ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 924/20/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівРогач Л.І., Сибіги О.М.за участю представників: позивачаМаркітан А.В. відповідачаДемчук Л.Г. дов. від 27.11.2015третіх осібОСОБА_6 ОСОБА_7 дов. від 30.12.2015перевіривши матеріали касаційної скаргиКвартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницькийна ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016у справі№924/20/15 Господарського суду Хмельницької областіза позовомКвартирно-експлуатаційного відділу міста ХмельницькийдоХмельницької міської радиза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:1. Міністерства оборони України; 2. Кабінету Міністрів Україниза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6про1. Визнання незаконним та скасування рішення 13 сесії Хмельницької міської ради від 17.09.2003 № 14 в частині погодження місця розташування об'єктів містобудування та надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_6 під будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по АДРЕСА_1 2. Визнання незаконним та скасування рішення 24 сесії Хмельницької міської ради від 07.04.2005 № 25 в частині надання земельної ділянки в короткострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_6 під будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням 3. Визнання незаконним та скасування рішення 14 сесії Хмельницької міської ради від 07.11.2007 № 31 в частині надання земельної ділянки в короткострокову оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 для обслуговування будівлі магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення 13 сесії Хмельницької міської ради від 17.09.2003 № 14 в частині погодження місця розташування об'єктів містобудування та надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_6 під будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по АДРЕСА_1; визнання незаконним та скасування рішення 24 сесії Хмельницької міської ради від 07.04.2005 № 25 в частині надання земельної ділянки в короткострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_6 під будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням; визнання незаконним та скасування рішення 14 сесії Хмельницької міської ради від 07.11.2007 № 31 в частині надання земельної ділянки в короткострокову оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 для обслуговування будівлі магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням.

Позов обґрунтовано тим, що майно, обігові кошти КЕВ м.Хмельницький є державною власністю і належать до сфери управління Міністерства оборони України. Згідно частини 2 статті 77 Земельного кодексу України землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України Кабінетом Міністрів України не проводилась та згода Міністерством оборони України не надавалась. Крім того, вказує, що припинення права постійного користування землями оборони обов'язково здійснюється за погодженням Міністра оборони України або за його дорученням начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Однак, право постійного користування у встановленому законом порядку не припинялось. Зважаючи на усе вищевикладене, та ту обставину, що частково земельна ділянка, яка передана в оренду ФОП ОСОБА_6, знаходиться на земельній ділянці військового містечка № НОМЕР_5 Хмельницького гарнізону, позивач вважає, що спірні рішення були прийняті Хмельницькою міською радою за відсутності відповідної компетенції та з порушенням прав позивача.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.03.2016 (головуючий суддя Субботіна Л.О., судді Заверуха С.В., Виноградова В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 (головуючий суддя Петухов М.Г., судді Гулова А.Г., Маціщук А.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову господарських судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Касаційну скаргу вмотивовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.11.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Рогач Л.І., Ходаківська І.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.11.2016 року задоволено клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.12.2016 було визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Рогач Л.І., Сибіга О.М.

У судове засідання, яке за клопотанням Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький проводилось в режимі відеоконференції, з'явився представник позивача, відповідача та треті особи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 14.12.2016 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у 1981 році Хмельницькій КЕЧ району видано Державний акт на право користування землею серії НОМЕР_1 щодо користування земельних ділянок загальною площею 24,97 га землі в межах згідно з планом землекористування для державних потреб.

Згідно положення Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький, затвердженого 02.01.2013 начальником Західного територіального КЕУ, квартирно - експлуатаційний відділ міста Хмельницький є правонаступником Хмельницької КЕЧ району.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 13 сесії Хмельницької міської ради № 14 від 17.09.2003 було погоджено місце розташування об'єктів містобудування та надана згода на розробку проекту землевідведення приватному підприємцю ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по АДРЕСА_1.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 885 від 09.10.2003 приватному підприємцю ОСОБА_6 надано дозвіл на будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням на земельній ділянці площею 0,10 га по АДРЕСА_1.

Приватним підприємцем ОСОБА_6 було отримано архітектурно - планувальне завдання №345, погоджене 24.06.2004 управлінням архітектури Хмельницької обласної державної адміністрації.

Відповідно до рішення Хмельницької міської ради № 25 від 07.04.2005 ПП ОСОБА_6 надано в оренду земельну ділянку, площею 1000 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 під будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням строком на 2 роки.

