Постанова ВГСУ від 15.06.2017 року у справі №923/427/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року Справа № 923/427/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівПоляк О.І., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Агролісінвест"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 08.12.2016у справі№923/427/16 Господарського суду Херсонської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛД-ЛІЗИНГ"доПриватної виробничо-комерційної фірми "Агролісінвест"простягнення коштів

за участю представників сторін від:

позивача: Свинарь О.М. (дов. від 28.11.2016),

відповідача: Гладка А.О. (дов від 25.10.2016)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД-ЛІЗИНГ" звернулось з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми "Агролісінвест", в якому, з урахуванням заяви про зменшення вимог, просило стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 1 466 960 грн., спричинених відповідачем внаслідок втрати гірчиці жовтої, кількістю 88 тонн, що була передана йому на зберігання за договором зберігання товару №24/07/2014 від 24.07.2014. При цьому позивач посилався на приписи статей 15 ,16, 22, 951 953 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.10.2016, ухваленим суддею Гридасовим Ю.В., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 320 000 грн. збитків за втрачений товар, в решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності матеріалами справи заподіяння відповідачем збитків у сумі присудженій до стягнення внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором зберігання товару №24/07/2014 від 24.07.2014 в частині збереження майна позивача. Відмова у решті позову вмотивована судом обставинами проведеної у справі судово-товарознавчої експертизи з визначення вартості втраченого майна. При цьому суд керувався приписами статей 526, 951 Цивільного кодексу України.

Одеський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Петрова М.С. - головуючого, Разюк Г.П., Лисенко В.А., постановою від 08.12.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватна виробничо-комерційна фірма "Агролісінвест" звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій доказів втрати позивачем товару, а також і того, що відповідач ухиляється від його повернення на вимогу поклажодавця. Окрім цього, на думку скаржника, висновок проведеної у справі судово-товарознавчої експертизи, не є достатнім доказом розміру збитків. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 594, 611, 614, 949, 951 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 06.06.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Агролісінвест" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.06.2017.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.06.2017 №08.03-04/2121, у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №923/427/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2017 у справі №923/427/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Корсак В.А., Сибіга О.М.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.06.2017 №08.03-04/2189, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №923/427/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2017 у справі №923/427/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Поляк О.І., Сибіга О.М.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД-ЛІЗИНГ надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛД-ЛІЗИНГ (поклажедавець) та Приватною виробничо-комерційною фірмою АГРОЛІСШВЕСТ (зберігач) було укладено договір зберігання товару №24/07/2014, предметом якого є зберігання сільськогосподарської продукції, що вирощена в Україні врожаю 2014 року. Види сільськогосподарської продукції, їх кількість та основні якісні характеристики на кожну партію товару зазначаються в актах приймання-передавання на зберігання (пункт 1.3. договору). За умовами пункту 2.1.1. договору місце зберігання кожної партії товару сторонами визначено за адресою м. Херсон, вул. Макарова, 7. Згідно з пунктами 2.1.2., 2.1.3. зберігач зобов'язався вживати всіх заходів для забезпечення схоронності наданого поклажедавцем товару. Забезпечити умови зберігання товару, які не будуть погіршувати показники якості товару. За умовами пункту 2.1.6. договору зберігач зобов'язався за першою вимогою поклажодавця повернути товар із зберігання в стані не гіршому, ніж він був прийнятий на зберігання. Згідно із пунктом 4.2. договору однією із умов оплати за зберігання товару є повне виконання зберігачем своїх зобов'язань за вказаним договором. Відповідно до умов пунктів 6.1., 6.2. договору зберігач несе відповідальність за втрату, нестачу і пошкодження товару і зобов'язаний нести відповідальність перед поклажодавцем за збитки, заподіяні цим. Також судами встановлено, що відповідно до акта приймання-передавання від 02.09.2014 позивач передав на зберігання відповідачеві товар, а саме: гірчиця жовта, кількість - 200 тонн. Товар, що був наданий на зберігання пройшов відповідні випробування, що підтверджується протоколом випробувань від 29.04.2015 №1175. В подальшому 19.05.2015 частина товару в кількості 112 тонн, відповідно до акта приймання-передавання товару №1 була повернена зі зберігання і реалізована позивачем іншому підприємству. Даний акт приймання-передавання товару №1 був укладений на виконання договору купівлі-продажу №5 від 03.05.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛД-ЛІЗИНГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ". Після цього на зберіганні у відповідача залишилось 88 тонн гірчиці жовтої. Як зазначалося вище, відповідно до умов пункту 2.1.6. договору відповідач зобов'язаний повернути товар позивачу за його першою вимогою у стані не гіршому за той, в якому він був переданий відповідачу на зберігання. Установлено судами і те, що 01.02.2016 позивач відправив відповідачу лист з вимогою передати товар 10.02.2016 о 10:00. Вказаний лист був отриманий відповідачем 05.02.2016, що підтверджується копією поштового повідомлення з відміткою про вручення. Між тим, 10.02.2016 позивачем не було отримано товар від відповідача, оскільки відповідач і товар були відсутні за місцем зберігання товару, про причини відсутності позивачу повідомлено не було, про що позивачем було складено акт від 10.02.2016. При цьому на час розгляду справи відповідачем товар зі зберігання не повернуто. Позивачем було сплачено відповідачу всю вартість зберігання відповідно умов договору, що підтверджується платіжним дорученням №814 від 12.02.2016. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД-ЛІЗИНГ" про стягнення з Приватної виробничо-комерційної фірми "Агролісінвест" збитків у розмірі 1 466 960 грн., спричинених відповідачем внаслідок втрати товару. Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно зі статтями 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Тобто збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходів, які б він одержав, коли зобов'язання було виконано боржником. Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання. Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої. При цьому, обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Не доведення хоч би одного із них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків. За приписами статей 949, 950 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Статтею 951 Цивільного кодексу України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. При цьому необхідно врахувати, що зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві товар який був прийнятий на зберігання, а відшкодувати збитки зобов'язаний лише у випадку втрати (нестачі) або його пошкодження за наявності складу цивільного правопорушення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі №918/407/14. Виходячи з аналізу вказаних правових норм, обов'язковим під час розгляду даного спору є доведення факту втрати майна, переданого на зберігання та встановлення наявності всіх елементів складу правопорушення: наявність збитків, протиправність дій особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що в порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідачем не було забезпечено збереження переданого на зберігання товару, факт втрати якого підтверджується актом від 10.02.2016. Протилежного щодо наявності у відповідача спірного товару, останнім не доведено. При цьому судами надано оцінку висновку №249 судово-товарознавчої експертизи від 12.08.2016, проведеної по справі, відповідно до якого загальна ринкова вартість не представленого на дослідження товару, гірчиці жовтої в кількості 88 тонн, що належить позивачу, станом на день пред'явлення позову становила 1 320 000 грн. Виходячи з того, що суди установили факт порушення відповідачем зобов'язань за договором зберігання товару №24/07/2014 від 24.07.2014 та наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, висновок судів про наявність підстав для часткового задоволення позову визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі оскільки вони не спростовують установленого судами і були предметом розгляду апеляційним господарським судом; до того ж вони ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Відтак, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що при вирішені спору суди правильно застосували норми законодавства до встановлених обставин, тому підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови у справі відсутні.