ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 911/4195/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Барицької Т.Л., Козир Т.П.розглянувши касаційну скаргуПершого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Коцюбинської селищної радина рішенняГосподарського суду Київської області від 07.10.2015та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016у справі№ 911/4195/15 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Край-Буд"доКоцюбинської селищної радипростягнення 11648,32 грн.за участю представників сторін:

прокуратури: Клюге Л.М.

позивача: Габрик О.І.

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.10.2015 у справі № 911/4195/15 (суддя Бацуца В.М.) частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-Буд", стягнуто з Коцюбинської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-Буд" 1278,00 грн. основної заборгованості, 91,38 грн. - пені, 938,05 грн. - інфляційних збитків, 102,94 грн. - 3% річних, 3131,10 грн. - штрафу та 579, 44 грн. - судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-Буд" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у цій справі (головуючий суддя Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.). залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2015 у справі № 911/4195/15.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Коцюбинської селищної ради звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 911/4195/15, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначаючи про матеріали справи не містять належних і допустимих доказів виконання умов спірного договору, що свідчить про необґрунтованість висновків судів щодо реального виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов договору № 193 від 20.12.2012.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 20.12.2012 між Коцюбинською селищною радою (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край-Буд" (виконавець) укладено договір на проведення авторського нагляду № 193, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по проведенню авторського нагляду за будівельними роботами по реконструкції каналізаційних мереж по вул. Бакала №№ 8-38 в смт. Коцюбинське Київської області, що надалі іменується "об'єкт", а замовник зобов'язується прийняти і оплатити результати виконаних робіт на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору вартість робіт по проведенню авторського нагляду за реконструкцією об'єкта згідно розрахунку вартості проведення авторського нагляду складає 1278, 00 грн. Форма оплати - безготівкова, на особовий рахунок виконавця.

Пунктом 5.1. договору визначено, що виконавець здає, а замовник приймає виконані роботи по акту прийому виконаних робіт. У разі непогодження з результатами робіт, замовник впродовж 3-х робочих днів відправляє виконавцю протокол непогоджень по тим пунктам, до яких в нього є претензії. При відсутності претензій до виконавця замовник зобов'язаний впродовж 3-х робочих днів надати виконавцю підписаний акт виконаних робіт.

20.12.2012 між сторонами підписано Додаток А (Форма № 3-П ДБН Д.1.1-7-2000).

Судами встановлено, що позивачем у грудні 2012 виконано роботи на загальну суму 1278,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт № 5 від 24.12.2012, підписаним сторонами договору без зауважень.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних робіт стало підставою звернення позивача до суду із позовом у цій справі про стягнення з відповідача 11648,32 грн. заборгованості, з яких: 1278,00 грн. основної заборгованості, 904,44 грн. - пені, 956,03 грн. - інфляційних збитків, 102, 94 грн. - 3% річних, 8406, 93 грн. - штрафу.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, частково задоволено позовні вимоги позивача.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 4 статті 882 даного Кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

В частині 1 статті 853 Цивільного кодексу України вказується, що замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про це підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як передбачено ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами без зауважень підписано акт здачі-приймання виконаних підрядних робіт № 5, однак відповідач обов'язок щодо оплати виконаних робіт не виконав, у зв'язку із чим судами правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1278,00 грн. заборгованості за виконані роботи.

Відповідно до п. 7.3 договору у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, від простроченої суми, за кожен день прострочення. У випадку порушення строків сплати робіт більше ніж на 20 календарних днів замовник додатково сплачує виконавцю штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від договірної ціни за кожні 20 календарних днів прострочення, починаючи з дня початку прострочення.

Здійснивши власний розрахунок сум пені та штрафу суди попередніх інстанцій обґрунтовано стягнули з відповідача 91,38 грн. пені і 3131,10 грн. штрафу відповідно до умов договору.

Оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання дає право для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, судами обґрунтовано частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням здійсненого судом першої інстанції перерахунку 3% річних та інфляційних, який відповідає вимогам законодавства.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала №№ 8-38 не проводилася, оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2015 у справі № 911/4192/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2016 стягнуто з Коцюбинської селищної ради на користь Приватного підприємства "Глосар" заборгованість за виконані роботи по об'єкту будівництва "Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала № 8-38 в смт. Коцюбинське Київської області".

У вказаній справі встановлено, що Приватне підприємство "Глосар" виконало, а Коцюбинська селищна рада прийняла вказані роботи на загальну суму 584955,60 грн.

Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини яка в силу приписів ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, відповідно до якої одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справа: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007), колегія суддів вважає вищенаведені посилання скаржника необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій та зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 911/4195/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Т. Козир