В подальшому, 30.11.2005 між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та ПП ОСОБА_6 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки №040574200116, згідно з пунктом 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 1000 кв.м. строком на 2 роки до 07.04.2007 під будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням. Договір підписаний, скріплений печатками сторін та зареєстрований у Хмельницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", реєстр. №040574200116 від 30.11.2005.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 672 від 14.06.2007 було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по АДРЕСА_1, загальною площею 1162 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 813-В від 26.07.2007 оформлено право власності на вищевказану будівлю за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, на підставі якого ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності від 27.07.2007 на дане нерухоме майно. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № НОМЕР_2 від 21.01.2015 за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на будівлю магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по АДРЕСА_1, загальною площею 1162 кв.м.

Рішенням Хмельницької міської ради № 31 від 07.11.2007 надано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 1000 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням строком на 5 років.

26.03.2008 Хмельницькою міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендар) укладено договір оренди землі НОМЕР_3, згідно з пунктом 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівлі магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням, яка знаходиться в АДРЕСА_1. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1000 кв.м. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - будівля магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням (п.п. 2, 3 договору). Відповідно до пункту 8 договору він укладений на 5 років до 07.11.2012, договір підписаний, скріплений печатками сторін та зареєстрований у Хмельницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", реєстр. № 52 від 26.03.2008.

Відповідно до рішення Хмельницької міської ради № 75 від 31.10.2012 поновлено договір оренди землі НОМЕР_3 від 26.03.2008, укладений з ФОП ОСОБА_6 на оренду земельної ділянки, площею 1000 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 терміном на 10 років шляхом укладення додаткової угоди.

15.08.2013 Хмельницькою міською радою та ФОП ОСОБА_6 укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі НОМЕР_3 від 26.03.2008.

Згідно витягу № 7985045 від 15.08.2013 право оренди ФОП ОСОБА_6 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Згідно листа управління архітектури та містобудування № 409/03-01-11 від 10.02.2015 відповідно до плану зонування території міста Хмельницького земельна ділянка по пр. Миру, 94/1 знаходиться у вторинній зоні ділової, громадської та комерційної активності районного значення.

У листі департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів № 407/02-01-11 від 10.02.2015 визначено, що розпорядником (власником) земельної ділянки площею 0,1 га, сформованої за адресою: АДРЕСА_1 являється Хмельницька міська рада. Інформація стосовно того чи перебувала вищевказана земельна ділянка у власності, оренді чи постійному користуванні Хмельницької КЕЧ відсутня.

Згідно листів управління Держземагенства у Хмельницькому районі № 29-2204-0.5-1612/2-15 від 09.02.2015, № 29-2204-0.5-1611/2-15 від 09.02.2015, № 29-2204-0.5-1610/2-15 від 09.02.2015 будь-які відомості про реєстрацію Державного акта на право користування землею від 25.11.1981 № 041767, виданого Хмельницькій КЕЧ, в управлінні Держземагенства у Хмельницькому районі відсутні, відомості про земельну ділянку, площею 24,97 га, яка вказана у даному акті, до державного земельного кадастру не вносилися, кадастрові номера не присвоювалися. Розпорядником земельної ділянки, площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 являється територіальна громада міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, станом на 09.02.2015 дана земельна ділянка в землях запасу (резерву) Хмельницької міської ради не перебуває.

Відповідно до листа департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів №584/03-01-11 від 24.02.2015 в департаменті відсутня інформація про присвоєння адреси земельній ділянці площею 3,65 га, яка перебуває в користуванні Хмельницької КЕЧ на підставі державного акта, виданого 1981 року за №041767 в м. Хмельницькому. Згідно довідки управління архітектури та містобудування № 1/12-176 від 07.02.20105 військовому містечку АДРЕСА_2.

В матеріалах справи знаходиться проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_6 під будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по АДРЕСА_1, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФОП ОСОБА_6, інвентаризація земельної ділянки в/ч в/м № НОМЕР_5 1993 року, обмінний файл на земельну ділянку по АДРЕСА_1 за кадастровим номером НОМЕР_4.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.08.2015 у справі №924/20/15 призначено судову земельно - технічну експертизу.

Згідно висновку судового експерта №13-81/15, складеного 22.01.2016, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_4, що була надана ОСОБА_6 відповідно до рішень Хмельницької міської ради №14 від 17.09.2003, №25 від 07.04.2005, №31 від 07.11.2007, на земельну ділянку військового містечка НОМЕР_5 площею 3,65 га відповідно до державного акта на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1981 року не накладається, а тому розміри, площа, та конфігурація накладання не визначаються.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив із того, що згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів № 251/Б від 12.11.1981, державного акта на право користування землею серія НОМЕР_1 від 1981 року, Хмельницькій КЕЧ району, правонаступником якої є позивач, було надано в постійне користування 24,97 га землі для державних потреб, в тому числі земельна ділянка військового містечка НОМЕР_5 площею 3,65 га.

