ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 916/4407/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Кравчука Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід21.09.2016у справі№916/4407/15Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Портінвест лоджистік" 2.Corozal Sipping & Trading Company Limitedпро стягнення суми

за участю

- відповідача-1:Юрець О.В. (довіреність від 24.12.2015)- відповідача-2:Юрець О.В. (довіреність від 10.11.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - позивач) просило стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портінвест лоджистік" (далі - відповідач-1) та Corozal Sipping & Trading Company Limited (далі - відповідач-2) заборгованості по оплаті портових зборів у розмірі 109 501,68 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем помилково при виставленні рахунків було застосовано ставку для суден у каботажному плаванні, оскільки така ставка застосовується для суден, які ходять під державним прапором України, тому для судна "Corozal", яке ходить під прапором "Беліз", корабельний збір має розраховуватися та оплачуватися за ставками, що діють для суден в закордонному плаванні, у зв'язку з чим позивачем були здійсненні відповідні донарахування даного збору. При цьому позивач вказував на те, що згідно умов договору про агентування суден від 31.12.2013 відповідач-1 взяв на себе зобов'язання гарантування виконання угоди, укладеної ним в інтересах відповідача-2, якого він представляє, відтак донарахована сума корабельного збору підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2016 (суддя Мостепаненко Ю.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Головей В.М., судді Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У тотожних за змістом відзивах на касаційну скаргу відповідачі просять у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх відповідність вимогам чинного законодавства.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не використав наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.12.2013 між позивачем (порт) та відповідачем-1 (агент) був укладений договір про агентування суден № 460-Па-ІЛФ-13, предметом якого є надання портом послуг з організації агентування суден і забезпечення оплати послуг позивачу судновласниками.

Згідно пункту 2.1 договору порт через агента надає послуги судновласникам з обслуговування суден, відповідно до Зводу звичаїв, що діють в Іллічівському морському порту.

Відповідно до пункту 2.2.5 договору агент своєчасно забезпечує перерахування авансових сум від судновласників на оплату портових зборів та інших витрат, що пов'язані з агентуємими суднами.

Пунктом 7.1 договору, у редакції додаткової угоди від 30.12.2014 № 2 до договору, передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2015.

Судами встановлено, що в період з травня по вересень 2015 року судно "Corozal", яке ходить під прапором "Беліз", власником якого є відповідач-2, під агентуванням відповідача-1 перебувало в акваторії Іллічівського морського порту та виконувало каботажні перевезення. Для оплати портових зборів агенту були вручені рахунки на загальну суму 26 047,75 доларів США, які були оплачені відповідачем-1 у повному обсязі.

Разом з тим, позивач вважаючи, що він помилково розрахував відповідачу-1 ставку корабельного збору як для суден у каботажному плаванні, здійснив донарахування цього збору як для суден у закордонному плаванні та виставив відповідачу-1 відповідні рахунки на загальну суму 135 549,43 доларів США.

Оскільки відповідач-1 здійснив оплату портових зборів на загальну суму 26 047,75 доларів США, позивач вирахував цю суму від донарахованої суми корабельного збору 135 549,43 доларів США, та вважав, що даний збір відповідачі повинні солідарно відшкодувати у розмірі 109 501,68 доларів США.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, свій висновок мотивував тим, що немає підстав для застосовування до внутрішніх (каботажних) перевезень ставок корабельного збору, оскільки такий збір нараховується за перевезення, які здійснюються виключно між портами України та міжнародними портами, тобто обов'язковою умовою для застосування цієї ставки збору є факт заходу судна у закордонний порт, який у даному випадку відсутній.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 97 Митного кодексу України під каботажем розуміється перевезення українських та іноземних товарів шляхом завантаження їх на морське (річкове) судно в одному пункті на митній території України і транспортування в інший пункт території України, де здійснюватиметься їх вивантаження. При цьому товари, ввезені на митну територію України морським (річковим) судном, допускаються до каботажного перевезення між органами доходів і зборів або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів після їх перевантаження на інше морське (річкове) судно, що ходить під прапором України, або, за умови отримання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, на іноземне судно.

Наказом Міністерства аграрної політики від 21.01.2006 № 14 "Про затвердження Порядку оформлення приходу з рейсу і виходу в рейс суден флоту рибної промисловості капітанами морських рибних портів України" визначено, що судно закордонного плавання - судно, яке під час здійснення своєї діяльності перетинає державний кордон України для виходу в порти інших держав чи райони рибного промислу або для прибуття з портів інших держав чи районів рибного промислу в морські рибні порти України; судно каботажного плавання - судно, яке здійснює каботажні перевезення між портами України без заходу в порти інших держав.

Пунктом 2.4 наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 "Про портові збори" передбачено, що ставки корабельного збору для суден у каботажному плаванні застосовуються тільки для суден, що виконують рейси у каботажному плаванні під Державним Прапором України.

Згідно статті 131 Кодексу торговельного мореплавства України перевезення між портами України здійснюються суднами, що плавають під Державним прапором України, а також суднами, що плавають під іноземним прапором за умови одержання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Судами встановлено, що листом Міністерства інфраструктури України від 14.02.2015 № 1752/4/10-15 судну "Corozal", яке ходить під прапором "Беліз" надано дозвіл на каботажні перевезення між низкою портів України терміном з 20.03.2015 по 20.03.2016.

Також встановлено, що згідно каботажних коносаментів наведене судно здійснювало каботажні перевезення між портами України без заходу у порти інших держав.

Враховуючи викладене, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення на підставі встановлених фактичних обставин справи суд касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про те, що відсутні підстави для застосовування до внутрішніх (каботажних) перевезень ставки корабельного збору, встановленої для міжнародних перевезень, оскільки обов'язковою умовою для застосування ставки такого збору є факт заходу судна у закордонний порт, тоді як захід належного відповідачу-2 судна до іноземного порту судами не встановлено.

Відтак доводи заявника касаційної скарги про те, що донарахований ним корабельний збір за захід наведеного судна до Іллічівського морського порту підлягає солідарному стягненню з відповідачів, є безпідставними.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі Господарського суду Одеської області №916/4407/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.А. Кравчук