Постанова ВГСУ від 15.12.2016 року у справі №910/7812/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року Справа № 910/7812/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівСибіги О.М., Яценко О.В.розглянувши касаційну скаргуАдвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.09.2016у справі№ 910/7812/16 Господарського суду міста Києваза позовомАдвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право"доМоторного (транспортного) страхового бюро Українипростягнення 36 266,00 грн. страхового відшкодування

за участю представників сторін від:

позивача: Волчек Н.М. (дов. від 20.02.2015),

відповідача: Лутак О.М. (дов. від 16.12.2015)

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес - Право" звернулось з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування в розмірі 36 266 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" було виплачено страхове відшкодування страхувальнику у зв'язку із завданням майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована на підставі страхового сертифікату "Зелена картка" НОМЕР_3. З огляду на що, після виплати страховиком страхового відшкодування, до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток. Водночас своє право вимоги до відповідача позивач обґрунтовує укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" договір цесії №601/24/3481, відповідно до умов якого до позивача перейшло права вимоги в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. При цьому позивач посилався на приписи статей 22, 993, 1166, 1188 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016, ухваленим суддею Чинчин О.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з того, що договір цесії є укладеним, в судовому порядку недійсним не визнаний, в матеріалах справи наявні докази виконання цього договору. З огляду на що, суд дійшов висновку про набуття позивачем права вимоги, які мало ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" до Моторного (транспортного) страхового бюро України в спірній сумі. При цьому суд керувався приписами статей 993, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, статей 22, 29, 39, 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Хрипуна О.О. - головуючого, Станіка С.Р., Тищенко О.В., постановою від 28.09.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що потерпілий не був наділений правом вимоги до МТСБУ про відшкодування шкоди, оскільки таку вимогу він задовольнив на підставі договору про добровільне страхування. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що таке право не може виникнути і у страховика, який виплатив потерпілому відповідне страхове відшкодування. При цьому суд керувався приписами статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про старування", статей 10, 39, 40, 41, 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Адвокатське об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес - Право" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням додаткових пояснень, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про безпідставне застосування судом апеляційної інстанції норми пункту 41.3. статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". На думку скаржника, вказана норма не створює нормативних підстав для відмови у здійсненні регламентної виплати на користь страховиків, що виплатили потерпілому страхове відшкодування за договором майнового страхування у тому числі інших осіб, до яких перейшли відповідні права. Скаржник наголошує, що зазначена норма має завданням лише недопущення ситуацій щодо отримання потерпілим подвійного відшкодування - і від МТСБУ, і від страхової компанії, з якою потерпілим укладено відповідний договір майнового страхування.

Ухвалою від 16.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.11.2016 № 08.03-04/5805, у зв'язку з запланованою відпусткою судді Данилової М.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду міста Києва № 910/7812/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016 у справі № 910/7812/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Сибіга О.М., Яценко О.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.11.2016 розгляд касаційної скарги Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" відкладено на 15.12.2016 на 14 год. 00 хв.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.11.2012 між Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" (страховик) та ОСОБА_9 (страхувальник) був укладений договір № 21-00/12768 добровільного страхування наземного транспорту - автомобіля марки "RENAULT SANDERO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вигодонабувач - ПАТ "Креді Агріколь Банк", умовами якого передбачено перехід права вимоги, яке мав страхувальник до особи, винної у заподіянні шкоди, до страховика після здійснення виплати страхового відшкодування (пункт 30.12. договору). Також судами встановлено, що 12.09.2013 по дорозі М-10 Львів-Краковець (на Краків) на 49 км відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "RENAULT SANDERO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_9, під керуванням ОСОБА_11, та транспортного засобу марки "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_12, що підтверджується довідкою № 9265350 про дорожньо-транспортну пригоду. В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" автомобіль "RENAULT SANDERO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 10.10.2013 у справі № 460/3791/13-п ОСОБА_12 визнано винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Судами також установлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована на підставі страхового сертифікату міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" НОМЕР_3. Відповідно до страхового акта № 000013215 від 27.02.2014 Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 36 266 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 990 від 30.07.2014. Установлено судами і те, що 18.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" (цедент) та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" (цесіонарій) був укладений договір цесії № 601/24/3481, на умовах якого цедент передав цесіонарію всі права вимоги в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, відомості про які визначені у відповідному акті прийняття-передачі прав вимог, а цесіонарій прийняв вказані права вимоги та зобов'язався сплатити відповідну ціну на користь цедента на умовах, визначених договором. На виконання умов договору цесії Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" передало, а Адвокатське об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" прийняло право вимоги, зокрема, за договором добровільного страхування наземного транспорту № 21-00/12768 від 21.11.2012, що підтверджується актом прийняття-передавання прав вимоги від 18.11.2014. В подальшому Адвокатське об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" зверталось до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про страхове відшкодування, в якій просило відшкодувати шкоду, нанесену в результаті ДТП, що мало місце 12.09.2013, і перерахувати кошти в розмірі 36 266 грн. на рахунок позивача. Відмова відповідача від здійснення регламентної виплати і стала підставою для звернення позивача з даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес - Право" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування в розмірі 36 266 грн. Відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Тобто в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого. Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і відповідальна за нього страхова компанія. За змістом положень пункту 10.4. статті 10 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності. Статтею 40 названого Закону визначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність. Відповідно до статті 39 цього Закону моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно із підпунктами 39.2.1 та 39.2.2 пункту 39.2 статті 39 цього ж Закону основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій. Відповідно до пункту 43.1. статті 43 вказаного Закону для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються такі централізовані страхові резервні фонди: фонд страхових гарантій, призначений для забезпечення платоспроможності МТСБУ під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, з якими МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування та взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди; фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з пунктом 40.1 статті 40 зазначеного Закону МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність. Відповідно до положень статті 41 цього Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка". Водночас згідно з пунктом 41.3. статті 41 вказаного Закону МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування. Пунктом 1.3. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Отже, з урахуванням обмеження щодо регламентних виплат, що міститься в пункті 41.3 статті 41 названого Закону, положення якого виключають відшкодування МТСБУ шкоди потерпілим, якщо їх вимоги задоволено на підставі договорів інших видів страхування (зокрема добровільного страхування транспортного засобу), до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування за шкоду заподіяну страхувальнику транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", який діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України, і, як наслідок, до позивача, в порядку суброгації не перейшло право вимоги до МТСБУ. За таких установлених обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.