ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 рокуСправа № 918/166/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів - Куровського С.В., Удовиченка О.С.,за участю представників сторін:

ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. - Арбузова О.О.,

ТОВ "Агро ХХІ" - Сядро О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. на ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.08.2016 в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 918/166/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд", -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.08.2016 року у справі № 918/166/16 (суддя Заголдна Я.В.), серед іншого, відмовлено ПАТ "Дельта Банк" у визнанні грошових вимог на суму 141634862,76 грн., затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та включено до реєстру вимог кредиторів: ТзОВ "Агро ХХІ" в розмірі 17146606,08 грн. в т.ч. основний борг - 17132 826,08 грн. (4 черга вимог); судові витрати - 13780 (1 черга вимог), ТзОВ "СП АГРОЕКС" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 3461489,77 грн. в т.ч. основний борг - 3458733,77 грн. (4 черга вимог); судові витрати 2756 грн. (1 черга вимог), ПАТ "Дельта Банк" - окремо внесено до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ПАТ "Дельта Банк" в розмірі - 41424763,76 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника; штраф, пеня - 17581596,06 грн. (6 черга вимог); судовий збір - 2756 грн. (1 черга вимог).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (колегія суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Коломис В.В., Тимошенко О.М.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.08.2016 року у справі № 918/166/16 в частині включення до реєстру вимог кредиторів боржника вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.08.2016 в частині розподілу визнаних кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 59 006 359,82 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів в наступній черговості: 28 771 938,48 грн. - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника (окремо), 12 652 825,28 грн. - вимоги, які не забезпечені заставою майна боржника - вимоги четвертої черги, 17581596,06 грн. - вимоги шостої черги (штраф, пеня), 2756,00 грн. - вимоги першої черги, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.03.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд", визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника у сумі 17146606,10 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном строком на 115 днів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Котика С.Ю., проведення попереднього засідання суду призначено на 24.05.2016 року.

28.03.2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення № 29722 про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд", зазначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника - 27.04.2016 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.08.2016 року, серед іншого, окремо внесено до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ПАТ "Дельта Банк" в розмірі - 41424763,76 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника; штраф, пеня - 17581596,06 грн. (6 черга вимог); судовий збір - 2756 грн. (1 черга вимог) та відмовлено ПАТ "Дельта Банк" у визнанні грошових вимог на суму 141634862,76 грн.

Переглянувши справу в апеляційному порядку в частині включення до реєстру вимог кредиторів боржника вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", суд апеляційної інстанції погодився з таким розподілом черговості вимог банку, оскільки включені вимоги ПАТ "Дельта Банк" в сумі 41424763,76 грн. є вимогами, які забезпеченні заставою майна боржника відповідно до договору іпотеки від 29.08.2008 року та договору застави № 27/08/ KL/S-14 від 28.02.2012 року, укладених в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 27/08/KL від 06.08.2008 року.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частинами 1, 2, 6, 8 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Отже, вимоги забезпечених кредиторів, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, повинні визначатися у розмірі на час порушення справи про банкрутство з врахуванням цивільного законодавства, яке регулює виникнення зобов'язань застави (іпотеки), зокрема, статей 572, 575, 589 ЦК України, статті 19 Закону України "Про заставу", статей 7, 11 Закону України "Про іпотеку".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.08.2008 року між ПАТ "Златобанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк" та ТзОВ "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд" укладено кредитний договір № 27/08/KL.

Вимоги ПАТ "Дельта Банк" до боржника ґрунтуються на кредитному договорі № 27/08/KL від 06.08.2008 року, укладеному між ПАТ "Златобанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк" та боржником, заборгованість за яким складає 59006359,82 грн., в тому числі: заборгованість за строковим кредитом 35516000,00 грн., заборгованість за строковими відсотками 233,53 грн., заборгованість за простроченими відсотками 3833,75 грн., пеня по процентам 648,37 грн., 3% річних від суми прострочених процентів 39,93 грн., заборгованість за строковою комісією 180985,64 грн., заборгованість за простроченою комісією 5723670,91 грн., пеня по комісії 502477,30 грн., штраф 17078470,39 грн.

В забезпечення кредитного договору № 27/08/KL від 06.08.2008 року банком було укладено з ТзОВ "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд" договір іпотеки від 29.08.2008 року (реєстровий №1715) та договір застави № 27/08/ KL/S-14 від 28.02.2012 року.

Загальна вартість предметів іпотеки згідно договору іпотеки від 29.08.2008 року - 28741504,00 грн., заставна вартість предмету застави - 30 434,48 грн.

Статтею 572 та частиною 1 статті 575 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про заставу" (частини 2 статті 589 ЦК України), за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Виходячи з вимог частини 1 статті 7 та частини 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на момент визначення зобов'язань, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з врахуванням обсягу поруки за умовами забезпечувального договору (поруки, іпотеки). Оцінка предмета забезпечення (майна) на момент укладення договору поруки (іпотеки) не впливає на визначення розміру забезпечувального зобов'язання. На момент припинення забезпечувального зобов'язання юридичне значення має вартість фактичної реалізації предмета застави (іпотеки), за наслідком проведення якої припиняється зобов'язання з майнової поруки на певну суму.

Згідно з абз. 2 ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Черговість задоволення вимог кредиторів встановлюється у порядку, визначеному ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Згідно з частиною 9 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Правомірність та обґрунтованість грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника та наявність у боржника предмета забезпечення, перевіряє суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок заставного кредитора у випадку подання ним заяви з грошовими вимогами полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами. Також, у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, які виражаються у грошовій формі та випливають із розміру цивільних зобов'язань, за якими боржник здійснив забезпечення, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає, що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 черги вимог кредиторів, якщо боржник у справі про банкрутство отримував кредит чи надав фінансову поруку і вона не припинилася, або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит.

Отже, при визнанні вимог кредитора-заставодержателя та включенні їх до реєстру вимог окремо як таких що задовольняються позачергово згідно частини 9 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", потрібно враховувати реальний розмір заборгованості по кредитному договору, існуючої на момент подання заяви кредитора та з огляду на час порушення справи про банкрутство.

Таким чином, вимоги ПАТ "Дельта Банк" в розмірі 41424763,76 грн. як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника правомірно внесені окремо до реєстру вимог кредиторів відповідно до частини 9 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій досліджено всі фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, надано їм належну правову оцінку відповідно до вимог закону, тому розподіл визнаних вимог ПАТ "Дельта Банк" відповідає вимогам частини 9 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та ухвала господарського суду Рівненської області від 16.08.2016 в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.08.2016 в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" у справі № 918/166/16 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Куровський С.В. Удовиченко О.С.