Згідно висновку судового експерта №13-81/15, складеного 22.01.2016, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_4, що була надана ОСОБА_6 відповідно до рішень Хмельницької міської ради №14 від 17.09.2003р., №25 від 07.04.2005, №31 від 07.11.2007, на земельну ділянку військового містечка НОМЕР_5 площею 3,65 га відповідно до державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1981 року не накладається, а тому розміри, площа, та конфігурація накладання не визначаються.

Суди зазначили, що будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт накладання спірної земельної ділянки на земельну ділянку військового містечка НОМЕР_5 площею 3,65 га , матеріали справи не містять, в відтак дійшли висновку про відсутність підстав стверджувати, що земельна ділянка, яка була передана в оренду ФОП ОСОБА_6 за спірними рішеннями Хмельницької міської ради, належить до земель оборони та перебуває у постійному користуванні КЕВ м.Хмельницький згідно державного акта на право користування землею серія НОМЕР_1 від 1981 року.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу визнання незаконними та скасування рішень міської ради.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. До матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. (статті 142-144 Конституції України).

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування базового рівня, статус та повноваження яких визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" питання регулювання земельних відносин вирішуються сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.

Згідно з статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності відбувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. ( частина 2 статті 83 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень).

Згідно пункту "б" частини 3 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Частинами 1, 2, 4 статті 77 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень) передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про використання земель оброни" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Системний аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної форми власності та передумовою для укладення договору (договорів) оренди є рішення відповідного органу, уповноваженого розпоряджатися земельною ділянкою від імені та в інтересах її власника.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів № 251/Б від 12.11.1981, державного акта на право користування землею серія НОМЕР_1 від 1981 року, Хмельницькій КЕЧ району, правонаступником якої є позивач, було надано в постійне користування 24,97 га землі для державних потреб, в тому числі земельна ділянка військового містечка НОМЕР_5 площею 3,65 га. Рішенням тринадцятої сесії Хмельницької міської ради № 14 від 17.09.2003 погоджено місце розташування об'єктів містобудування та надана згода на розробку проекту землевідведення приватному підприємцю ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по АДРЕСА_1. Згідно рішення Хмельницької міської ради № 25 від 07.04.2005 ПП ОСОБА_6 надано в оренду вищевказану земельну ділянку для будівництва магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по АДРЕСА_1, а рішенням Хмельницької міської ради № 31 від 07.11.2007 дану ділянку надано в оренду для обслуговування будівлі магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням строком на 5 років.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом вважав, що частково земельна ділянка, яка передана в оренду ФОП ОСОБА_6 за вищевказаними спірними рішеннями, знаходиться на земельній ділянці військового містечка № НОМЕР_5 Хмельницького гарнізону площею 3,65 га згідно державного акта на право користування землею серія НОМЕР_1 від 1981 року, яка належить до земель оборони, що перебувають виключно в державній власності. При цьому, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність у встановленому законом порядку не проводилась, право користування КЕВ м. Хмельницький на вказану ділянку не припинялось. За таких підстав, позивач вважає, що спірні рішення органу місцевого самоврядування є незаконними, а тому останні належить скасувати.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 152 Земельного Кодексу України, пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного Кодексу України шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фізичними особами.

За умовами частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства та спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Пунктом 2.1 вказаної Постанови зазначено, що після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

З огляду на наведене вище, колегія суддів апеляційного суду дійшла вірного висновку, що визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення похідного документа у вигляді договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі.

Відтак, за приватним підприємцем оформлено право оренди на земельну ділянку на підставі відповідних рішень міської ради, які є чинними та прийняті у порядку, встановленому законом.

Судами встановлено, що позивачем не надано належних доказів того, що межі земельної ділянки, якою користується приватний підприємець, накладається на межі земельної ділянки військового містечка.

Крім того, суди приймаючи рішення у справі врахували висновок судового експерта, яким стверджується, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_4, що була надана ОСОБА_6 відповідно до рішень Хмельницької міської ради №14 від 17.09.2003, №25 від 07.04.2005, №31 від 07.11.2007, на земельну ділянку військового містечка НОМЕР_5 площею 3,65 га відповідно до державного акта на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1981 року не накладається, а тому розміри, площа, та конфігурація накладання не визначаються.

Відповідно до вимог ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу (ч.3 ст. 41 ГПК України).

