Постанова ВГСУ від 15.12.2016 року у справі №910/4063/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року Справа № 910/4063/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської областіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.10.2016у справі№ 910/4063/16 Господарського суду міста Києваза позовомКоцюбинської селищної радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Край-буд"за участюПрокуратури Київської областіпровизнання договору недійсним

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Грабик О.І. (дов. від 28.02.2016),

прокуратури: Гришина Т.А. (посв. №3608)

ВСТАНОВИВ:

Коцюбинська селищна рада Київської області звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-Буд" про визнання недійсним договору від 20.12.2012 №194 на проведення будівельних робіт по об'єкту будівництва "Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала (№№38-51, 2-8 з підключенням до існуючої КНС "Шевченко") в смт Коцюбинське Київської області". В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що роботи відповідачем за вказаним договором фактично не виконувались, а спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним. При цьому позивач посилався на приписи статей 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 207 Господарського кодексу України, статей 36, 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2016, ухваленим суддею Лиськовим М.О., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що виконавець свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а замовник їх прийняв у встановленому законодавством порядку, обов'язок їх оплати встановлено судовим рішенням у іншій господарській справі. З огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним. При цьому суд керувався приписами статей 203, 204, 215, 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Чорної Л.В. - головуючого, Разіної Т.І., Шапрана В.В., постановою від 12.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, перший заступник прокурора Київської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій того, що між датами укладення договору від 20.12.2012 та підписання акта приймання виконаних робіт пройшло всього чотири дні, а в декларації про готовність об'єкта до експлуатації зазначена дата закінчення будівництва - 18.12.2012. З огляду на що, на думку скаржника, свідчить про фіктивність оспорюваного договору. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 30.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 13.12.2016 № 08.03-04/6338, у зв'язку з навчанням з підвищення кваліфікації судді Корсака В.А., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду міста Києва № 910/4063/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.12.2016 у справі № 910/4063/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Данилова М.В., Сибіга О.М.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-буд" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників прокуратури та відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.12.2012 між Коцюбинською селищною радою (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край-буд" (виконавець) було укладено договір №194 на проведення будівельних робіт. За умовами цього договору виконавець зобов'язується у 2012 році виконати будівельні роботи по об'єкту будівництва "Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала (№№ 38-51, 2-8 з підключенням до існуючої КНС "Шевченко") в смт Коцюбинське Київської області", а замовник - зобов'язується прийняти і оплатити попередньо-зазначені роботи. Приймання виконаних робіт проводиться згідно з актами виконаних робіт. (пункт 1.3. договору). Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 (пункт 10.1. договору). 20.12.2012 сторони підписали додаток №2 до договору "Графік виконання робіт". Додатковими угодами №1 від 31.12.2012 та № 2 від 31.12.2013 сторони продовжували строк дії договору до 31.12.2014. Також судами установлено, що на виконання умов договору сторонами було складено та підписано без зауважень акт №6 приймання виконаних будівельних робіт. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Коцюбинської селищної ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-Буд" про визнання недійсним договору від 20.12.2012 №194 на проведення будівельних робіт по об'єкту будівництва "Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала (№№38-51, 2-8 з підключенням до існуючої КНС "Шевченко") в смт Коцюбинське Київської області". Підставою позову визначено те, що спірний договір носить фіктивний характер. Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Згідно з приписами статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків. При цьому обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. Отже, фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише не вчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. При цьому ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не є фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що оспорюваний правочин вчинений сторонами без наміру створення правових наслідків. При цьому судами обґрунтовано враховано наявність прийнятих Коцюбинською селищною ради рішень та розпоряджень щодо затвердження кошторису на виконання спірного договору, а також виконаного звіту №10-110409-12/П/КД від 02.10.2012 Державного підприємства "Укрдержбудекспертиза", акта №6 приймання-передачі виконаних робіт, декларацій про початок виконання будівельних робіт, про готовність об'єкта до експлуатації, акта встановлення та погодження фактичних робіт, дефектного акта. Зазначене спростовує посилання скаржника на фіктивність спірного договору. Водночас судами попередніх інстанцій також правомірно відхилено посилання позивача на порушення відповідачем порядку (черговості) проведення будівельних робіт по спірному договору, оскільки таке не свідчить про їх невиконання відповідачем у визначені строки, з огляду на прийняття позивачем робіт без жодних зауважень. Виходячи з того, що судами на підставі повного та всебічного розгляду даного спору не установлено обставини, з якими законодавство пов'язує визнання спірного договору недійсним, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позову визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.