ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 року Справа № 916/477/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Яценко О.В. (доповідач),суддівФролової Г.М., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Одеської міської ради на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.07.2016у справі№ 916/477/13-г Господарського суду Одеської областіза позовом Заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс"за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту комунальної власності Одеської міської радипровнесення змін до договору оренди землі, за нововиявленими обставинами

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури:не з'явились,- позивача:Чернова Г.А. дов. від 10.06.2016,- відповідача:не з'явились,- третьої особи:не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс" (далі за текстом - ТОВ "Мірс"), в якому просив внести зміни до договору оренди землі від 08.07.2015, укладеного між відповідачем та позивачем, а саме: викласти пункт 2.3. договору у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 12 622 450,59 грн., згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №424/м від 17.09.2012, складеного управлінням Держкомзему у м. Одесі"; викласти пункт 4.1. договору у наступній редакції: "Орендна плата за земельну ділянку площею 20 763 м2 розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та становить 631 122,53 грн. на рік. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 (з наступними змінами) була введена в дію нова нормативна грошова оцінка земель міста Одеси та затверджено фіксовані відсотки при визначені ставок орендної плати за земельні ділянки в місті Одесі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.08.2015 у справі № 916/477/13-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2015, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2015 касаційну скаргу ТОВ "Мірс" залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

20.04.2016 року до Господарського суду Одеської області від ТОВ "Мірс" надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2015 у справі № 916/477/13-г за нововиявленими обставинами, в якій товариство просило суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2015 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову прокурора відмовити.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2016 (суддя Зайцев Ю.О.) у справі № 916/477/13-г заяву ТОВ "Мірс" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2015 задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2015 скасовано, у задоволенні позову заступника прокурора Малиновського району м. Одеси, заявленого в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ "Мірс" про внесення змін до договору оренди землі відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора Одеської області та Одеська міська рада звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2016, заяву ТОВ "Мірс" про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2015 у справі № 916/477/13-г за нововиявленими обставинами залишити без задоволення, а рішення суду від 17.08.2015 - без змін.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 у справі № 916/477/13-г апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2016 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2016 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Одеська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 у справі № 916/477/13-г та прийняти у справі нове рішення, яким рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2015 залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 05.09.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Яценко О.В. (доповідач), Фролової Г.М., Данилової Т.Б. касаційна скарга Одеської міської ради прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2016.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.07.2005 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно п. 1.1. якого позивач як орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №3325-ІV від 11.10.2004 надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 20 763 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 11, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем з моменту підписання цього договору у грошовій безготівковій формі, що складає за земельну ділянку площею 20 763 кв.м у розмірі 98 001,36 грн. на рік (4,72 х 20763).

Згідно з п. 4.2. договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється відповідно до Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в м. Одесі, узгодженого рішенням Одеської міської ради №702-ХХШ від 29.02.2000 та рішень Одеської міської ради №1709-ХХШ від 31.10.2000 і №1061-ХХІУ від 26.03.2003; Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель".

Відповідно до п. 4.3. договору орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця на відповідні реквізити УДК в Одеській області. При цьому орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель".

За умовами п. 4.4. договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

Судами також встановлено, що 28.12.2010 Одеською міською радою (позивачем) прийнято рішення № 41-VI "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси", яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси (п. 1), введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Одеси з 01.01.2011, крім випадків, визначених у п.3 цього рішення (п. 2), введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати і плати за дольову участь у землекористуванні з 01.01 2011 (п. 3).

Також, 20.09.2011 позивачем прийнято рішення №1268-VI "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.09.2010 № 41-VI "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси", яким п.3 рішення викладений в такій редакції: "Ввести в дію затверджену пунктом 1 цього рішення нормативну грошову оцінку земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати з 20.09.2011".

