ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 914/1833/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників: позивачаГладьо Ю.О. дов. від 23.03.2016 №262відповідачівне з'явились (про час і місце слухання справи повідомлені належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Київстар"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.10.2016у справі№914/1833/16 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Київстар"до1. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова; 2. Головного квартино-експлуатаційного управління Збройних Сил Українипрозобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київстар" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та Головного квартино-експлуатаційного управління Збройних Сил України про зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова оголосити конкурс на право укладення договору оренди нерухомого військового майна - нежитлового приміщення адміністративної будівлі, яке знаходиться на вул. Творчій, 11 у м. Львові, військове містечко №48, будинок №68, шляхом опублікування у газеті "Відомості приватизації" оголошення про проведення конкурсу на право оренди вказаного майна та зобов'язання Головного квартино-експлуатаційного управління Збройних Сил України визначити умови проведення конкурсу та істотні умови договору оренди нерухомого військового майна - нежитлового приміщення адміністративної будівлі, яке знаходиться на вул. Творчій, 11 у м. Львові, військове містечко №48, будинок №68.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нежитлове приміщення адміністративної будівлі площею 663 кв. м, яке знаходиться на вул. Творчій, 11 у м. Львові, військове містечко №48, будинок №68, входить до Узагальненого переліку (взамін переліку №1 та додаткових переліків №№1-12) нерухомого майна, яке без заподіяння шкоди обороноздатності держави, бойовій та мобілізаційній готовності військ, пропонується до передачі в оренду уповноваженими органами військового управління в Міністерстві оборони та Збройних Сил України, затвердженого 30.03.2007 Міністром оборони України ( далі - Узагальнений перелік).

Бажаючи взяти в оренду дане нерухоме майно, позивач неодноразово звертався до відповідачів про надання в оренду цього майна для розміщення базової станції оператора телекомунікацій, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв'язку, оператора та провайдера телекомунікацій, який надає послуги з доступу до Інтернету. Посилаючись на Порядок проведення конкурсу на право оренди державного майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №906 від 31.08.2011, та Інструкцію про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затверджену наказом Міністра оборони України від 02.10.2010 №46, позивач вказує, що отримавши заяву про надання в оренду нерухомого майна, КЕВ м. Львова зобов'язаний був провести конкурс на право укладення договору оренди, а Головне КЕУ мало надати висновки щодо можливості оренди, умов проведення конкурсів та щодо кандидатур до складу конкурсних комісій орендодавців від Головного КЕУ та інших органів військового управління. Однак, відповідачі не вчинили цих дій та не надали відмови на його звернення, чим грубо порушують законні права та інтереси позивача. Посилаючись на частину 8 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою встановлено право заінтересованих осіб звернутися до суду за захистом своїх інтересів у випадку неодержання відповіді у встановлений термін чи у разі відмови в укладенні договору оренди, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.09.2016 (суддя Юркевич М.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського від 25.10.2016 (головуючий суддя Хабіб М.І., судді Матущак О.І., Скрипчук О.С.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями Публічне акціонерне товариство "Київстар" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 13.09.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського від 25.10.2016 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовано норми пунктів 1.2, 2.7, 4.3 Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затв. Наказом Міністра оборони України 02.02.2010 №46, статей 1, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України"

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У зв'язку з навчанням з підвищення кваліфікації судді Корсака В.А. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.12.2016 було визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 14.12.2016 представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.03.2007 Міністром оборони України затверджено Узагальнений перелік (взамін переліку №1 та додаткових переліків №№1-12) нерухомого військового майна, яке без заподіяння шкоди обороноздатності держави, бойовій та мобілізаційній готовності військ пропонується до передачі в оренду уповноваженими органами військового управління в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України. Згідно з вказаним переліком до нього включено нежитлове приміщення адміністративної будівлі площею 663 кв. м, що розташоване на вул. Творчій, 11 у м. Львові, в/м №48, будинок №68 (а.с.22-23).

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до КЕВ м. Львова з листом від 25.01.2014 про надання йому в оренду нерухомого майна - частини даху площею 55 кв.м. та частини нежитлового приміщення п'ятого поверху площею 7 кв.м. будівлі, що розташована на вул. Творчій, 11 у м. Львові, військове містечко №48, будівля 68. Позивач просив укласти договір строком на 2 роки та 364 днів з метою розміщення базової станції оператора телекомунікацій, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв'язку, оператора та провайдера телекомунікацій, який надає послуги з доступу до Інтернету (а.с. 27).