Згідно статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Як роз'яснено в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012р. № 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з п. 9 наведеної Постанови ВГСУ питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.

Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін тощо.

Колегія суддів також вірно зауважила, що інших належних та допустимих доказів у розумінні процесуального Закону щодо накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку військового містечка НОМЕР_5 площею 3,65 га, позивачем не надано та дійшли вірного висновку про недоведеність позивачем факту належності земельної ділянки, яка була передана в оренду ФОП ОСОБА_6 за спірними рішеннями Хмельницької міської ради, до земель оборони.

Водночас колегія суддів апеляційного суду визнала безпідставними твердження позивача щодо здійснення підприємцем частини забудови магазину у місті Хмельницькому по АДРЕСА_1, на території військового містечка НОМЕР_5 Хмельницького гарнізону, оскільки Державний акт на право землекористування КЕВ міста Хмельницького не зареєстрований в Державному земельному кадастрі, відповідно, не присвоєно кадастрового номеру і не визначено точки координат на місцевості з вини позивача - КЕВ м. Хмельницького.

Посилання скаржника на те, що висновки судів попередніх інстанцій базуються тільки на висновках експертизи колегією суддів касаційної інстанції не приймаються, оскільки саме позивачем було заявлено клопотання про призначення судової експертизи. Крім того, судовий експерт неодноразово звертався до суду першої інстанції з листами щодо надання відповідних додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи. Між тим, листом № 440 від 24.11.2015 Державне підприємство "Хмельницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" повідомило про те, що геодезичні роботи у 1981 році проводилися лише в умовній системі координат; на державному акті фактичні межі ділянок відображені суцільною лінією, а штрих - пунктирною (не суцільною: доміри), землевпорядники у 1981 роках позначили теодолітний хід. При цьому, належить ураховувати, що експерт визнав межі земельної ділянки позивача згідно документації плану земельної ділянки з точками координат, наданих самим позивачем, на замовлення якого план та межі земельної ділянки визначені ТОВ "Добробут - Землевпоряд" під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки у позивача взагалі не було будь якої технічної документації на земельну ділянку і неможливо було визначити її межі на місцевості.

Крім того, частина 1 статті 5 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" передбачає, що для забезпечення постійного державного контролю за наявністю, якісним станом і ефективністю використання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, щорічно проводиться його інвентаризація згідно з Положенням про інвентаризацію військового майна, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення "Про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №478 від 03.05.2000, це Положення визначає порядок проведення інвентаризації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил, та оформлення її результатів. Згідно з п.2 Положення у ньому поняття "військове майно" і "військова частина" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", у якому вказано, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Таким чином, надані для потреб Міноборони України та закріплені за відповідними військовими частинами земельні ділянки також підлягали інвентаризації.

Відповідальність за організацію інвентаризації військового майна несе командир (начальник) військової частини, який повинен створити належні умови для її проведення у стислі терміни, визначити об'єкти (крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим) і терміни проведення інвентаризації (п.5 Положення)

Інвентаризації підлягає все військове майно, закріплене за військовими частинами, незалежно від його технічного стану, у тому числі те, що перебуває у ремонті, на реконструкції, модернізації, в запасі, а також передане в оренду.

Згідно пункту 14 Положення інвентаризація військового майна проводиться у присутності і за обов'язковою участю матеріально відповідальних осіб. Заборонено проводити інвентаризацію неповним складом комісії та заносити до інвентаризаційного опису дані із слів матеріально відповідальних осіб або за даними облікових документів без перевірки фактичної наявності військового майна, а пунктами 34, 35 цього Положення визначено, що командир (начальник) військової частини видає за результатами інвентаризації наказ і доповідає про них вищестоящому командиру (начальнику). Міноборони подає до Кабінету Міністрів України узагальнені дані про результати інвентаризації військового майна щороку не пізніше I кварталу року, що настає за звітним періодом.

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що всупереч наведеним вище положенням, останню інвентаризацію позивачем було проведено 1993 року та дійшли висновку, що останній не виконує покладений на нього Законом обов'язок щодо забезпечення контролю за наявністю, якісним станом та ефективністю використання військового майна. А тому, в даному випадку, з огляду на халатне відношення позивача щодо забезпечення інвентаризації військового майна відсутні підстави стверджувати про порушення прав останнього відповідачем. При цьому, фізичною особою - підприємцем здійснено забудову на частині земельної ділянки, яка на думку скаржника належить останньому на праві користування, на підставі відповідних дозвільних документів та, відповідно, з огляду на оформлення права оренди на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, а фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів касаційної інстанції до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, а відтак підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі №924/20/15 господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді Л. Рогач

О.Сибіга