ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 року Справа № 904/2405/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Фролової Г.М. (доповідача)суддівКорсака В.А., Яценко О.В.за участю представників:позивачаСороколіт Є.М., дов. від 21.04.16відповідачаДорош О.Г., дов. від 23.03.16розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.16у справі№904/2405/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ"простягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" про стягнення 155314,39 грн. пені, 107395,93 грн. 7% штрафу, 312332,06 грн. інфляційних втрат, та 15897,73 грн. 3 % річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу щодо строків здійснення розрахунків та обґрунтовано приписами статей 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 (суддя Юзіков С.Г.) у справі №904/2405/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 (судді: Кощеєв І.М. - головуючий, Величко Н.Л., Євстигнеєв О.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 155314,39 грн. пені, 47561,06 грн. збитків від інфляції, 15897,73 грн. 3% річних, 107395,93 грн. - 7 % штрафу та 4892,55 грн. судового збору. У решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що факт несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу підтверджено матеріалами справи, водночас, розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснено невірно, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині стягнення з відповідача 155314,39 грн. пені, 107395,93 грн. штрафу та 4892,55 грн. судового збору скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 549, 551 Цивільного кодексу України, статей 217, 230, 231, 233 Господарського кодексу України. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає, що одночасне стягнення пені та штрафу є фактично подвійною відповідальністю за одне і те саме правопорушення. Також заявник зазначає, що судами не враховано належним чином винятковості обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій, зокрема, фінансове становище боржника та ступінь виконання зобов'язання.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 18.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (покупець) укладено Договір №100/14-ПР купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, виключно для власних потреб, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього Договору. Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу. У разі невиконання умов пункту 6.1. Договору, покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (пункт 7.2 договору). Пунктом 9.3. договору встановлено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Судами установлено, що на виконання умов договору, у січні та грудні 2014 року продавець поставив, а покупець прийняв природний газ на загальну суму 11 545 172,30 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2014 №б/н за січень на суму 804 763,56 грн. та від 31.12.2014 за грудень на суму 10 740 408,74 грн. Однак, в порушення умов пункту 6.1 договору, розрахунки за отриманий газ відповідачем здійснювались несвоєчасно, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 155314,39 грн. пені, 107395,93 грн. 7% штрафу, 312332,06 грн. інфляційних втрат, та 15897,73 грн. 3 % річних за порушення строків здійснення розрахунків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

За приписами статті 549 Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 цього Кодексу унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Кодексу).

За приписами статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та установивши факт порушення відповідачем строків оплати товару, встановлених пунктом 6.1 договору, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. При цьому судами ураховано, що заборгованість у сумі 8541000,00 грн. у січні 2015 існувала у відповідача менше ніж півмісяця.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються. Водночас, як убачається з матеріалів справи, заперечення відповідача зводились, в основному, до того, що одночасне стягнення пені та штрафу є фактично подвійною відповідальністю за одне і те саме правопорушення. Аналогічні доводи містить і касаційна скарга.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі №20/246-08.

Відтак, заперечення відповідача були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.

Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано належним чином винятковості обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій, зокрема, фінансове становище боржника та ступінь виконання зобов'язання.

Довід скаржника про безпідставне неврахування судами винятковості обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій, як і незастосування судами приписів статті 233 Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для скасування переглянутих судових рішень, оскільки юридичний аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.16 у справі №904/2405/16 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий Г.Фролова

Судді В.Корсак

О.Яценко