ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 року Справа № 910/26097/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Данилової М.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ХДІ Страхування"на постанову від 21.06.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/26097/15 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова компанія"доПублічного акціонерного товариства "ХДІ Страхування"простягнення 12741,50 грн.За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИЛА:

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова компанія" звернулась до господарського суду м.Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ХДІ Страхування" про стягнення 12741,50 грн. недооплаченого страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2016 (суддя Спичак О.М.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПАТ "ХДІ страхування" на користь ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" 3622,42грн - страхового відшкодування, 346,28грн - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ПАТ "ХДІ страхування" 726,58грн - витрат за проведення судової експертизи.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у складі: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф., Баранця О.М. частково скасовано рішення господарського суду першої інстанції, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ПАТ "ХДІ страхування" на користь ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" 12741,50грн - основного боргу.

ПАТ "ХДІ страхування" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.112014 між ПАТ "СК"Українська страхова група" та ОСОБА_7 (страхувальник) укладено договір страхування № 28-1501-14-00234, відповідно до умов якого позивачем застраховано майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем "Nissan" реєстраційний номер НОМЕР_1.

19.05.2015 в м.Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Nissan" реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія власника ОСОБА_7 та автомобіля "Daewoo", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_8, в результаті якої транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Суворівського районного суду м.Одеси від 27.05.2015 по справі №523/7932/15-п ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, що спричинило вищезгадану дорожньо-транспортну пригоду.

Позивач, на підставі страхового акту №ПСКА-5182 від 09.06.2015, виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 36228,97 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Daewoo", реєстраційний номер НОМЕР_3, застрахована відповідачем, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/3635681.

Позивач, посилаючись на те, що він виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 36228,97 грн., внаслідок чого, до нього перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних витрат до відповідача, та у зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми страхового відшкодування, звернувся до суду з даним позовом про стягнення 12741,50 грн. Сума визначена з вирахуванням франшизи, згідно з полісом №АІ/3635681.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон).За правилами ст. 22 Закону, обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 за № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 11.3. Договору добровільного страхування наземного транспорту від 28.11.2014 за №28-1501-14-00234 виплата страхового відшкодування здійснюється без врахування зносу, крім випадків конструктивної загибелі ТЗ та викрадення.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що фактичні затрати позивача в сумі 36228,97 грн., відшкодовані відповідачем частково - в сумі 22487,47 грн., апеляційна інстанція дійшла обгрунтованого висновку про задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача невиплачену частину страхового відшкодування в розмірі 12741,50 грн.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ХДІ Страхування" залишити без задоволення.

Постанову від 21.06.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/26097/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

М. Данилова