ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 910/8318/16

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Бондар С.В., Селіваненка В.П., за участі представників сторін В. Бовкуна (дов. від 31.10.2016), Є. Сєрова (дов. від 02.08.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" на рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 року у справі № 910/8318/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" до публічного акціонерного товариства "Укpнaфта", товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" про стягнення 78 401 грн 71 коп.,

УСТАНОВИВ: У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укpнaфта", товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" про солідарне стягнення 12 295 грн 73 коп. річних і 66 105 грн 98 коп. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 20 квітня 2016 року № 2 та договору поруки від 2 серпня 2014 року № 02-08-2014/2 позивач набув право вимоги щодо сплати річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за контрактом від 11 грудня 2013 року № 309/2013 у сумі 2 448 369 грн 31 коп., що еквівалентно 6 323 183,06 російських рублів, наявність якої встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2015 року у справі № 910/15376/15, яке набрало законної сили.

Публічне акціонерне товариство "Укpнaфта" позов не визнало, посилаючись на відсутність зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 липня 2016 року (суддя Ю. Смірнова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 року, позов задоволено в частині стягнення солідарно 12 094 грн 49 коп. річних і 60 846 грн 85 коп.; у решті позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Укpнaфта" просить рішення і постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 11 514 536 625 Цивільного кодексу України, статті ІІ Конвенції поо визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", статті 80 Господарського процесуального кодексу України та припинити провадження у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Клопотання представника публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, проти якого позивач не заперечував, колегією суддів задоволено.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2015 року, у справі № 910/15376/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення 194 468,43 доларів США, що еквівалентно 4 093 560 грн 45 коп., позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 177 950 доларів США, що еквівалентно 3 745 847 грн 50 коп. та стягнуто солідарно з відповідачів 10 000 доларів США, що еквівалентно 210 500 грн.

Судовими рішеннями встановлено, що 11 грудня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" (покупець) та публічним акціонерним товариством "Укpнaфта" (постачальник) було укладено контракт № 309/2013, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити феросплави (далі - товар), на умовах, у кількості та строки, визначені в додатках (специфікаціях) до цього контракту, загальна вартість контракту на момент його укладення складає 6 200 000 доларів США.

На виконання умов контракту товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" перерахувало публічному акціонерному товариству "Укpнaфта" кошти в розмірі 6 323 183, 06 російських рублів, які конвертовані банком платника в суму 187 950 доларів США, проте публічне акціонерне товариство "Укpнaфта" поставку товару не здійснило.

20 жовтня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" (цедент) і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (цесіонарій) було укладено договір № 20/10/2014-2 відступлення права вимоги, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" передало належне йому право вимоги в повному обсязі згідно контракту від 11 грудня 2013 року № 309/2013, який був укладений між цедентом і публічним акціонерним товариством "Укрнафта", а також згідно з договором поруки від 1 серпня 2014 року № 01-08-2014/2, укладеного між цедентом і товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи", у тому числі належного виконання публічним акціонерним товариством "Укрнафта" і товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" зобов'язань з відшкодування боргу у розмірі 187 950 доларів США, зі сплати річних від простроченої суми та індексу інфляції, по сплаті неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або втраченої вигоди тощо.

При розгляді справи № 910/15376/15 господарські суди дійшли висновку, що, оскільки публічне акціонерне товариство "Укрнафта", у порушення вимог статей 525, 526, 712, 662, 530, частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, на вимогу покупця товар на суму 187 950 доларів США не поставило, отриману від покупця суму передоплати не повернуло, заявлені позовні вимоги у частині стягнення попередньої оплати підлягають задоволенню. До того ж, з урахуванням встановленого факту невиконання публічним акціонерним товариством "Укрнафта" умов контракту № 309/2013 щодо повернення попередньої оплати, за що поручився поручитель (товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи") та не виконання останнім своїх зобов'язань за договором поруки № 01-08-2014/2, суди дійшли висновку правомірності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів 10 000 доларів США, що еквівалентно 210 500 грн. У частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 відсотків річних у сумі 6 518,43 доларів США, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, господарськими судами відмовлено, оскільки обов'язок боржника (публічне акціонерне товариство "Укрнафта") сплатити суму боргу з урахуванням процентів річних не виникає у випадках повернення попередньої оплати, з огляду того, що боржником допущено порушення не грошового зобов'язання.

Зазначені обставини, в силу положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України, повторного доказування не потребують.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2015 року у справі № 910/15376/15, яке набрало законної сили 4 листопада 2016 року, публічним акціонерним товариством "Укрнафта" було перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 3 745 847 грн 50 коп. (15 грудня 2015 року - 751 303 грн 60 коп. та 13 січня 2016 року - 2 994 543 грн 90 коп.).

У подальшому постановою Вищого господарського суду України від 15 березня 2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2015 року у справі № 910/15376/15 змінено, а саме: пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 2 448 369 грн 31 коп., що еквівалентно 6 323 183,06 російських рублів, в іншій частині судові рішення залишено без змін.

Як убачається з матеріалів справи, 2 серпня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" та товариством з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" було укладено договір поруки №02-08-2014/2, відповідно до умов якого поручитель поручився перед товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" за виконання обов'язків публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - боржник) за контрактом від 11 грудня 2013 року № 309/2013 (основний контракт) в розмірі 100 000 грн, у тому числі по відшкодуванню суми основного боргу, за прострочення зобов'язань, щодо невиконання зобов'язань, по виплаті 3 відсотків річних від прострочених сум, по виплаті суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по виплаті неустойки, збитків та упущеної вигоди, у разі порушення боржником зобов'язання за основним контрактом, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання перед кредитором на умовах, у порядку та в строки, визначені в основному контракті (пункти 1.1., 2.1., 4.1.1), цей договір поруки діє до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 6.1).

20 квітня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" (новий кредитор) укладено угоду № 2 про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до умов якої, первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання публічним акціонерним товариством "Укрнафта" зобов'язання, набутого первісним кредитором на підставі контракту від 11 грудня 2013 року № 309/2013, та право вимоги виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс", що іменується надалі поручитель, зобов'язання, набутого первісним кредитором на підставі договору поруки від 2 серпня 2014 року №02-08-2014/2, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди (пункт 1.1). Відповідно до пунктів 1.2 і 4.2 цієї угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати виконання боржником та/або поручителем зобов'язань по сплаті 3 відсотків річних від простроченої суми, а також індексу інфляції за період з 4 листопада 2015 року по 13 січня 2016 року, що становить 78 401 грн 71 коп., але не обмежуючись даною сумою; первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника та поручителя про відступлення права вимоги за цією угодою.

У цей же день товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" було направлені на адреси публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" повідомлення про відступлення права вимоги по контракту від 11 грудня 2013 року № 309/2013 та договору поруки від 2 серпня 2014 року № 02-08-2014/2. Водночас позивач направив поручителю претензію про погашення заборгованості за договором поруки від 2 серпня 2014 року № 02-08-2014/2, проте поручитель відповіді на претензію не надав і заборгованість по договору поруки не сплатив.

За правилами статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже в результаті цесії змінюється суб'єктний склад зобов'язання, але зміст його залишається таким самим.

Позивач, який на підставі пункту 1.2. угоди № 2 від 20 квітня 2016 року набув право вимоги виконання боржником (публічне акціонерне товариство "Укрнафта") та/або поручителем (товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс") зобов'язань по сплаті 3 відсотків річних від простроченої суми у розмірі 12 295 грн 73 коп., а також індексу інфляції за період з 4 листопада 2015 року по 13 січня 2016 року в сумі 66 105 грн 98 коп., звернувся до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України річних та інфляційних втрат.

За приписом частини п'ятої статті 11 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з вимогами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як установлено господарськими судами, передане позивачу, відповідно до умов угоди № 2 про заміну кредитора у зобов'язанні від 20 квітня 2016 року, зобов'язання відповідачів виникло з рішення Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2015 у справі № 910/15376/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2015 року, а отже нарахування 3 відсотків річних та інфляційних втрат за період з дати набрання рішенням законної сили по дату його фактичного виконання є правомірним, оскільки зобов'язання по поверненню попередньої оплати стало грошовим з дати набрання рішенням законної сили. При цьому постановою Вищого господарського суду України від 15 березня 2016 року у справі № 910/15376/15 визначено суму зобов'язання у гривні, а саме: 2 448 369 грн 31 коп., що еквівалентно 6 323 183,06 російських рублів, у зв'язку з чим господарські суди визнали обґрунтованими вимоги позивача про стягнення як річних, так і інфляційних втрат.

За змістом статей 553 і 554 Цивільного кодексу України порука - акцесорне зобов'язання, що виникає на підставі договору, за умовами якого до основного зобов'язання боржника додатково приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього поручається, і у випадку неспроможності основного боржника виконати свої зобов'язання перед кредитором, відповідальність несе особа, що за нього ручалася, тобто поручитель.

Отже, за обставин невиконання боржником грошового зобов'язання, господарські суди правомірно задовольнили позов у частині солідарного стягнення з відповідачів річних та інфляційний втрат, здійснивши їх перерахунок.

Твердження публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" відступило позивачу недійсну, в силу частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, вимогу, господарські суди визнали безпідставними, оскільки останнє передало позивачу право вимоги щодо стягнення річних та індексу інфляції за зобов'язаннями публічного акціонерного товариства "Укрнафта" по контракту від 11 грудня 2013 року № 309/2013, яке стало грошовим з моменту набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2015 року у справі №910/15376/15 законної сили. Таким чином укладення договору про уступку права вимоги щодо цих вимог є правомірним.

Доводи публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з приводу того, що господарський суд безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що контракт від 11 грудня 2013 року № 309/2013 (пункт 7.2.) містить арбітражну угоду, за якою всі спори між сторонами контракту розглядаються в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, апеляційний суд також обґрунтовано визнав безпідставними, оскільки грошове зобов'язання виникло з рішення суду.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 року у справі № 910/8318/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя С. В. Бондар Суддя В. П. Селіваненко