ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року Справа № 904/3419/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Сибіга О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2016у справі№ 904/3419/16господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"простягнення 353607,02грн,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Гроницький Ю.П. дов. від 13.05.2014- відповідача:Богдан С.В. дов. від 13.01.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (далі за текстом - ПАТ "Криворіжгаз") про стягнення 141046,70 грн. - інфляційних, 13969,16 грн. - 3% річних, 198591,16 грн. - пені; судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2016 року у справі №904/3419/16 (суддя Панна С.П.) позов задоволений частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 137 791,36 грн. інфляційних втрат, 13 719,37 грн. 3% річних, 2 273,04 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмолено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Криворіжгаз" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2016 в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 137 791,36 грн., 3% річних у сумі 13 719,37 грн. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 у справі 904/3419/16 апеляційну скаргу ПАТ "Криворіжгаз" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3419/16 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "Криворіжгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 у справі № 904/3419/16 та прийняти нове рішення, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 612, 613 Цивільного кодексу України, ст. 4,32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 21.11.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Яценко О.В., суддів - Поляк О.І., Сибіги О.М. касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату палати Вищого господарського суду України від 13.12.2016 року № 08.03-04/6267 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/3419/16, у зв'язку з відпусткою судді Поляк О.І. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів, у зв'язку з чим в подальшому сформовано колегію суддів у складі: головуючий (доповідач)- Яценко О.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 04.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Криворіжгаз" (покупець) був укладений договір на купівлю-продаж природного газу №13-155-В, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (пункт 1.1 договору в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2014 року).

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу (пункт 1.2 договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості (пункт 11.1 договору в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2014 року).

Згідно з пунктом 3.3 договору приймання - передача газу, переданого продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписаного акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 договору).

Сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу: від 31.01.2013 року, від 28.02.2013 року, від 31.03.2013 року, від 30.04.2013 року, від 31.05.2013 року, від 30.06.2013 року, від 31.07.2013 року, від 31.08.2013 року, від 30.09.2013 року, від 31.10.2013 року, від 30.11.2013 року, від 31.12.2013 року, від 31.01.2014 року, від 28.02.2014 року, від 31.03.2014 року, від 30.04.2014 року, від 31.05.2014 року, від 30.06.2014 року, від 31.07.2014 року, від 31.08.2014 року, від 30.09.2014 року, від 31.10.2014 року, від 30.11.2014 року, від 31.12.2014 року, від 31.01.2015 року, від 28.02.2015 року, від 31.03.2015 року, від 30.04.2015 року, від 31.05.2015 року, від 30.06.2015 року, від 31.07.2015 року, від 31.08.2015 року, від 30.09.2015 року (а.с. 44-77, том 1).

Відповідно до пункту 6.1 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 31.12.2013 року) оплата за природний газ здійснюється виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (пункт 6.4 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що Приватне акціонерне товариство "Криворіжгаз" розрахувалося за поставлений природний газ за період з січня 2013 року по вересень 2015 року в повному обсязі, однак з порушенням встановлених умовами договору строків.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що неналежне виконанням відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу №13-155-В від 04.01.2013 року в частині своєчасної оплати природного газу поставленого у період з лютого 2013 року по вересень 2015 року є підставою для стягнення заявлених вимог в частині 3% річних у сумі 13 719,37 грн. з урахуванням пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Також, місцевий господарський суд здійснив перерахунок інфляційних втрат з урахуванням приписів пунктів 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог в цій частині у сумі 137 791,36 грн. Місцевим господарським судом зазначено, що у зв'язку з порушенням 08.01.2013 року провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" у період з 08.01.2013 року по 31.05.2016 року (дата припинення провадження у справі №38/904/208/2013) діяв мораторій на нарахування штрафних санкцій, тому позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої за період з 20.02.2013 року по 24.11.2015 року, тобто у період дії мораторію, задоволенню не підлягають.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій оскільки, відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Крім того, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно нараховано інфляційних втрат за період прострочення у сумі 137791,36грн., та 3% річних за загальний період з 20.02.2013 по 23.11.2015 у сумі 13719,37грн.

Крім того, як встановлено судами обох інстанцій, пунктом 6.1. договору № 13-155-В від 04.01.2013, передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі. Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, п. 6.1 договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Разом з тим, згідно з п. 3.4 договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 договору, неповернення продавцем підписаних актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання та повернення вказаних актів, чим спростовуються протилежний висновок судів попередніх інстанцій.

Отже, пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати повернення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акта та його повернення продавцем, а відтак неповернення позивачем відповідного акта ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

Таким чином зі змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 і ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав, які б певним чином заважали або впливали на виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості газу у строк, встановлений п. 6.1 договору, а неповернення позивачем підписаних актів не може свідчити про відсутність у нього права вимоги щодо виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ.

Крім того, судами правомірно застосовано статтю 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року), яка встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи встановлені судами обставини, приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 у справі № 904/3419/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко суддіС.В. Бакуліна О.М. Сибіга