так і після його отримання.

При нарахуванні штрафних санкцій суд неправильно застосував ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України, не врахувавши умови договору факторингу за п. 6.3. якого у випадку, якщо Боржник виконав грошову вимогу, відступлену Факторові, на користь Клієнта, Клієнт зобов'язаний негайно сповістити про це Фактора та перерахувати Факторові отримані від Боржника грошові кошти протягом 2 (двох) банківських днів з дати їх отримання у розмірі фактичного фінансування та перерахувати плати за користування фінансуванням. Отже, з моменту оплати з боку TOB «ФОЗЗІ-ФУД» коштів за товар по відступленим видатковим накладним на користь TOB «Морська перлина» (як до моменту отримання повідомлення про відступлення, так і після), зобов'язання по перерахуванню коштів по сплаченим накладним виникає саме у TOB «Морська перлина» перед Позивачем, а TOB «ФОЗЗІ-ФУД» в цій частині стає неналежним відповідачем.

Ухвалою Вищого господарського суд України від 01.12.2016 року розгляд касаційної скарги продовжено та відкладено на 15.12.2016 р.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.01.2012р. між ТОВ "Морська перлина" (постачальник) та ТОВ "Фоззі-Фуд" (покупець) було укладено договір поставки №2181, разом із протоколом розбіжностей, додатковими угодами, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар ТМ "Премія" відповідно до умов договору.

Згідно п. 3.5. договору оплата за товар проводиться протягом 55 календарних днів з дати поставки.

Згідно п. 7.2. договору у випадку порушення термінів оплати товарів передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На виконання зазначеного договору, третя особа поставила відповідачу, товар по накладних, а саме: від 07.02.2014р. № РН-0000015 на суму 76101,12 грн.; від 14.02.2014р. № РН-0000023 на суму 94443,84 грн.; від 21.02.2014р. №РН-0000029 на суму 59 719,68 грн.; від 22.02.2014р. № РН-0000033 на суму 223 015,68 грн.; від 28.02.2014р. № РН-0000037 на суму 73 457,28 грн.

01.03.2012р. між ТОВ "Морська перлина" (постачальник) та ТОВ "Фоззі-Фуд" (покупець) було укладено договір поставки №2353, разом із протоколом розбіжностей, додатковими угодами, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар ТМ "Повна чаша" відповідно до умов договору. /а.с. 18, т. 4/.

По накладним від 07.02.2014р. № РН-0000016 на суму 9284,48 грн.; від 14.02.2014р. № РН-0000024 на суму 32140,80 грн.; від 21.02.2014р. № РН-0000030 на суму 25712,64 грн.; від 22.02.2014р. № РН-0000032 на суму 64281,60 грн. третя особа поставила відповідачу товар по договору поставки №2353.

Згідно п. 3.5. договору оплата за товар проводиться протягом 55 календарних днів з дати поставки.

Згідно п. 7.2. договору у випадку порушення термінів оплати товарів передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1080 Цивільного кодексу України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

12.03.2013р. між ТОВ "ФК "Факторинг" (фактор) та ТОВ "Морська перлина" (клієнт) укладено договір факторингу №141-13Ф, за умовами якого фактор зобов'язувався передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язувався відступити факторові своє право грошових вимог до боржників, найменування та реквізити яких вказуються у додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною (пункт 2.1). /а.с. 58, т.1/.

Клієнт відступає факторові свої грошові вимоги до боржників за продукцію, поставлену з умовою відстрочки платежу (пункт 2.2 договору факторингу), за узгодженими фактором накладними та рахунками-фактурами, номери яких вказуються у додаткових угодах до договору (пункт 3.1 договору факторингу).

Фактор надає фінансування клієнту траншами. Розмір кожного траншу, строк, на який надається кожний транш визначається в додаткових угодах (пункти 3.7, 3.9 договору факторингу). Фактор надає фінансування клієнтові на умовах регресу, тобто якщо сума, одержана фактором від боржника, незалежно від причин, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу та здійснити переказ плати за користування фінансуванням (пункт 4.1).

За користування клієнтом фінансуванням клієнт сплачує грошові кошти у вигляді відсотків за користування фінансуванням (плата за користування фінансуванням), сума якої визначається пропорційно часу користування фінансуванням із застосуванням ефективної ставки відсотків відповідно до умов договору та додаткових угод (пункти 5.1, 5.3).

Клієнт зобов'язаний відповідно до умов цього договору надіслати боржникові рекомендованим листом письмові повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові протягом 2 календарних днів після укладення додаткових угод (пункт 6.1).

У випадку, якщо боржник виконав грошову вимогу, відступлену факторові, на користь клієнта, клієнт зобов'язаний негайно сповістити про це фактора та перерахувати факторові отримані від Боржника грошові кошти протягом 2 банківських днів з дати їх отримання у розмірі фактичного фінансування та перерахувати плату за користування фінансуванням (пункт 6.3). Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги та за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором. При цьому клієнт та боржник несуть солідарну відповідальність до повного виконання зобов'язань перед фактором, відповідно до основного договору з узгодженими сторонами додатками (пункт 9.3 договору факторингу).