20.09.2011 Одеською міською радою прийнято рішення №1267-VI "Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі", яким були затверджені фіксовані відсотки при визначенні орендної плати за земельні міста Одеси, та згідно додатку 1 до зазначеного рішення, для відповідача цей відсоток склав 5 %.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що розмір орендної плати було законодавчо змінено, умовами договору передбачена можливість зміни умов договору у разі зміни ставок земельного податку, то зміни, про внесення яких просив прокурор, відповідають вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення відповідача до суду з заявою про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2015 у даній справі за нововиявленими обставинами визначено прийняття 10.12.2014 Приморським районним судом міста Одеси постанови по справі № 522/11050/14-а про визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради № 41-IV від 28.12.2010 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси", а також визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради № 1268-VI від 20.09.2011 "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 № 41-VI "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси".

За наслідком апеляційного перегляду, зазначена постанова була залишена в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016.

Задовольняючи заяву ТОВ "Мірс" про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2015 за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення Одеської міської ради № 41-IV від 28.12.2010 та № 1268-VI від 20.09.2011, на підставі якого господарським судом було прийнято рішення у даній справі про задоволення позову щодо внесення змін у договір оренди земельної ділянки, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 у справі №522/11050/14-а (залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016), було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі у вигляді внесення змін до договору оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій правомірними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що предметом спору у даній справі є вимоги заступника прокурора Малиновського району м. Одеси, заявлені в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ "Мірс" про внесення змін до договору оренди землі від 08.07.2015, укладеного між позивачем та відповідачем в частині встановлення розміру орендної плати за землю.

Підставою позову визначено зміну розміру орендної плати відповідно до рішень Одеської міської ради № 41-IV від 28.12.2010 та № 1268-VI від 20.09.2011.

Положеннями ст. 112 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України.

Так, в якості нововиявленої обставини суди послались на факт скасування у судовому порядку як протиправних (незаконних) рішень Одеської міської ради № 41-IV від 28.12.2010 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси" та № 1268-VI від 20.09.2011 "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 № 41-VI "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси".

Колегія суддів враховує, що у п. 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Приморського районного суду м. Одеси у справі у справі №522/11050/14-а була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016, а відтак, в силу приписів ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова набрала законної сили 12.04.2016.

Оскільки рішення Одеської міської ради № 41-IV від 28.12.2010 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси" та № 1268-VI від 20.09.2011 "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 № 41-VI "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси" скасовані як протиправні, відтак з моменту прийняття вони, як нелегітимні, не можуть породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договору оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Отже, судами попередніх інстанцій правомірно враховано те, що обставина незаконності рішень Одеської міської ради № 41-IV від 28.12.2010 та № 1268-VI від 20.09.2011 існувала під час розгляду даної справи по суті, проте була встановлена постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 у справі № 522/11050/14-а, яка вступила в силу 12.04.2016, після прийняття рішення Господарським судом Одеської області від 17.08.2015 у даній справі.

Водночас цьому колегія суддів визнає неспроможним довід скаржника про неврахування судами п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 № 17, відповідно до якого скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною (в розумінні п. 1 ст. 112 ГПК України) лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили.

Як вбачається з постанови Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 у справі № 522/11050/14-а, спірні рішення Одеської міської ради № 41-IV від 28.12.2010 та № 1268-VI від 20.09.2011 були скасовані як протиправні саме у зв'язку з невідповідністю їх приписам Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Податкового та Бюджетного кодексів України.

Враховуючи зазначене, до даних правовідносин п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 застосуванню не підлягає.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання сторін договору оренди земельної ділянки, які виникли на підставі скасованих рішень Одеської міської ради № 41-IV від 28.12.2010 та № 1268-VI від 20.09.2011, припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону.

Решта доводів касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, позаяк їм усім надавалася оцінка судом апеляційної інстанції; вони не спростовують встановленого апеляційним господарським судом та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка, за приписами статті 1117 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Таким чином, враховуючи наведене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія визнає правомірним висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2015 та прийняття нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 у справі № 916/477/13-г Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіГ.М. Фролова Т.Б. Данилова