ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 904/5306/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Куровського С.В., Удовиченка О.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 у справі № 904/5306/16 за заявою боржника Приватного підприємства "ДРРМЗ" про визнання банкрутом, -

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016р. у справі №904/5306/16 (суддя Калиниченко Л.М.) Приватне підприємство "ДРРМЗ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, до 19.01.2017р., ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Талана Ростислава Григоровича.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 (колегія суддів: Науменко І.М. - головуючий, Білецька Л.М., Кузнецов В.О.) апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишено без задоволення, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016р. залишено без змін.

Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

12.12.2016 до суду касаційної інстанції надійшло клопотання від Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про розгляд справи без участі їх представника.

Оскільки інші представники сторін, які не з'явились в судове засідання, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2016р. порушено провадження у справі про банкрутство ПП "ДРРМЗ" відповідно до процедури, передбаченої ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016р. Приватне підприємство "ДРРМЗ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, до 19.01.2017р., ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Талана Р.Г.

Так, визнаючи Приватне підприємство "ДРРМЗ" банкрутом в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів та дотримання підприємством вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Однак, з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання боржником вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно ч.3 ст.110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 8 ст. 111 ЦК України передбачено що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Таким чином, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою, проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, аналіз пасиву боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, повідомлення кредиторів про ліквідацію юридичної особи боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості. Проведення аналізу активу та пасиву боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження в порядку цієї статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Так, перевіряючи та встановлюючи дотримання підприємством порядку добровільної ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України, суди попередніх інстанцій послались на те, що відомості про припинення юридичної особи ПП "ДРРМЗ" шляхом ліквідації розміщено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №1001060051 станом на 22.06.2016р.

Однак, суди попередніх інстанцій не перевірили, чи здійснено боржником публікацію оголошення в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації про припинення юридичної особи, як того вимагає ст. 105 ЦК України.

Публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України здійснюється з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку вказаної статті та визнання боржника банкрутом відповідно до цієї статті є додання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеної статті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Також, суд першої інстанції не з'ясував, чи відображають в повній мірі надані ліквідатором документи матеріальний стан боржника та чи відповідають вони вимогам чинного законодавства, враховуючи те, що проміжний ліквідаційний баланс складається за результатами проведеної інвентаризації по закінченню строку пред'явлення кредиторських вимог та включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції, відповідно до звіту ліквідатора в ході інвентаризації була виявлена заборгованість ПП "ДРРМЗ" за товари, роботи та послуги у розмірі 5 138,0 тис.грн., заборгованість перед бюджетом у розмірі 752,00 тис.грн., зі страхування на суму 85,00 тис. грн., дебіторська заборгованість - відсутня, основні засоби на суму 806,00 тис.грн., товарно-матеріальні цінності відсутні, грошові кошти складають 13 780,00 грн.

Згідно з даними бухгалтерського обліку, заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаним та несвоєчасно неповернутим коштам ФСС з ТВП, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам, а також виплаті авторської винагороди - у боржника відсутні.

Також судами встановлено, що боржник ПП "ДРРМЗ" має заборгованість перед бюджетом (по податках і зборах) на загальну суму 753 034,58 грн. та заборгованість перед Лівобережним ОУ ПФУ по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій колишнім працівникам підприємства, які були зайняті на роботах з особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництв у розмірі 85 090,55 грн.

При цьому, спростовуючи доводи Лівобережної ОДПІ про наявність у боржника станом на 31.03.2016р. дебіторської заборгованості, суд апеляційної інстанції зазначив, що дійсно, відповідно до статей балансу №1125 та №1155, складеного станом на 31.03.2016р., загальна сума дебіторської заборгованості ПП "ДРРМЗ" складає 1 667,60 тис. грн., загальна сума кредиторської заборгованості підприємства (статті балансу №№1615,1620,1621,1625,1630) складає 9 859,30 тис. грн.

Таким чином, в оскаржуваних судових актах містяться взаємовиключні висновки відносно наявності/відсутності дебіторської заборгованості.

Встановивши, що боржник має кредиторську заборгованість в розмірі 9 859,30 тис. грн., суд апеляційної інстанції не дослідив, чи міститься в матеріалах справи перелік кредиторських вимог на вказану суму та результат їх розгляду.

Також судом апеляційної інстанції не надано оцінку доводам Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції стосовно того, що боржник після прийняття рішення про припинення здійснював господарську діяльність, отримував за виконанні роботи кошти з бюджету в сумі 588640,80 грн., а з 30.04.2016 по 10.06.2016 реалізував товар/послуги на загальну суму 83653,74 грн.

Суди попередніх інстанцій не дослідили чи враховані зазначені кошти при складанні проміжного ліквідаційного балансу.

Отже, викладене у сукупності свідчить, що складення наданого у справі проміжного ліквідаційного балансу підприємства відбулось з порушенням вимог ст. 111 Цивільного кодексу України, а відомості в цьому балансі не відповідають обставинам справи.

Крім того, ухвалою суду від 29.06.2016 ліквідатора ПП "ДРРМЗ" зобов'язано надати суду аудиторський висновок за результатами фінансово-господарської діяльності боржника.

Однак, зазначений висновок відсутній в матеріалах справи та не досліджувався в судовому засіданні.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Дослідження всіх вищевказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, проте суди попередніх інстанцій на них уваги не звернули і залишили без належної правової оцінки.

Таким чином, суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (ст. 43 ГПК України).

За вказаних обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання Приватного підприємства "ДРРМЗ" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є передчасним та зробленим без надання належного правового аналізу поданим доказам, на які посилаються учасники провадження у справі та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 та постанова господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 прийняті з порушенням норм ст.43 ГПК України та законодавства про банкрутство, тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду .

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить дослідити та надати правовий аналіз поданим письмовим доказам на підтвердження вказаних обставин і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 у справі № 904/5306/16 скасувати.

Справу № 904/5306/16 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Куровський С.В. Удовиченко О.С.