ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 904/5332/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпрона постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРФОРС", м. ОдесадоПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпропростягнення 8 272 322, 64 грн.та за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. ДніпродоТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРФОРС", м. Одесапрозобов'язання забрати товар

за участю представників

позивача за первісним позовом: не з'явився,

відповідача за первісним позовом: Нудьга І.Г.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФОРС" (далі за текстом - ТОВ "УКРФОРС") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі за текстом - ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця") про стягнення 7 897 020 грн. основного боргу, 339 571, 86 грн. пені, 27 833, 76 грн. 3 % річних та 7 897, 02 грн. інфляційних втрат.

ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом про зобов'язання ТОВ "УКРФОРС" забрати фарбу, яка знаходиться у структурному підрозділі "Дніпропетровський Головний матеріально-технічний склад" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" у 292 бочках загальною масою 200 кг кожна бочка.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року первісний позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на користь ТОВ "УКРФОРС" 7 897 020 грн. заборгованості, 169 785, 93 грн. пені, 27 833, 76 грн. 3 % річних, 7 897, 02 грн. інфляційних втрат та судовий збір; в решті первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних за поставлений товар є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт поставки позивачем товару та його не оплата відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що є підставою для стягнення договірної пені та сум, нарахованих у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України; відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог суди виходили з того, що посилання позивача за зустрічним позовом щодо непридатності отриманого товару для використання за цільовим призначенням не підтверджено належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року і прийняти нове рішення, яким у задоволені первісних позовних вимог відмовити, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

ТОВ "УКРФОРС" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені первісних позовних вимог відмовити, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Позивача за первісним позовом згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.12.2015 року ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (покупець) та ТОВ "УКРФОРС" (постачальник) укладено Договір поставки № ПР/НХ-151029/НЮ (далі за текстом - Договір поставки), предметом якого є поставка постачальником покупцю антикорозійного покриття згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1). Найменування та кількість товару зазначені у Специфікації № 1.

Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 Договору поставки якість товару, який поставляється, повинна відповідати ГОСТУ 6465-76 та ISO 12944, ISO9001, які діють на території України. Товар відвантажується в упаковці, що відповідає характеру товару, який поставляється.

Згідно з п. п. 5.2, 5.3 Договору поставки загальна сума Договору складає 7 897 020 грн. Ціна в накладних і в рахунках-фактурах вказується в національній валюті України.

В Розділі 6 Договору поставки сторони погодили, що постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець оплачує товар, визначений в кількості та за ціною, які зазначені у Специфікації № 1 (Додаток № 1), що додається до Договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP. Розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100 % перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання видаткової накладної обома сторонами Договору та вручення товарно-транспортної накладної, оформленої належним чином.

Пунктом 10.2 Договору поставки передбачено, що у разі порушення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.

Крім того, сторонами погоджено та підписано Специфікацію № 1 (Додаток №1) до Договору поставки від 29.12.2015 року, в якій визначено найменування товару, одиницю виміру, кількість, вартість в національній валюті України.

ТОВ "УКРФОРС" посилалось на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з оплати поставленого товару на суму 7 897 020 грн., у зв'язку з чим просило стягнути з останнього заборгованість з урахуванням пені у розмірі 33 9571, 86 грн., 27 833, 76 грн. 3 % річних та 7 897, 02 грн. інфляційних втрат.

ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", звертаючись з зустрічним позовом посилалось на те, що товар, поставлений ТОВ "УКРФОРС", після його прийняття виявився неналежної якості, а тому не може бути прийнятий позивачем за зустрічним позовом і відповідач зобов'язаний забрати поставлений товар зі складу покупця.