Додатковою угодою від 10.02.2014р. №83 клієнт відступив позивачу право вимоги за накладними від 06.02.2014р. №14 від 06.02.2014р., від 07.02.2014р. № 15 та №16, про що боржнику товариству "Фоззі-Фуд" було направлено відповідне повідомлення.

Додатковою угодою від 13.02.2014р. №85 клієнт відступив позивачу право вимоги за накладними від 14.02.2014р. № 23 та №24, про що боржнику товариству "Фоззі-Фуд" було направлено відповідне повідомлення.

Додатковою угодою від 24.02.2014р. №87 клієнт відступив позивачу право вимоги за накладними від 21.02.2014р. № 29 та №30, про що боржнику товариству "Фоззі-Фуд" було направлено відповідне повідомлення.

Додатковою угодою від 25.02.2014р. №89 клієнт відступив позивачу право вимоги за накладними від 22.02.2014р. № 32, №33 та №34, про що боржнику товариству "Фоззі-Фуд" було направлено відповідне повідомлення.

Додатковою угодою від 03.03.2014р. №91 клієнт відступив позивачу право вимоги за накладною від 28.02.2014р. № 37, про що боржнику товариству "Фоззі-Фуд" було направлено відповідне повідомлення.

В підтвердження отримання повідомлень, судом оцінено копію рекомендованого повідомлення, з відміткою про отримання 08.04.2014р.

Судом встановлено, що відповідач сплатив на користь ТОВ "Морська перлина" 710 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 14.03.2014р. № 2301169 на суму 50 000,00 грн.; від 02.04.2014р. № 2326839 на суму 50 000,00 грн.; від 08.04.2014р. № 2334782 на суму 50 000,00 грн.; від 14.04.2014р. № 2340582 на суму 40 000,00 грн.; від 15.04.2014р. № 2344046 на суму 50 000,00 грн.; від 24.04.2014р. № 2357516 на суму 50 000,00 грн.; від 25.04.2014р. № 2358938 на суму 50 000,00 грн.; від 12.05.2014р. № 2375805 на суму 300 000,00 грн.; від 02.06.2014р. № 1000010882 на суму 30 000,00 грн.; від 16.06.14 № 2425067 на суму 40 000,00 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, заборгованість відповідача перед ТОВ "Морська перлина" станом на 28.02.2014р. становить 643 608,44 грн.

Таким чином, встановлено судом, що сплачені за період після 28.02.2014р. кошти в сумі 643608,44 грн. за вищевказаними платіжними дорученнями відповідачем було сплачено первісному кредитору на погашення заборгованості, що виникла раніше і не є предметом розгляду у даній справі. Залишок у розмірі 66391,56 грн. боржником було сплачено на погашення заборгованості за накладною від 10.01.2014р. № РН-0000001 на суму 105 701,76 грн., строк оплати якої настав 06.03.2014р. і заборгованість за якою не була врахована в акті звірки станом на 28.02.2014р.

Крім того, за договором поставки №2353 від 01.03.2012р. відповідачем було сплачено на користь ТОВ "Морська перлина" суму 280 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме: від 07.03.2014р. № 2291797 на суму 80 000,00 грн.; від 14.05.2014р. № 2381542 на суму 50 000,00 грн.; від 21.05.2014р. № 2391186 на суму 50 000,00 грн.; від 27.05.2014р. № 2399645 на суму 50 000,00 грн.; від 03.06.2014р. № 2409093 на суму 50 000,00 грн.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків у відповідача станом на 28.02.2014р. існує заборгованість перед ТОВ "Морська перлина" за договором поставки №2353 від 01.03.2012р. у сумі 311 680,00 грн., а тому сплачені після 28.02.2014р. кошти в сумі 280 000,00 грн. пішли на погашення заборгованості, що виникла раніше і не є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Пунктом 7.2. договорів поставки сторони встановили, що за прострочення оплати передбачено сплату пені в розмірі 0,05 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Задовольняючи позовні вимоги в частині пені суд правомірно керувався нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в частині висновків, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та з врахуванням присічного шестимісячного строку для її нарахування, встановленого частиною шостою ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, перевіривши правильність перерахунку інфляційних та річних зазначили про арифметичну вірність та відповідність розрахунку вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скарги зводяться до вимог надання оцінки доказам, яким була надана оцінка судами попередніх інстанцій, заперечення правильності висновків судів на підставі їх переоцінки, що не свідчить про порушення чи неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, виходить за межі касаційного перегляду справи.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів, які грунтуються на встановлених обставинах та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року у справі № 911/1397/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року у справі № 911/1397/15 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко С.В. Бакуліна М.В. Данилова