Як вбачається з матеріалів справи, майно не було передане в оренду. 28.12.2015 позивач повторно звернувся до КЕВ м. Львова про надання вказаного майна в оренду (а.с. 28), проте ані погодження щодо укладенння договору ані відмови в укладенні договору оренди позивач не одержав, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд виходив із того, що не було дозволу на передачу майна в оренду, затвердження Узагальненого переліку нерухомого військового майна, яке може передаватися в оренду уповноваженими органами військового управління, є лише декларацією про те, що таке майно потенційно може передаватися в оренду. Рішення про можливість передачі майна в оренду приймає Головне КЕУ Збройних Сил України. Крім того, суди відхилили посилання позивача на Інструкцію про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна від 02.02.2010 та зазначили, що вказаним нормативно-правовим актом регулюються питання організації та проведення конкурсу з подальшою передачею майна в оренду, а не вказується на обов'язковість проведення такого конкурсу чи передання майна за договором оренди.

Також, суди зазначили про те, що під час судового розгляду справи позивачем не було надано жодних правовстановлюючих документів, які б підтверджували, що спірне майно площею 55 кв.м., розташоване на вул. Творчій, 11 у м. Львові, перебуває саме на балансі відповідачів, які потенційно можуть виступати орендарями військового майна, водночас в матеріалах справи міститься акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Львова за період з 01.05.2013 по 31.03.2016, з якого вбачається, що приміщення за адресою вул. Творча, 11- 4 поверх за КЕВ м. Львова не обліковується, а закріплюються за ДП МО України "Західвійсьбуд".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає, зокрема, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Частинами 1, 2, 4 статті 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України. Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Згідно статті 4 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова, затвердженого наказом начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України №106 від 22.12.2014, майно КЕВ м. Львова є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Установа користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та цьому Положенню.

Статтею 5 вказаного Положення встановлено право КЕВ м. Львова здавати в оренду відповідно до чинного законодавства підприємствам, установам та громадянам об'єкти нерухомого майна, устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які їй належать, а також списувати з балансу за згодою Міністерства оборони України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з наданих позивачем пояснень від 25.10.2016 матеріалів (індивідуальної картки обліку будівлі за 1979 рік, акта приймання-передачі основних засобів від 14.02.2006 та інвентаризаційної відомості станом на 01.01.2016) нежитлова будівля № 68, що розташована на вул. Творчій, 11 у м. Львові, військове містечко №48, перебуває на балансі КЕВ м. Львова.

30.03.2007 Міністром оборони України затверджено Узагальнений перелік (взамін переліку №1 та додаткових переліків №№1-12) нерухомого військового майна, яке без заподіяння шкоди обороноздатності держави, бойовій та мобілізаційній готовності військ пропонується до передачі в оренду уповноваженими органами військового управління в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, до якого включене нежитлове приміщення адміністративної будівлі площею 663 кв. м, що розташоване на вул. Творчій, 11 у м. Львові, в/м №48, будинок №68.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача 1 про надання йому в оренду строком на 2 роки та 364 днів частини даху площею 55 кв.м. та частини нежитлового приміщення п'ятого поверху площею 7кв. м будівлі, що розташована на вул. Творчій, 11 у м. Львові, військове містечко №48, будівля 68 для розміщення базової станції оператора телекомунікацій, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв'язку, оператора та провайдера телекомунікацій, який надає послуги з доступу до Інтернету.

Згідно пункту 4 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 №778 (далі - Порядок), дозвіл на передачу в оренду нерухомого військового майна надається Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами).

Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що лист-клопотання про надання дозволу на передачу військового майна в оренду військова частина подає до Міноборони або до уповноваженого ним органу військового управління після проведення конкурсу у п'ятиденний термін з дати затвердження його результатів.

Наказом Міністра оборони України від 02.02.2010 №46 затверджено Інструкцію про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна (далі - Інструкція), яка визначає процедуру передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна квартирно-експлуатаційними відділами, квартирно-експлуатаційними частинами районів, військовими частинами, закладами, установами та організаціями Міністерства оборони України та Збройних Сил України, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, обліковують на балансових рахунках нерухоме військове майно, зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності у Збройних Силах України і мають дозвіл на здійснення виду господарської діяльності "Здавання в оренду власного нерухомого майна" та безпосередньо здійснюють цю діяльність (далі - орендодавці).