З огляду на викладене судами встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли з Договору поставки, а тому вони регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім та оплатним.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

В ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання Договору поставки ТОВ "УКРФОРС" поставило ПАТ "Українська залізниця" емалі алкідні "Turkaylux" 8 кольорів: червоно-коричневої (RAL 8012), синьої (RAL 5005), сірої (RAL 7004), чорної (RAL 9005), зеленої (RAL 6029), жовтої (RAL 1016), білої (RAL 9016), червоної (RAL 3020) на умовах DDP (згідно INCOTERMS 2010) на склад відповідача - смт. Іларіонове Дніпропетровської області. вул. Харківська, 1-а, на загальну суму 7 897 020 грн. з урахуванням ПДВ.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними № № 62, 63, 64, 65 від 29.12.2015 року, Актами № РН-000062, № РН-000063, № РН-000064, № РН-000065 від 29.12.2015 року, товарно-транспортними накладними: № 15/12/25 від 23.12.2015 року, № 15/12/24 від 23.12.2015 року, № 15/12/25 від 29.12.2015 року та № 19/12/25 від 29.12.2015 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без зауважень, у зв'язку з чим у покупця відповідно до п. 6.4 Договору поставки виникло зобов'язання щодо оплати поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня отримання товару.

Враховуючи, що оплату поставленого товару у строки, визначені Договором, здійснено не було, судами на підставі положень ст. ст. 712, 530, 691, 692 Цивільного кодексу України правомірно задоволено вимогу про стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу у розмірі 7 897 020 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, в ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлені обставини справи та вищенаведені законодавчі приписи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про правомірність нарахування пені у розмірі 339 571, 86 грн., 3 % річних у розмірі 27 833, 76 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7 897,02 грн. Водночас, на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України судами враховано, що відповідач за первісним позовом відноситься до державного сектору економіки, має стратегічне значення для забезпечення транспортного сполучення в межах України, у зв'язку з чим наявні правові підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 % відсотків, тобто до суми 169 785, 93 грн.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що за умовами п. 2.3 Договору підтвердженням якості товару зі сторони постачальника є декларація про відповідність № 012611 від 26.11.2015 року, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.11.2015 року № 05.03.02-03/51918, які надаються постачальником товару покупцю при укладанні Договору і при постачанні першої партії товару та протоколи випробувань акредитованої лабораторії, які надаються на кожен колір фарби при поставці товару.

При поставці товару ТОВ "УКРФОРС" надані передбачені п. 2.3 Договору документи, які підтверджують якість поставленого антикорозійного покриття, а також протоколи випробувань акредитованої лабораторії, що свідчить про поставку товару належної якості.

Крім того, факт поставки товару належної якості підтверджений протоколами № 500-507 за результатами лабораторних випробувань емалі алкідної ГОСТ 6465-76, за висновками яких зовнішній вигляд покриття, масова частка нелегких речовин, ступінь перетиру відповідає вимогам ГОСТ 6465-76. В зазначених протоколах випробувань встановлено відхилення умовної в'язкості емалей від показників, наведених у таблиці, проте таке відхилення є допустимим рівнем для алкідної групи лакофарбових матеріалів, враховуючи залежність фізіко-хімічних властивостей (тиксотропності) емалі від тривалості та умов зберігання та не впливає на якість фінішного лакофарбового покриття.

При цьому, судами правомірно відхилено посилання позивача за зустрічним позовом на висновки дорожньої хіміко-технічної лабораторії, якими встановлена невідповідність емалі вимогам ГОСТУ 6465 Емалі ПФ-115 з огляду на те, що відсутні докази акредитації зазначеної лабораторії; крім того, в порушення п. 2.7 Договору поставки постачальник не брав участі у відборі проб, який, як вірно зауважено судами, відбувся вже після отримання висновків лабораторії. Також, судам не надано доказів приймання товару по якості у відповідності до Інструкції № П-7 від 25.04.1966 року "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", як погоджено сторонами в п. 7.1 Договору поставки.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог з огляду на те, що факт поставки неякісного товару позивачем за зустрічним позовом не доведений належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що інші доводи ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують сам факт поставки товару, відсутності його своєчасної оплати, наявності заборгованості відповідача перед позивачем та недоведеність обставин щодо поставки товару неналежної якості, а також законних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року у справі № 904/5332/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець