ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 913/406/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу спільного підприємства "Айдар - Ан - М'ясо"на рішення, додаткове рішення та постановурішення Господарського суду Луганської області від 28 квітня 2016 року Господарського суду Луганської області від 28 квітня 2016 року Донецького апеляційного господарського суду від 03 серпня 2016 у справі№ 913/406/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Кобра-схід"доспільного підприємства "Айдар - Ан - М'ясо"про стягнення 177 446,82 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування клопотання від 30.03.2016) про стягнення з відповідача 100 400,00 грн основного боргу, 20 567,84 грн пені, 4 001,82 грн 3% річних, 52 477,16 грн інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 28.04.2016 (суддя - Шеліхіна Р.М.), з урахування додаткового рішення Луганської області від 28.04.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016 (головуючий - Татенко В.М., судді - Скакун О.А., Чернота Л.Ф.), позов задоволено частково.

Стягнуто з спільного підприємства "Айдар-Ан-М'ясо" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кобра - Схід" 89 064,48 грн основного боргу, 3 080,50 грн 3% річних, 44 101,21 грн інфляційних втрат, 2 813, 76 грн пені та судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 30.01.2013 між ТОВ "Кобра-схід" і СП "Айдар - Ан - М'ясо" було укладено договір про охорону об'єкту № 1, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере під охорону будівлі, споруди, приміщення, майно та територію підприємства замовника, що розташоване за адресою: 92332, Луганська обл., Новопсковський р-н, с. Кам'янка, вул. Пульного, буд. 2, на умовах та в порядку визначених цим договором.

За п. 7.1. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.06.2013 до договору) його сума становить 25 100,00 грн, в тому числі ПДВ - щомісяця.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що оплата за наданні охоронні послуги в поточному місяці здійснюється замовником у наступному місяці протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт та отримання від виконавця відповідного оригіналу рахунку на оплату.

Замовник впродовж 3 (трьох) робочих днів після закінчення надання послуг за відповідний місяць, але не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітнім, зобов'язаний підписати акт здачі-приймання робіт (надання послуг), або надати вмотивовану письмову відмову від приймання послуг. Якщо замовник протягом 5-ти календарних днів після закінчення надання послуг за відповідний місяць, не підписує акт здачі-приймання робіт (надання послуг) та не виставляє вмотивованих письмових претензій до виконавця, то вважається, що послуги, надані виконавцем у повному обсязі, а акт здачі-приймання робіт (надання послуг) - підписаний та підлягає виконанню з боку замовника (п. 7.3. договору).

Відповідно до п. 7.4. договору у випадку несвоєчасної сплати замовник платить пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої платні, за кожен день прострочення.

На виконання умов договору, позивач впродовж серпня - грудня 2014 р. надавав відповідачу послуги з охорони об'єкту, які останній оплатив частково.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 100 400,00 грн основного боргу за договором № 1, а також 20 567,84 грн пені, 4 001,82 грн 3 % річних за період з 11.09.2014 по 09.03.2016, 52 477,16 грн інфляційних втрат за період з 11.09.2014 по 31.03.2016.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки відповідач отримані послуги за договором № 1 за серпень - листопад 2014 р. не оплатив, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 89 064, 48 грн (13 764,48 грн (серпень 2014 р.) + 75 300, 00 грн (вересень, жовтень, листопад 2014 р. по 25 100,00 грн за місяць) основного боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, рішення господарських судів про стягнення з відповідача на користь позивача 44 101,21 грн інфляційних втрат та 3 080, 50 грн 3 % річних є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 цього Кодексу визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

Також, суди (в тому числі і в додатковому рішенні, яке правомірно винесено на підставі ст. 88 ГПК України) врахувавши умови договору, період прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання та вимоги ст. 323 ГК України, прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 813, 76 грн пені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення ч. 3 ст. 267 ЦК України, положення якої сформульоване з використанням обмежувальної частки "лише" (зі значенням "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави стверджувати, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Тобто цією нормою встановлено суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме - передбачено випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Отже, позовна давність має диспозитивний, а не імперативний характер застосування і суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний суд, врахувавши, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, з заявою про застосування позовної давності у справі в місцевий суд не звертався і в суді апеляційної інстанції не обґрунтував поважність причин неподання місцевому суду її та додаткових доказів, правомірно не прийняв вказану заяву та надані відповідачем додаткові докази на стадії апеляційного перегляду рішення господарського суду.

Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу спільного підприємства "Айдар - Ан - М'ясо" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 28 квітня 2016 року, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 28 квітня 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03 серпня 2016 у справі за № 913/406/16 - без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Луганської області від 28 квітня 2016 року та додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 28 квітня 2016 року.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова