ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 912/2248/16

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Бондар С.В., Грека Б. М., за участі представника відповідача О. Даценко (дов. від 20.01.16), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19 липня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2016 року у справі № 912/2248/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" в особі Кіровоградського обласного управління до публічного акціонерного підприємства "Кіровоградобленерго" про стягнення,

УСТАНОВИВ: У травні 2016 року публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" в особі Кіровоградського обласного управління звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до публічного акціонерного підприємства "Кіровоградобленерго" про стягнення 30 404 грн 18 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою від 10 квітня 2014 року № 458 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики України встановлено порушення публічним акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" частини 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" у частині нарахування двократної вартості фактично спожитої і договірної величин споживання електричної енергії та зобов'язано повернути споживачам, у тому числі публічному акціонерному товариству "Державний Ощадний банк України", безпідставно отриману плату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Відповідач позов не визнав, стверджуючи про звільнення кредитором боржника від обов'язку згідно листа позивача від 7 липня 2014 року № 27-07/56.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19 липня 2016 року (суддя В. Тимошевська), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2016 року, позов задоволено.

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 202 605 Цивільного кодексу України, статей 4, 42, 43, 47, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" в особі Кіровоградського обласного управління право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник у судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 21 жовтня 2013 року сторони уклали договір про постачання електричної енергії № 38М (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач (постачальник) продає позивачу (споживач) для забезпечення потреб електроустановок споживача в межах дозволеної потужності, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу, визначені в пункті 6 додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Умовами договору сторони погодили, що під час виконання договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони керуються чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією; одним з обов'язків постачальника є постачання електроенергії споживачу в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин; при цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 тис.кВт год і більше (пункти 2.1., 2.2.2., 4.2.2. договору).

Згідно пункту 3 Порядку розрахунків (додаток №1 до укладеного договору) обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за "Актом про використану електричну енергію" за показами розрахункових засобів обліку в точках обліку.

З акта про використання електричної енергії за листопад 2013 року публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" вбачається, що в жовтні 2013 року погоджена договірна величина споживання електричної енергії складала 30 000 кВт/год, проте фактично позивачем було спожито електроенергії в обсязі 59 450 кВт/год, отже перевищення позивачем договірної величини споживання електроенергії, що визначена додатком № 2 до договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу на 2013 рік" становить 29 450 кВт/год.

За спожиту електроенергію 25 листопада 2013 року відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 38М/1 на оплату 60 808 грн 36 коп., який був сплачений.

10 квітня 2014 року постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову № 458 "Про накладення штрафу на публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії, Ліцензійних умов з передачі електричної енергії та необхідність усунення порушень Ліцензійних умов з постачання електричної енергії, Ліцензійних умов з передачі електричної енергії". Пунктом 2 цієї постанови зобов'язано публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" до 12 травня 2014 року усунути порушення підпункту 3.4.1. Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та підпункту 3.5.1 Ліцензійних умов з передачі електричної енергії у частині дотримання законодавства України та інших нормативних документів, а саме частини п'ятої статті 26 Закону України "Про електроенергетику" і постанови Національної комісії регулювання електроенергетики від 17 лютого 2011 року № 232, для чого повернути споживачам надлишково отриману плату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 2 804, 24 тис. грн.

На підставі цієї постанови позивач звернувся до відповідача з претензією від 23 березня 2016 року № 24-10/951 про повернення 30 404 грн 18 коп. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, проте відповідач відмовив у задоволенні претензії, посилаючись на прощення банком боргу, оплаченого як санкція за перевищення договірних величин споживання електроенергії, у рамках діючого договору про постачання електроенергії відповідно (лист від 6 квітня 2016 року № 1329/46).

На підтвердження цього факту відповідач додав копію листа позивача від 7 липня 2014 року №27-07/56.

У претензії від 15 квітня 2016 року №24-10/1041 позивач заперечив факт направлення на адресу відповідача такого листа та повторно звернувся з вимогою про повернення суми надлишково отриманої плати.

Відмова відповідача у задоволенні претензії спричинила спір.

За змістом частин 1 і 2 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (зі змінами і доповненнями) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - Правила) визначено, що договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини (частина 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику").

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (стаття 605 Цивільного кодексу України).

За правилами частин 1, 2, 3 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правомірність правочину означає, що він не містить порушень відповідних вимог закону, загальних та спеціальних законодавчих заборон.

Прощення боргу можна вважати правомірним правочином за умов дотримання дієздатності і правоздатності особи, яка звільняє боржника від його обов'язку. У даному випадку при здійсненні правочину через представника відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України.

Господарські суди дійшли висновку про те, що з огляду на Положення про філію - Кіровоградське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та довіреність від 5 червня 2014 року, його керівник не був наділений повноваженнями на вчинення правочину з прощення боргу, оскільки згідно пункту 8 довіреності начальник філії має право укладати, підписувати, вносити зміни та доповнення, а також розривати інші договори (правочини) цивільно-правового характеру (з правом підпису документів щодо виконання умов таких договорів): щодо договорів відповідно до законодавства для забезпечення господарсько-побутових потреб, у тому числі водо-тепло-електропостачання. Натомість, довіреність не надає право на вчинення дій з прощення боргу, які є окремим видом правочину, і які не були передбачені умовами укладеного договору про постачання електричної енергії.

Зміст статті 605 Цивільного кодексу України не містить вимог щодо форми правочину про прощення боргу, у зв'язку з чим сторони мають керуватися вимогами статей 206, 207, 208, 654 Цивільного кодексу України.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (частина 5 статті 202 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як установлено господарськими судами, лист про повідомлення відповідача про прощення боргу від 7 липня 2014 року №27-07/56 (прощення боргу) є одностороннім правочином, а тому, згідно з приписами статті 654 Цивільного кодексу України повинен бути вчинений у такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. При цьому він повинен містити точні обставини, за яких відбувається прощення боргу, зміст договору (із зазначенням дати і номера), за яким виник обов'язок боржника та обсяг прощення, тощо (у тому числі інші ідентифікаційні ознаки), проте з листа від 7 липня 2014 року №27-07/56 не вбачається відомостей щодо договору, за яким виник обов'язок боржника.

За обставин несплати відповідачем заборгованості, господарські суди дійшли висновку про правомірність вимог позову.

Водночас господарські суди звернули увагу на те, що листом від 15 липня 2014 року № 4455/41 про надання інформації щодо повернення споживачам надлишково отриманої плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії відповідач повідомив сектор Національної комісії регулювання електроенергетики у Кіровоградській області про те, що станом на 10 липня 2014 року (тобто після дати оформлення листа про прощення боргу) причиною неповернення коштів позивачу є уточнення банківських реквізитів, а не прощення боргу.

Отже з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19 липня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2016 року у справі № 912/2248/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя С.В. Бондар Суддя Б. М. Грек