Постанова ВГСУ від 15.06.2017 року у справі №911/3903/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року Справа № 911/3903/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівПоляк О.І., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.03.2017у справі№911/3903/16 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юнілос-Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"простягнення 74 782,15 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Стороженко Б.В. (дов. від 17.03.2017),

відповідача: Руденко В.В. (дов. від 29.03.2017)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнілос-Україна" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго", в якому, з урахуванням зменшення вимог, просило стягнути з відповідача на користь позивача 36 634,20 грн. основного боргу, 3 167,60 грн. 3% річних та 34 980,35 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №56 від 26.11.2012 в частині погашення заборгованості за отриманий товар на спірну суму боргу. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 526, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 265 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2017, ухваленим суддею Бабкіною В.М., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 36 634,20 грн. основного боргу, 3 167,60 грн. 3% річних, 29 077,76 грн. інфляційних втрат, у решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності заборгованості відповідача за отриманий товар на спірну суму боргу відповідно до договору поставки. Відмова у решті позову вмотивована судом неправильним розрахунком цих вимог. При цьому суд керувався приписами статей 526, 530, 610, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Сітайло Л.Г. - головуючого, Чорногуза М.Г., Жук Г.А., постановою від 13.03.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду змінив, виклавши резолютивну частину рішення у редакції, відповідно до якої позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 36 634,20 грн. основного боргу, 3 167,60 грн. 3% річних та 32 965,39 грн. інфляційних втрат, у решті позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з помилкового розрахунку судом першої інстанції, заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині задоволених вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій того, що видаткові накладні, які містяться у матеріалах справи, не є належним доказом факту поставки товару позивачем, оскільки вони не оформлені у відповідності до вимог законодавства. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 01.06.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.06.2017.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.06.2017 №08.03-04/2119, у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №911/3903/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2017 у справі №911/3903/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Корсак В.А., Сибіга О.М.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.06.2017 №08.03-04/2187, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №911/3903/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2017 у справі №911/3903/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Поляк О.І., Сибіга О.М.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілос-Україна" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнілос-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (замовник) укладено договір поставки №56, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати замовнику у власність, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити обладнання (товар). Кількість, асортимент та вартість товару вказуються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору. Згідно з пунктом 3.1. договору вартість поставки обладнання за договором визначена у специфікації до договору і становить 877 642,49 грн., крім того ПДВ 20% - 175 528,50 грн., всього - 1 053 170,99 грн. Пунктом 4.5. договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю проводиться у пункті поставки уповноваженими представниками постачальника та замовника. В разі виявлення замовником невідповідності продукції за якістю обов'язково викликається представник постачальника для складання двостороннього акту. В подальшому 27.08.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до пункту 1 якої сторони погодили внести зміни до пункту 5.1. договору, виклавши його в наступній редакції: "Протягом 5-ти днів з моменту підписання даного договору замовник перераховує постачальнику аванс в розмірі 80% від суми договору. Остаточні 20% вартості поставленого товару оплачуються протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки товару, згідно з накладною. Розрахунки за цим договором здійснюються безготівковою формою шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, наведений у пункті 11 цього договору. Датою платежу вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку замовника". Також додатковою угодою №1 до договору погодили нову специфікацію та визначили, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Судами також установлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 053 170,99 грн. Відповідач свої зобов'язання за договором, в частині повної оплати належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 36 634,20 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілос-Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" 36 634,20 грн. основного боргу, 3 167,60 грн. 3% річних та 34 980,35 грн. інфляційних втрат. Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини першої статті 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У відповідності до частини 2 статті 693 цього Кодексу якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи, господарські суди установили факт поставки відповідачу товару на виконання умов укладеного договору, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000038 від 02.09.2013 на суму 703 564,81 грн., №РН-0000043 від 17.09.2013 на суму 65 265 грн., №РН-0000047 від 08.10.2013 на суму 257 950,13 грн., №РН-0000064 від 06.12.2013 на суму 9 861,01 грн., №РН-0000070 від 28.12.2013 на суму 16 530,04 грн., а також актами прийомки-передачі обладнання від 02.09.2013 на суму 703 564,81 грн., №2/56 від 07.09.2013 на суму 65 265,00 грн., №3/56 від 08.10.2013 на суму 257 950,13 грн., №4/56 від 06.12.2013 на суму 9 861,01 грн. та №5/56 від 28.12.2013 на суму 16 530,04 грн. При цьому актами №4/56 від 06.12.2013 та №5/56 від 28.12.2013 підтверджується прийняття товару відповідачем за видатковими накладними №РН-0000064 від 06.12.2013 та №РН-0000070 від 28.12.2013 (довіреності відсутні). Зазначені документи підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб. Згідно з пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Тобто, наявність печатки не є обов'язковим реквізитом документу. Судами встановлено, що всі акти прийомки-передачі обладнання з боку відповідача підписані генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" - Бутенком В.М. З огляду на що, підписання покупцем накладної, яка в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним обліковим документом, і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 цього Закону і названого Положення, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. За таких обставин, установивши факт невиконання відповідачем зобов'язань з повної оплати отриманого за товару у визначений договором строк, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову щодо стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням здійсненого судом апеляційної інстанції їх перерахунку). Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі оскільки вони не спростовують установленого судами і були предметом розгляду апеляційним господарським судом; до того ж вони ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Відтак, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що при вирішені спору суди правильно застосували норми законодавства до встановлених обставин, тому підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови у справі відсутні.