ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 905/1743/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з додатковою відповідальністю "Будівельник", м. Краматорськ, Донецька обл.на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.08.2016 рокуу справігосподарського суду Донецької областіза позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельник", м. Краматорськ, Донецька обл.до 1. Приватного малого підприємства "Торгівельно-виробнича фірма "Каба", м. Краматорськ, Донецька обл. 2. Підприємства інвалідів "Злагода", м. Краматорськ, Донецька обл.за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Краматорської міської ради, м. Краматорськ, Донецька обл.; 2. Управління регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища, м. Краматорськ, Донецька обл.проусунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та спорудами

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Будівельник" (далі за текстом -ТДВ "Будівельник") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до приватного малого підприємства "Торгівельно-виробнича фірма "Каба" (далі за текстом - ПрМП "ТВФ "Каба") та підприємства інвалідів "Злагода" (далі за текстом - ПІ "Злагода") про зобов'язання ПрМП "ТВФ "Каба" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та розташованих на ній споруд за юридичною адресою: м. Краматорськ, вул. Боша, 3 шляхом знесення тимчасових споруд, розташованих біля будівлі ТДВ "Будівельник" літ. Е-1; зобов'язання ПІ "Злагода" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та розташованих на ній споруд за юридичною адресою: м. Краматорськ, вул. Боша, 3 шляхом знесення цеглової споруди, розташованої біля будівлі ТДВ "Будівельник" літ. Ж-2.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.05.2013 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Краматорську міську раду та Управління регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.07.2013 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТДВ "Будівельник" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2016 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідачами та третіми особами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

Сторін та третіх осіб згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Краматорською міською радою (орендодавець) та закритим акціонерним товариством "Будівельник" (правонаступником якого є ТДВ "Будівельник") (орендар) укладено Договір оренди № 1192 від 15.12.2010 року (далі за текстом - Договір), за умовами п. 1 якого орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1412900000:00:016:0064 несільськогосподарського призначення (землі промисловості), загальною площею 0, 4240 га, у тому числі 0, 0641 га - під капітальною двоповерховою забудовою, 0, 0612 га - під капітальною нежитловою забудовою, 0, 0065 га - під тимчасовою забудовою, 0, 2018 га - під твердим покриттям, 0, 0288 га - під квітниками і газонами, 0, 0616 га - землі без покриття, що знаходиться за адресою: м. Краматорськ, вул. Боша, 3.

Відповідно до п. 8 Договору його укладено на 5 років (з 31.08.2010 року - дня прийняття рішення Краматорською міською радою).

Договір оренди зареєстровано у Краматорському міському відділі Донецької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 041015801192 від 15.12.2010 року.

Згідно з Актом приймання-передачі земельної ділянки від 15.12.2010 року до Договору оренди межі земельної ділянки, яка передана позивачу в оренду, встановлені на місцевості відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до Акту встановлення та погодження меж земельної ділянки ЗАТ "Будівельник" суміжними землевласниками є: від А до Б - землі тресту "Укренергочермет", від Б до В - землі Краматорської міської ради, від В до Г - землі Краматорського району електромереж, від Г до Д - землі Краматорської міської ради, від Д до Е - земельна ділянка гр. Шусть В.В., від Е до А - землі Краматорської міської ради. Перелічені межові знаки мають місце на долученому позивачем кадастровому плані земельної ділянки, що є невід'ємною частиною Договору оренди земельної ділянки.

ТДВ "Будівельник", звертаючись до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та розташованих на ній споруд за юридичною адресою: м. Краматорськ, вул. Боша, 3 з посиланням на положення ст. ст. 91 130 152 Земельного кодексу України та ст. ст. 386 391 Цивільного кодексу України просило захистити свої права шляхом знесення тимчасових споруд, розташованих біля будівель ТДВ "Будівельник" під літ. Е-1 та літ. Ж, мотивуючи свої вимоги тим, що по вул. Р. Люксембург в районі будинків 100 та 102, літ. Е-1 столярна майстерня (будинок 100), літ. "Ж-2" будівля контори ділянки (будинок 102) відсутня можливість очистити стоки з огляду на те, що проведенню очисних робіт заважають малі архітектурні форми та капітальні споруди відповідачів, які унеможливлюють користування орендованою земельною ділянкою та спорудами розміщеними на ній, оскільки стічні атмосферні опади стікають та затоплюють будівлі по вул. Р. Люксембург 100 та 102, в результаті чого просів фундамент, потріскалися стіни, відпала шпаклівка; будівлі знаходиться в аварійному стані; використовувати будівлі за цільовим призначенням не видається можливим, оскільки під час опадів з дахів малих архітектурних форм відповідачів ллється вода на приміщення цеху позивача, що веде до руйнування будинку, вимиває фундамент, порушує цілісність будівель підприємства.

