ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 рокуСправа № 5019/592/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Поліщука В.Ю., Ткаченко Н.Г.,за участю представників сторін:

НАК "Украгролізинг" - Опенько Д.А.,

Генеральної прокуратури України - Рядчика А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 30.08.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі №5019/592/11 за позовом заступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" про стягнення в сумі 462 430 грн. 62 коп., -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.08.2016 року у справі №5019/592/11 (суддя Торчинюк В.Г.) відмовлено Національній акціонерній компанії "Украгролізинг" в задоволенні скарги від 21.04.2016 року №14/631 на бездіяльність державного виконавця, начальника відділу та відділу державної виконавчої служби Здолбунівського РУЮ у Рівненській області в частині виконання наказу господарського суду Рівненської області №5019/592/11 від 26.04.2011 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (колегія суддів: Мельник О.В. - головуючий, Грязнов В.В., Розізнана І.В.) апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Рівненської області від 30.08.2016 року у справі №5019/592/11 залишено без змін.

Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 30.08.2016 скасувати та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанції норм процесуального права та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.04.2016 року Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулась до суду першої інстанції зі скаргою на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління, в якій заявник просив: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Здолбунівського РУЮ у Рівненській області Журавського Н.М.; визнати неправомірною бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Здолбунівського РУЮ у Рівненській області Довгополюк В.В.; визнати неправомірною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Здолбунівського РУЮ у Рівненській області.

Відмовляючи Національній акціонерній компанії "Украгролізинг" в задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на відсутність порушень в діях органу державної виконавчої служби в частині виконання наказу господарського суду Рівненської області № 5019/592/11 від 26 травня 2015 року щодо не призначення нового відповідального зберігача майна та надання інформації про хід виконавчого провадження.

Відповідальний зберігач не звертався до органів виконавчої служби з приводу того, що йому вчиняються перешкоди в збереженні майна, а в матеріалах справи відсутні докази того, що передане на зберігання ОСОБА_10 майно пошкоджене або має місце зміна кількісних та якісних характеристик описаного та арештованого майна. Також, державним виконавцем було надано відповідь на заяву стягувача від 16.12.2015 року №477 в передбачені чинним законодавством України строки.

За наведених обставин, дії органу державної виконавчої служби України в частині виконання наказу господарського суду Рівненської області №5019/592/11 від 26.05.2015 року щодо не призначення нового відповідального зберігача майна є правомірними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов; рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст.115 ГПК України).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання судових рішень, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначені в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

Згідно із ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду, провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Рівненської області від 12.04.2011 року у справі №5019/592/11 позов заступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Рівненської філії "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" задоволено частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" на користь відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Рівненської філії "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 352663,19 грн. заборгованості, 10439,52 грн. пені, 2020,55 грн. річних та 5044,32 грн. інфляційних, в задоволенні решти позову - відмовлено.

26.04.2011 року на виконання рішення суду від 12.04.2011 року видано відповідні накази.

Відділом державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області було відкрито виконавче провадження про примусове стягнення боргу, накладено арешт на кошти та майно ТОВ "Племзавод".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на примусовому виконанні відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області перебуває зведене виконавче провадження №45298624, до якого входить, зокрема, виконання постанови ВП №44919226 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" 362003,98 грн. боргу згідно наказу господарського суду Рівненської області № 5019/592/11 від 26 травня 2011 року.

03.11.2014 державним виконавцем Журавським Н.М. було описано та арештовано майно відповідача та передано на відповідальне зберігання директору товариства ОСОБА_10

Звертаючись зі скаргою на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління, заявник послався на те, що з метою збереження описаного та арештованого майна скаржником направлено до відділу виконавчої служби звернення №477 від 16.12.2015 року, в якому стягувач просить вжити заходів спрямованих на збереження даного майна та повідомити його про відповідальну особу за збереження майна боржника, однак відповіді на дане звернення стягувачеві не надходило. Також зазначив, що ніяких дій щодо призначення іншого зберігача майна та будь-яких дій щодо збереження майна виконавчою службою здійснено не було .

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем. Порядок і умови зберігання зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, державним виконавцем передано на зберігання описане майно ОСОБА_10 (акт опису і арешту майна від 03.11.2014 року) відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, зберігача повідомлено про відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну майна, що передане йому на зберігання, факт чого він засвідчив в акті опису та арешту особистим підписом.

