ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 09-06/2572

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 рокуза заявоюПублічного акціонерного товариства "Азот", м. Черкасипровизнання наказу таким, що не підлягає виконаннюу справігосподарського суду Черкаської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. КиївдоПублічного акціонерного товариства "Азот", м. Черкасипростягнення суми

за участю представників

позивача: Майданевич Г.А, Столярець О.В.,

відповідача: Демидас Д.А., Шимановський А.В.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Азот" (далі за текстом - ПАТ "Азот") звернулось до господарського суду Черкаської області з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу господарського суду Черкаської області від 25.07.2014 року, виданого на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року у справі 09-06/2572.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.09.2016 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року заяву ПАТ "Азот" від 19.09.2016 року № 501-06/253-1995 про визнання наказу господарського суду Черкаської області від 25.07.2014 року, виданого на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року у справі № 09-06/2572 таким, що не підлягає виконанню - задоволено повністю; визнано наказ господарського суду Черкаської області від 25.07.2014 року, виданий на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року таким, що не підлягає виконанню.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що зобов'язання боржника є припиненим через добровільне виконання ним затвердженої господарським судом мирової угоди, укладеної між стягувачем і боржником, а відповідно до приписів ст. 117 ГПК України на вимогу боржника це є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі за текстом - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 29.09.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року і відмовити у задоволенні заяви ПАТ "Азот" про визнання наказу господарського суду Черкаської області від 25.07.2014 року таким, що не підлягає виконанню.

ПАТ "Азот" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представники позивача просили касаційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду Черкаської області від 29.09.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПАТ "Азот" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а представники відповідача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Черкаської області від 09.03.2011 року у справі № 09-06/2572 позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ВАТ "Азот" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 165 337 761, 14 грн. основного боргу, 455 770, 65 грн. пені, 8 277 997, 34 грн. інфляційних нарахувань, 2 914 293, 62 грн. 3 % річних та 25 736 грн. судових витрат; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2014 року рішення господарського суду Черкаської області від 09.03.2011 року було змінено та присуджено до стягнення 165 337 761, 14 грн. основного боргу, 4 557 706, 46 грн. пені, 8 277 997, 34 грн. інфляційних нарахувань, 2 914 293, 62 грн. 3 % річних та судові витрати.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року видано наказ господарського суду Черкаської області від 25.07.2014 року із загальною сумою стягнення 181 113 494, 56 грн.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.09.2015 року у справі № 09-06/2572 затверджено укладену сторонами мирову угоду від 16.09.2015 року. Ухвала суду про затвердження мирової угоди відповідно до ст. ст. 17, 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час винесення відповідної ухвали та виникнення спірних правовідносин) є виконавчим документом.

20.09.2016 року ПАТ "Азот" звернулось до господарського суду з заявою про визнання наказу господарського суду Черкаської області від 15.07.2014 року про стягнення 181 113 494, 56 грн. таким, що не підлягає виконанню, оскільки борг по мировій угоді сплачено повністю.

За змістом укладеної сторонами та затвердженої судом мирової угоди від 22.09.2015 року відповідач сплачує на користь позивача на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року 176 105 979, 55 грн. до 24.09.2015 року включно. Після сплати цих коштів сторони складають акт звіряння розрахунків, в якому фіксують повне виконання умов мирової угоди та відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за рішенням суду у даній справі.

В межах строку, встановленого у мировій угоді, боржником сплачено на рахунок стягувача обумовлену суму - 176 105 979, 55 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 24.09.2015 року.

Наведене стало підставою для прийняття заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін'юсту України постанови від 25.09.2015 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 25.07.2014 року у зв'язку з затвердженням судом мирової угоди між сторонами, на підставі п. 2 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження". Оригінал наказу повернуто до суду та приєднано до справи.

З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи положення ч. ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що єдиною підставою для задоволення поданої ПАТ "Азот" заяви є доведення факту відсутності обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Такою обставиною у даній справі є те, що борг за мировою угодою у справі відповідачем на користь позивача сплачено повністю, що вказує на правомірність та обґрунтованість заявленої вимоги ПАТ "Азот".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки господарських судів попередніх інстанцій правомірними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Отже, положення чинного законодавства України пов'язують можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, із встановленим судом фактом відсутності повністю чи частково обов'язку боржника у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Разом з тим, нормами чинного процесуального законодавства стягувачу та боржнику надано право укладати мирову угоду в процесі виконання судового рішення.

Так, згідно з ч. 5 ст. 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом.

У випадку невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

При цьому, чинним законодавством не передбачено можливості одночасного існування двох різних виконавчих документів на виконання одного судового рішення (наказу та мирової угоди).

Таким чином, із затвердженням ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.09.2015 року у справі № 09-06/2572 відповідної мирової угоди, наказ від 25.09.2014 року втратив статус виконавчого документа, а вказана ухвала суду такого статусу набула.

Поряд з цим, як вбачається з приписів ст. 117 ГПК України наведений в даній статті перелік підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню не є вичерпним.

З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що наказ господарського суду Черкаської області від 25.07.2014 року, виданий на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року у справі № 09-06/2572 є таким, що не підлягає виконанню, оскільки на виконання відповідного судового рішення стягувачем та боржником укладено мирову угоду і боржник у добровільному порядку та у строки, визначені в мировій угоді, виконав свій обов'язок перед стягувачем.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Частиною 2 ст. 11113 ГПК України передбачено, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року у справі № 09-06/2572 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець