ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 917/494/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу та постановуГосподарського суду Полтавської області від 25.08.2016 Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016за заявою публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"пророзстрочку виконання рішення у справі№ 917/494/15 Господарського суду Полтавської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз" простягнення 275 669 433,89 грн

за участю представників сторін:

позивача: Громніцький Ю.П.,

відповідача: Крат А.В.,

третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.03.2016р. позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 108 615 673,09 грн. боргу, 47 496 681,47 грн. пені, 10 817 412,23 грн. 3% річних, 135 849 244,17 грн. інфляційних нарахувань, 73080,00 грн. судового збору. Відмовлено в частині стягнення 11874171 грн. пені. В іншій частині - провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2016 року змінено в частині суми стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а саме стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 878 600,30 грн. пені, 5 141 781,63 грн. 3% річних, 63 044 378,40 інфляційних нарахувань. Відмовлено в частині стягнення 25 907 403, 20 грн. пені. В іншій частині рішення залишено без змін.

18.08.2016 від відповідача надійшла заява (вх. №10289) про розстрочку виконання рішення, в якій відповідач просив розстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/494/15 на 60 місяців рівними частинами, з дня винесення ухвали.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.08.2016, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016, заяву ПАТ "Полтаваобленерго" про розстрочку виконання рішення по справі №917/494/15 задоволено частково. Розстрочено виконання рішення суду на 30 місяців рівними частинами, з дня винесення ухвали, а саме по 5991783,78 грн. щомісяця. Іншу частину вимог заяви про розстрочку виконання рішення по справі №917/494/15 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та ухвалу місцевого суду від 25.08.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку , розстрочку виконання рішення і зміну способу виконання рішення, господарський суд має врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо, та враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

З правового аналізу вказаних приписів вбачається, що розстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, реалізація якого є наслідком оцінки судом поданих доказів та певних обставин.

Отже, господарський суд має право у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Як вбачається із наявних матеріалів справи, обґрунтовуючи заяву про розстрочку виконання рішення, заявник посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства, неможливістю одночасно повно виконати рішення. Крім того відповідач вказував, що філія ПАТ "Полтаваобленерго" Кременчуцька ТЕЦ займається виробленням теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води мешканцям міста Кременчука та юридичним особам. Рівень тарифів на опалення та постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям не покриває затрати товариства на виробництво теплової енергії. Внаслідок цього діяльність товариства щодо виробництва теплової енергії є збитковою, що, в свою чергу, не дає можливості ПАТ "Полтаваобленерго" своєчасно розраховуватися з кредиторами за відповідними господарськими зобов'язаннями, в тому числі із позивачем.

Місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, ухвалюючи рішення про надання розстрочки виконання рішення, врахував наведені відповідачем доводи, визнав їх винятковими та такими, що надавали право на розстрочку виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладені обставини та враховуючи перебування підприємства боржника у скрутному фінансовому стані, специфічний вид діяльності відповідача - вироблення електричної та теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, необхідність врахування інтересів громади, зокрема міста Кременчука, та області, фізичних та юридичних осіб, боржником проводяться заходи з погашення боргу, добровільно сплачено частину основного боргу; наміри сторін провести розрахунки за договором про проведення взаєморозрахунків, з метою недопущення негативних соціальних та інших наслідків внаслідок зупинки діяльності боржника, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач на даний час є неспроможним виконати рішення суду разовим платежем з незалежної від нього волі, дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, тобто розстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, а тому наявні виняткові обставини для розстрочення виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при наданні розстрочки виконання рішення судами враховано дотримання балансу інтересів сторін.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач на підтвердження здатності дотримуватися покладених на нього зобов'язань зі сплати заборгованості, станом на день подання даної заяви підприємством сплачено 4 157 059,04 грн. в рахунок погашення основного боргу, що підтверджує його намір виконувати рішення суду та вказує на доцільність застосування розстрочки виконання рішення господарського суду, як одного із різновидів забезпечення його виконання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про часткове задоволення заяви відповідача та надання останньому розстрочки на 30 місяців рівними частинами, з дня винесення ухвали, а саме по 5 991 783,78 грн. щомісяця.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 917/494/15 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова Судді: І. Вовк Л. Стратієнко