Відповідно до ст. 91 Земельного кодексу України обов'язком власника земельної ділянки є не порушувати прав власників земельних ділянок та землекористувачів.

Положеннями ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що в користуванні ПрМП "ТВФ "Каба" на підставі Договору оренди від 14.11.2012 року знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 1412900000:00:016:0079, площею 0,0184 га, на якій розташовані торгівельні павільйони. ПІ "Злагода" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку з 2004 року користується земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Краматорськ, вул. Р. Люксембург, 63-б, площею 0, 00310 га, під розміщення складських приміщень. Зі схеми меж земельної ділянки позивача та викопіювань із кадастрового плану вбачається, що земельні ділянки відповідачів не є суміжними з земельною ділянкою ТДВ "Будівельник". Земельна ділянка, на якій знаходиться зливна каналізація, віднесена до земель Краматорської міської ради та розміщена між земельними ділянками, які використовують позивач та відповідачі.

Донецьким апеляційним господарським судом в процесі здійснення апеляційного перегляду справи за клопотанням позивача було призначено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої складено Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 736 від 24.02.2016 року, в якому зазначено, що технічна можливість очищення каналізації без фактичного знесення тимчасових малих архітектурних форм, які знаходяться біля будівель позивача: м. Краматорськ, вул. Рози Люксембург, 100 (літ. Е-1) та м. Краматорськ, вул. Рози Люксембург, 102 (літ. Ж-2) відсутня, оскільки будівництво проведено в охоронній зоні (0,8 м від мережі), а місцями на самих каналізаційних мережах (лотках), що порушує вимоги ДБН В.2.5-75:2013 щодо охоронних зон каналізаційних систем; на момент проведення огляду технічна можливість для проїзду пожарної машини та обслуговування до будівель позивача № 100, № 102 по вул. Рози Люксембург у м. Краматорську відсутня, що порушує вимоги ДБН 360-92 щодо можливості проїзду пожежних машин до громадських будинків.

З листа КП "Участок по ремонту и содержанию автодорог и сооружений на них" від 22.01.2013 року № 63 вбачається, що неможливість проведення очисних робіт каналізації пов'язана з наявністю кіосків та проведених ліній електромереж, що перешкоджають роботі техніки та наявністю сміттєзвалища.

Водночас, з Висновку експерта та вищезазначеного листа не вбачається, що ускладнення робіт з технічної очистки та ремонту каналізації має відношення до відповідачів, а оскільки позивачем судам не надано доказів, які б свідчили про порушення прав та законних інтересів позивача діями чи бездіяльністю саме відповідачів чи факту створення позивачу перешкод у здійсненні ним правомочностей щодо користування земельною ділянкою та спорудами розташованими на ній, як і належність тимчасових споруд відповідачам, які, на думку, позивача створюють перешкоди для очистки каналізаційних стоків та призводять до руйнування будівель позивача, суди дійшли висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що земельні ділянки відповідачів не є суміжними із земельною ділянкою позивача, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили, що тимчасові споруди належать відповідачам на праві власності або іншому речовому праві і саме внаслідок незаконних дій відповідачів порушуються права позивача щодо використання орендованої земельної ділянки та споруд.

Відтак, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків щодо недоведеності позивачем наявності спору між сторонами, зокрема, створення відповідачами перешкод в користуванні позивачем належною йому на праві користування земельною ділянкою, звернення позивача до відповідачів стосовно вирішення питання щодо ремонту та очищення зливної каналізації чи відмови відповідачів від усунення порушень, тощо.

За приписами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.

Водночас за змістом наведеної норми позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Отже, задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та спорудами прямо залежить від доведеності позивачем факту порушення його права власності чи законного володіння або в разі реальної наявності такої небезпеки.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у задоволенні вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та розташованих на ній споруд шляхом знесення тимчасових споруд, за відсутності документального підтвердження належності вказаних споруд на праві власності або іншому речовому праві відповідачам, а також враховуючи те, що відповідний позов необхідно заявляти до власника споруди.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТДВ "Будівельник", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2016 року у справі № 905/1743/13-г - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець