ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 911/1581/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київна ухвалувід 30.08.2016 господарського суду Київської області (в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Дельта Банк")та постановувід 12.10.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 911/1581/16 господарського суду Київської області про банкрутствоприватного акціонерного товариства "Готельний комплекс "Бригантина", м. Біла Церква Київської областірозпорядник майнаРезніков В.І., м. Київв судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Дельта Банк" розпорядник майнаЧорний І.В., довір.; Резніков В.І., особисто;

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/1581/16 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Готельний комплекс "Бригантина" (далі - ПАТ "Готельний комплекс "Бригантина", боржник) порушена в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2016 (суддя Наріжний С.Ю.) затверджено реєстр вимог кредиторів та, зокрема, визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", кредитор) в сумі 2 756 грн. як грошові вимоги першої черги задоволення вимог кредиторів та 21 246 698,06 грн. як вимоги забезпечені заставою та включено до реєстру вимог кредиторів окремо, в іншій частині заяву кредитора з грошовими вимогами до боржника відхилено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що в силу приписів ст. 11 Закону України "Про іпотеку" відповідальність боржника як майнового поручителя (іпотекодавця) обмежується переданим в іпотеку майном, зокрема його вартістю, визначеною в договорі іпотеки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 (судді: Доманська М.Л. - головуючий, Верховець А.А., Пантелієнко В.О.) зазначену ухвалу в частині відхилення заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення про визнання заявлених грошових вимог кредитора в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 23, 45 Закону про банкрутство, ст.ст. 509, 526, 541, 543, 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Кредитор зазначає, що відповідно до умов іпотечного договору його грошових вимоги до боржника в сумі 607 910 277,25 грн. підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів з розподілом черговості задоволення кредиторських вимог відповідно до Закону про банкрутство.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Вказаною статтею визначено, що безспірні вимоги кредиторів підтверджуються судовим рішенням, що набрало законної сили і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно з ч. 2. ст. 11 Закону про банкрутство, що діяла на момент звернення ініціюючого кредитора до господарського суду, до заяви про порушення справи про банкрутство, зокрема, додаються докази того, що сума безспірних вимог кредитора сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження.

При цьому ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство у якості однієї з підстав для повернення без розгляду заяви про порушення справи про банкрутство передбачає не подання заявником-кредитором доказів неспроможності боржника виконати грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному ч. 3 ст. 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим ч. 3 ст. 36 ГПК України визначено, що оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідченні тільки такими документами.

При цьому колегія суддів зазначає, що процедура банкрутства є стадією процесу правосуддя та продовженням виконавчого провадження, тому з урахуванням імперативних приписів Закону про банкрутство до заяви ініціюючого кредитора подаються саме оригінали доказів безспірності його грошових вимог до боржника.

Крім того, вказана вимога Закону про банкрутство обумовлена можливістю існування тільки однієї справи про банкрутство, оскільки п. 3 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника.

Відтак, заява ініціюючого кредитора, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону про банкрутство, повинна містити саме оригінали, а не копії документів, що підтверджують його грошові вимоги до боржника та їх безспірний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор - товариство з обмеженою відповідальністю "Стокхолл" (далі - ТОВ "Стокхолл") разом з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника надав незасвідчені копії документів, що підтверджують безспірність його грошових вимог до ПАТ "Готельний комплекс "Бригантина", а саме: незасвідчену копію рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2015 у справі № 910/16492/15, незасвідчену копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2016 ВП № 50016372, у тому числі незасвідчену копію договору спільної поруки від 25.12.2012, відповідно до якого боржник виступив майновим поручителем.

Отже, з огляду на приписи статей 34, 35 ГПК України, які у справі про банкрутство підлягають застосуванню з урахуванням ст. 41 цього Кодексу, копії судового рішення та виконавчого документу не може бути доказом безспірності грошових вимог до боржника та, відповідно, підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин заява ініціюючого кредитора фактично не містила доказів безспірності його грошових вимог до боржника, оскільки документи, що підтверджують безспірність його грошових вимог були подані в незасвідчених копіях, а не в оригіналі.

Таким чином, подана заява ініціюючого кредитора на підставі ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство, як неналежно оформлена та така, що не відповідає вимогам ст. 11 Закону про банкрутство не могла бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Готельний комплекс "Бригантина", а навпаки, підлягала поверненню заявнику - ТОВ "Стокхолл".

У свою чергу на підготовчому засіданні на підставі ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство, суд повинен був відмовити у порушенні провадження у справі про банкрутство, оскільки існували підстави, передбачені ст. 15 цього Закону. Втім, порушуючи та здійснюючи провадження у даній справі про банкрутство, суди попередніх інстанцій вказаних обставин справи не врахували.

За таких обставин, колегія суддів виходить з положень та позицій, наведених в п. 36 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року № 15 щодо подальшого перебігу провадження у справі про банкрутство у випадках її безпідставного порушення.

Так, у разі встановлення факту безпідставності порушення справи про банкрутство господарський суд (будь-якої інстанції незалежно від стадії провадження у справі про банкрутство) не позбавлений права припинити провадження у такій справі. У таких випадках, відповідно до ч. 11 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, ухвалу господарського суду Київської області від 30.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі № 911/1581/16 не можна визнати, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а тому підлягають скасуванню, а провадження у справі - припиненню на підставі ч. 11 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 10, 11, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч. 11 ст. 80, ст.ст. 41, 12, 16, 17, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 30.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі № 911/1581/16 скасувати.

3. Провадження у справі № 911/1581/16 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Готельний комплекс "Бригантина" припинити.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич