ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року Справа № 910/2531/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівПоляк О.І., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства "Братерське"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.03.2017у справі№910/2531/17 Господарського суду міста Києваза позовомФермерського господарства "Братерське"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт СП"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіейчес Україна"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Порттрансбуд"проповернення неоплаченого товару та розірвання договору

за участю представників сторін від:

позивача: Домбровська І.О. (дов. від 01.02.2017),

відповідача-2: Петриченко Д.І. (дов. від 17.03.2017).

Представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Братерське" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт СП" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіейчес Україна" про повернення неоплаченного товару, а саме соняшника у кількості 3 966,9 тонн, вартістю з ПДВ 42 247 485 грн. та розірвання договору поставки від 01.02.2017 №2.

Водночас Фермерське господарство "Братерське" звернулось до господарського суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на соняшник у кількості 3 966,9 тонн, загальною вартістю 42 247 485 грн., що знаходиться на елеваторі Товариства з обмеженою відповідальністю "Порттрансбуд" (Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Радчиці, вул. Шевченка, 39). Подана заява обґрунтована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродукт СП" порушуючи вимоги статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України, не виконало обов'язків визначених договором поставки №2 від 01.02.2017 та всупереч умовам цього договору, безпідставно відчужило відповідачу-2 товар, право власності на який належить позивачу. Оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродукт СП" знаходиться в скрутному матеріальному становищі та не бажає повертати борг, у позивача є підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіейчес Україна" намагатиметься відчужити незаконно набуте ним майно. Відтак, на думку позивача невжиття заходів щодо накладення арешту на товар, переданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропродукт СП", може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2017, винесеною суддею Трофименко Т.Ю., заяву позивача про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті накладено арешт на соняшник у кількості 3 966,9 тонн, загальною вартістю 42 247 485 грн., що знаходиться на елеваторі Товариства з обмеженою відповідальністю "Порттрансбуд" (Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Радчиці, вул Шевченка, 39). Вмотивовуючи ухвалу, суд дійшов про те, що заявником наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому суд керувався приписами статей 65, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Тищенко О.В. - головуючого, Іоннікової І.А., Тарасенко К.В., постановою від 22.03.2017 перевірену ухвалу місцевого господарського суду скасував, у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявником у заяві про вжиття заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту лише зазначається ймовірність настання певних складнощів при виконанні судового рішення у разі задоволення позову. Окрім цього, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не дають можливості встановити дійсність спору між Фермерським господарством "Братерське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіейчес Україна". При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 184, 190, 330 Цивільного кодексу України, статей 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Фермерське господарство "Братерське" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник наголошує на тому, що в оскаржуваній постанові апеляційним судом фактично зроблено висновки про відсутність у позивача права на повернення неоплаченого відповідачем-1 товару, тобто висновки про обставини справи, які встановлюються під час вирішення справи по суті. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 66, 67, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 06.06.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Фермерського господарства "Братерське" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.06.2017.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.06.2017 №08.03-04/2117, у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/2531/17.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2017 у справі №910/2531/17 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Корсак В.А., Сибіга О.М.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.06.2017 №08.03-04/2185, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/2531/17.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2017 у справі №910/2531/17 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Поляк О.І., Сибіга О.М.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіейчес Україна" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-2 вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників позивача та відповідача-2, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Порядок забезпечення позову унормовано розділом Х Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 66 вказаного Кодексу господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, до заходів забезпечення позову, що застосовуються господарськими судами, відносяться накладення арешту на майно. Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; з'ясувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Отже, заходи забезпечення залежать від суті позовної вимоги. Забезпечення позову застосовується як гарантія виконання рішення суду про задоволення законних вимог позивача щодо предмету спору. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, інтересу, про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Вжиття заходів забезпечення позову не є засобом захисту будь-яких інтересів та порушених прав позивача, які не стосуються предмету спору. Як убачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги Фермерського господарства "Братерське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт СП" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіейчес Україна" про повернення неоплаченого товару, а саме соняшника у кількості 3 966,9 тонн, вартістю з ПДВ 42 247 485 грн. та розірвання договору поставки від 01.02.2017 №2. При задоволенні заяви Фермерського господарства "Братерське" про забезпечення позову, суд першої інстанції установив, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову знаходиться у прямому зв'язку із предметом позову. З огляду на що, наслідком невжиття відповідних заходів можливе порушення прав позивача та утруднення або неможливість виконання рішення суду при задоволенні позову. За таких обставин, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо задоволення заяви Фермерського господарства "Братерське" про забезпечення позову. Апеляційний господарський суд викладеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законної ухвали у справі. Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали Господарського суду міста Києва від 21.02.2017. Відтак, викладені в касаційній скарзі доводи, знайшли своє підтвердження. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на відповідача-2, оскільки за скаргою останнього судом апеляційної інстанції був здійснений апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Братерське" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі №910/2531/17 Господарського суду міста Києва скасувати.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіейчес Україна" на користь Фермерського господарства "Братерське" 1 600,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: О. Поляк

О. Сибіга