ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 911/3684/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року у справі № 911/3684/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 28597847,54 грн., пені в сумі 9263611,96 грн., 3% річних у сумі 599844,17 грн. та 5349843,96 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленого в січні 2013 року - червні 2015 року природного газу на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 року № 13/224-Б.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.10.2015 року (суддя Заєць Д.Г.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 11 149 582,36 грн. заборгованості, 9008973,20 грн. пені, 575 045,95 грн. 3% річних, 5 349 843,96 грн. інфляційних втрат, а в решті позову відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 7 955 607,74 грн. припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року (судді: Дикунська С.Я., Алданова С.О., Кропивна Л.В.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційного господарського суду в справі є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.12.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 04.01.2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-224-Б, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві у 2013 році газ обсягом до 58 008,000 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

В п. 3.4. договору сторони угодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцю один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмові від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За п. 4.1 договору кількість газу, що подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень 6.2 договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі газу.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

До договору купівлі-продажу природного газу № 13-224-Б додатковими угодами неодноразово вносилися зміни.

Зокрема, відповідно до пункту 6.1 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 28.04.2014 року, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Згідно з п. 7.2 договору, у редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 року, у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (Розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими сторонами позивача та відповідача актами приймання - передачі природного газу на загальну суму 549 720 698,70 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого газу виконав не у повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість.

До дня звернення позивача з цим позовом до суду відповідачем сплачено заборгованість в сумі 9 492 657,44 грн.

Крім того, станом на час прийняття рішення у справі відповідач сплатив заборгованість перед позивачем у розмірі 7 955 607,74 грн.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 80%.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення заборгованості, пені, інфляційних сум та 3% річних у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з оплати одержаного природного газу.

Висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11 149 582,36 грн., пені в сумі 9 008 973,20 грн., 5 349 843,96 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 575 045,95 грн. обгрунтовано встановленням обставин неналежного виконання грошового зобов'язання за спірний період, а також власним розрахунком пені, до якого позивачем помилково включено дату фактичної оплати. Разом з тим, висновок про відмову в позові про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9 492 657,44 грн. мотивовано сплатою відповідачем цієї суми боргу до дня звернення позивача з позовом до суду, а висновок про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 7 955 607,74 грн. обгрунтовано сплатою зазначеної частини боргу в процесі розгляду справи. При цьому, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 80 % у зв'язку з недоведеністю винятковості обставин.

У свою чергу апеляційний господарський суд відмовляючи в позові виходив з безпідставності заявлених вимог, оскільки у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у нього не виникло права вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, адже за умовами договору такий розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу.

За положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться в статі 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, висновок суду апеляційної інстанції про те, що прострочення виконання зобов'язання починається з наступного дня після повернення відповідачу підписаних актів приймання-передачі зроблено без врахування умов п. 6.1 договору купівлі-продажу, у редакції додаткової угоди № 3 від 28.04.2014 року, в якому встановлено строк остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, і такий обов'язок покупця не ставиться в залежність від дати одержання відповідного акта приймання-передачі, тобто прострочення грошового зобов'язання покупця за спірним договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акта чи його повернення продавцем.

Окрім того, апеляційним господарським судом не враховано, що акт приймання-передачі відповідно до умов договору лише фіксує остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, який визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця, а обов'язок із складання акта приймання-передачі природного газу покладено саме на покупця. Зважаючи на те, що умовами договору сторонами погоджено кількість природного газу, яка передається покупцю по місяцях кварталів, визначена його вартість, то відповідач мав усі фактичні дані щодо обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з позивачем, і яким чином час підписання та повернення актів позивачем впливає на момент виникнення у відповідача зобов'язання з його оплати, судом не обгрунтовано.

При цьому, дійшовши висновку про те, що неналежне виконання грошового зобов'язання відповідачем зумовлене простроченням кредитора, суд апеляційної інстанції не врахував, що за своєю природою акти приймання-передачі є лише документальним оформленням факту здійснення приймання-передачі природного газу, і не з'ясував чи несвоєчасне підписання та повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України, та чи може таке свідчити про прострочення кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому чи їх неповернення позивачем може звільняти відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично отриманого природного газу у встановлений строк.

Крім того, судами обох інстанцій при вирішенні спору не було враховано усіх додаткових угод до спірного договору купівлі-продажу, зокрема, за долученою до справи додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 року п. 7.2 договору викладено в іншій редакції, за якою у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (Розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 6.1 договору).

Однак, таку умову договору суди попередніх інстанцій не дослідили та ніякої правої оцінки їй не навели.

До того ж, суд першої інстанції дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ в сумі 11 149 582,36 грн., не навів обгрунтування такого висновку будь-якими доказами, які б підтверджували наявність саме такої заборгованості.

Водночас, частково задовольняючи позов про стягнення заборгованості та додаткових нарахувань, місцевим господарським судом не було наведено розрахунків, з яких виходив суд стягуючи визначені ним суми.

Враховуючи наведене, протилежні висновки судів обох інстанцій щодо заявленого позову є передчасними, необґрунтованими і зробленими в порушення ст. 43 ГПК України без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року та рішення господарського суду Київської області від 21.10.2015 року скасувати, і справу № 911/3684/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко