ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 910/6430/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівГольцової Л.А. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 22.06.2016 Київського апеляційного господарського суду 15.09.2016у справі Господарського суду№ 910/6430/16 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11"простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Залерцов М.О.;- відповідача Котоман Г.М.;ВСТАНОВИВ:

07.04.2016 Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11" про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 67539,44 грн., інфляційних втрат у розмірі 35423,34 грн., 3% річних у розмірі 3367,85 грн., пені у розмірі 9438,55 грн., штрафу у розмірі 3367,97 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 у справі № 910/6430/16 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий суддя, судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 58 053,25 грн. заборгованості, 24901,76 грн. інфляційних втрат, 2428,35 грн. 3% річних та 9438,55 грн. пені. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Житлово-будівельний кооператив "Оболонь-11" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 у справі № 910/6430/16, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 у справі № 910/6430/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 11.04.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07353/4-05.

Згідно із п. 1 договору № 07353/4-05 за договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва приймати від нього стічні води, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги відповідно до умов договору.

Спір виник між сторонами у справі з підстав несплати відповідачем позивачу наданих останнім послуг.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача наступну заборгованість: 9514,91 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 (питна вода та стоки); 58024,53 грн. заборгованість за кодом 5-50395 (холодна вода на підігрів та стоки), з якої: 9486,19 грн. - вода на підігрів, 48538,34 грн. - стоки; а також нараховані позивачем на загальну суму заборгованості штраф, пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтями 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 та зареєстрованих Мінюстом 07.10.2008 (далі - Правила користування № 190) визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

За п. 2.1 Правил користування № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду. Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач. При цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши, що між сторонами спору договірні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, відсутні; укладений сторонами договір № 07353/4-05 не регулює відносин сторін з приводу постачання холодної води, яка іде на підігрів та на балансі відповідача теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають; дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення із відповідача заборгованості за постачання холодної води, яка іде на підігрів у розмірі 9486,19 грн.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи відповідача щодо кількості та вартості наданих послуг щодо постачання холодної води та її водовідведення позивачем, оскільки відповідно до п. 2.2.4 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту; в іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною; як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, відповідачем встановлений договором порядок надання заперечень щодо кількості або вартості наданих послуг виконано не було, та у встановлений договором строк не направлено свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій визнали доведеною позивачем заборгованість відповідача за надані послуги з приймання стоків гарячої води (код 5-50395) у розмірі 48 538,34 грн. та за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 (питна вода та стоки) у розмірі 9514,91 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними дані висновки судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Згідно із ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Як вбачається із наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості відповідача за кодом 5-50395, позивач зазначив, що відповідачем сплачено, а позивачем зараховано 14 169,05 грн. за постачання води на підігрів.

При цьому, як вже зазначалося вище суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення із відповідача заборгованості за постачання холодної води, яка іде на підігрів, оскільки між сторонами спору договірні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, відсутні.

Водночас, з наданого позивачем реєстру надходження грошових коштів (т. а. с. 36) та наданих відповідачем платіжних доручень (т. 2 а. с. 21-47) вбачається, що відповідач при оплаті послуг позивача у призначенні платежу зазначав: "За воду та каналізац, відповідний місяць року, зг. дог 07353/4-05 від 11.04.07" та "За воду та каналізац, відповідний місяць року, зг. дог 07353/4-05 від 11.04.07 код абон-5-395". Тобто, у платіжних дорученнях відсутні посилання на код 5-50395.

Житлово-будівельний кооператив "Оболонь-11" як у суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції звертав увагу судів, зокрема, на те, що у відповідача відсутня заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 (питна вода та стоки), оскільки позивач без узгодження із відповідачем змінив призначення платежу та зарахував перераховані останнім кошти у розмірі 14169,05 грн. за кодом 5-50395 в якості оплати за послуги з постачання холодної води для підігріву, при цьому дана сума перевищує заявлену заборгованість у розмірі 9514,91 грн. за кодом 5-395.

Однак, судами попередніх інстанцій не наведено будь-яких мотивів відхилення зазначених доводів Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11", що суперечить положенням статей 84, 105 ГПК України, ст. 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) та статті 1 (захист власності) Першого Протоколу до зазначеної Конвенції, яка є частиною національного законодавства України.

Дослідження вказаних питань має важливе значення для правильного вирішення спору між сторонами у даній справі, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення, оскільки впливає на визначення розміру дійсної суми боргу відповідача перед позивачем як за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 (питна вода та стоки) так і за надані послуги з водовідведення гарячої води за кодом 5-50395.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій не було з достовірністю встановлено суму основної заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 (питна вода та стоки) та за надані послуги з водовідведення гарячої води за кодом 5-50395, то відповідно і не було надано належної оцінки розрахунку по штрафу, пені, 3% річних та інфляційним втратам.

Крім того, судами попередніх інстанцій взагалі не наведено мотивів відхилення позовних вимог в частині стягнення штрафу нарахованого на заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 (питна вода та стоки) та за надані послуги з водовідведення гарячої води за кодом 5-50395.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 у справі № 910/6430/16 підлягають скасуванню в частині позовних вимог про стягнення: заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 у розмірі 9514,91 грн., заборгованості за надані послуги з водовідведення гарячої води за кодом 5-50395 у розмірі 48538,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 35423,34 грн., 3% річних у розмірі 3367,85 грн., пені у розмірі 9438,55 грн., штрафу у розмірі 3367,97 грн., а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 у справі № 910/6430/16 в частині позовних вимог про стягнення: заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 у розмірі 9514,91 грн., заборгованості за надані послуги з водовідведення гарячої води за кодом 5-50395 у розмірі 48538,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 35423,34 грн., 3% річних у розмірі 3367,85 грн., пені у розмірі 9438,55 грн., штрафу у розмірі 3367,97 грн., та в цій частині справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 у справі № 910/6430/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

В.І. КАРТЕРЕ