Згідно з пунктом 4.3 Інструкції за наявності заяв (звернень) від фізичних чи юридичних осіб про бажання орендувати відповідне нерухоме військове майно або за власною ініціативою орендодавці надсилають запит про можливість оренди, а також стосовно умов конкурсів та істотних умов договорів оренди нерухомого військового майна до Головного КЕУ.

Головне КЕУ після отримання відповідного запиту у п'ятнадцятиденний термін готує та надсилає до орендодавців висновки: щодо можливості оренди нерухомого військового майна;щодо умов проведення конкурсів;щодо кандидатур до складу конкурсних комісій орендодавців від Головного КЕУ та інших органів військового управління (за згодою та необхідністю).

Відповідно до пункту 4.4 Інструкції з метою організації та проведення конкурсів на право укладення договорів оренди нерухомого військового майна орендодавцем подається до публікації відповідне оголошення.

Отже, згідно з названою Інструкцією у зв'язку із зверненням позивача про оренду частини даху площею 55 кв.м. та частини нежитлового приміщення п'ятого поверху площею 7кв. м нежитлової будівлі №68 військового містечка №48, що розташована на вул. Творчій, 11 у м. Львові, КЕВ м. Львова (відповідач 1) як орендодавець, мав до оголошення конкурсу на право укладення договору оренди нерухомого військового майна звернутися до Головного КЕУ (відповідача 2) із запитом про можливість оренди цього майна, а також стосовно умов конкурсу та істотних умов договору оренди.

І лише після отримання висновків Головного КЕУ про можливість оренди частини даху площею 55 кв.м. та частини нежитлового приміщення п'ятого поверху площею 7 кв. м будівлі №68 військового містечка №48, що розташована на вул. Творчій, 11 у м. Львові, встановлення ним умов проведення конкурсу та істотних умов договору оренди, надання кандидатур до складу конкурсних комісій орендодавців від Головного КЕУ та інших органів військового управління (за згодою та необхідністю), КЕВ м. Львова мав подати до публікації відповідне оголошення про проведення конкурсу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що КЕВ м. Львова не звертався до Головного КЕУ, а Головне КЕУ не надавало висновків щодо можливості оренди нерухомого військового майна;щодо умов проведення конкурсів та істотних умов договору оренди, а позивач не оскаржував їх бездіяльності. Крім того, судами встановлено, що вирішення питання можливості передачі в оренду частини даху площею 55 кв.м. та частини нежитлового приміщення п'ятого поверху площею 7 кв.м. будівлі №68, яка має загальну площу 663 кв.м., є їхнім правом, а не обов'язком.

Разом з цим судами надано оцінку вимогам позивача щодо зобов'язати відповідача 1 оголосити конкурс на право укладення договору оренди та зобов'язати відповідача 2 визначити умови проведення конкурсу та істотні умови договору оренди та зазначено про те, що згідно з названими вище нормами за відсутності висновку Головного КЕУ про можливість оренди нерухомого військового майна неможливо оголосити конкурс на право укладення договору оренди, визначити умови конкурсу та істотні умови договору оренди, а суди не наділені повноваженнями надавати висновки про можливість оренди військового нерухомого майна, як і не вправі зобов'язати Головне КЕУ надати такі висновки, оскільки в силу закону ці повноваження належить лише Головному КЕУ, яке вирішує ці питання на власний розсуд.

Отже, суди попередніх інстанцій, врахувавши відсутність висновків Головного КЕУ Збройних Сил України про можливість оренди нерухомого військового майна та предмет позову, дійшли вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

А відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що затвердження Узагальненого переліку нерухомого військового майна, яке може передаватися в оренду уповноваженими органами військового управління, є лише декларацією про те, що таке майно потенційно може передаватися в оренду, оскільки рішення про можливість передачі конкретного майна в оренду приймає Головне КЕУ Збройних Сил України шляхом надання відповідних висновків.

Стосовно доводів, які викладені в касаційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Київстар", колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вказує, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є таким, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київстар" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі №914/1833/16 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: О. Сибіга

В. Швець