Також судами встановлено, що зберігачем майна в акті опису і арешту майна від 03.11.2014 року визначено саме фізичну особу - ОСОБА_10, а не юридичну особу з визначенням її уповноваженого представника. Представник стягувача Куляш О.І. також була присутня під час вчинення вищенаведених виконавчих дій, про що свідчить наявність її підпису в акті опису і арешту майна від 03.11.2014 року. Зауваження чи заперечення осіб, що були присутні під час опису майна та призначення відповідальної особи за його збереження в акті від 03.11.2014 року відсутні.

Пунктами 4.2.6., 4.2.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 (чинної на момент виникнення спірних відносин), серед іншого визначено, що у разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою державного виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У разі необхідності (наявність інформації про псування майна тощо) державний виконавець до моменту передачі майна новому зберігачу може здійснити вихід за місцем зберігання майна для його огляду. У разі зміни кількісних чи якісних характеристик майна про це зазначається в постанові про призначення нового зберігача, при цьому державний виконавець готує подання (повідомлення) до правоохоронних органів щодо притягнення зберігача до кримінальної відповідальності.

Наведені положення Інструкції визначають право, а не обов'язок державного виконавця у разі необхідності передати майно на зберігання іншому зберігачу, при цьому необхідність передачі майна на збереження іншій особі повинна бути підтверджена інформацією про псування майна, зміни його кількісних чи якісних характеристик тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази та будь-яка інформація про псування описаного та арештованого майна, зміну його якісних та кількісних характеристик, також і державному виконавцю така інформація не надходила.

Листом від 16.12.2015 року №477 стягувач НАК "Украгролізинг" повідомив державного виконавця про зміну директора ТОВ "Племзавод" та просив вжити заходів, спрямованих на збереження арештованого та описаного майна боржника та повідомити НАК "Украгролізинг" як стягувача про відповідальну особу за збереження майна боржника .

Як встановлено судами, вказаний лист не може свідчити про неналежне зберігання описаного та арештованого майна, оскільки зберігачем майна в акті опису і арешту майна від 03.11.2014 року визначено саме фізичну особу - ОСОБА_10, а не юридичну особу з визначенням його уповноваженого представника, звільнення з посади якого може тягнути зміну зберігача на іншого працівника юридичної особи.

Крім цього, зазначене звернення не містить клопотання стягувача про заміну зберігача у виконавчому провадженні, оскільки резолютивна частина такого звернення лише вказує на необхідність вжиття державним виконавцем заходів щодо збереження майна боржника, а такі заходи державним виконавцем вже були вжиті 03.11.2014 року, про що свідчить акт опису і арешту майна від 03.11.2014 року.

У зв'язку з цим судом були відхилені посилання скаржника як на підставу зміни зберігача майна на те, що ОСОБА_10 не є керівником боржника, а отже не може бути зберігачем майна, оскільки чинне законодавство не містить такої підстави зміни зберігача майна.

Спростовуючи доводи скаржника, що ним не було отримано відповіді на лист від 16.12.2015 року №477, чим порушено його право на інформацію про хід виконавчого провадження, суди послались на те, що листом державного виконавця Журавського Н.М. від 15.01.2016 року №152 надано відповідь на звернення НАК "Украгролізинг" від 16.12.2015 року №477 (а.с.216,217). Згідно копії Журналу реєстрації вихідної кореспонденції відповідь стягувачу було направлено 15.01.2016 року.

Отже, державним виконавцем було надано відповідь на заяву стягувача у строки, передбачені п. 6.4 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, тому доводи НАК "Украгролізинг" про бездіяльність державного виконавця з ненадання запитуваної інформації не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, листом №2208 від 28.03.2016 року виконавчою службою було надано стягувачу відповідь про хід виконання зведеного виконавчого провадження №4598624 стосовно стягнення заборгованості з ТОВ "Племзавод".

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили всі обставини, що мають значення для справи, надали їм належну правову оцінку та дійшли вірного висновку про відсутність порушень в діях органу державної виконавчої служби в частині виконання наказу господарського суду Рівненської області № 5019/592/11 від 26 травня 2015 року.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду прийшла до висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та ухвала господарського суду Рівненської області від 30.08.2016 прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях та зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, на які послалися суди попередніх інстанцій та переоцінки обставин справи, які були встановлені судами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 30.08.2016 у справі №5019/592/11 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Поліщук В.Ю. Ткаченко Н.Г.