ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року Справа № 910/5219/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Демидової А.М.,

перевіривши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Зубець Л.П., Зеленін Л.П.)на рішеннягосподарського суду міста Києва від 20.04.2016 (суддя Якименко М.М.)у справі№ 910/5219/16 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМИ ГРУПП"доприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"простягнення 220751,10 грн.,

за участю представників: позивачане з'явились; відповідачаЖигальська Ю.Ю. ; Кикіш С.Р.;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі №910/5219/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2016, позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" на користь ТОВ "ДЕМИ ГРУПП" 220751,10 грн. страхового відшкодування.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 629, 979, 989 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представник позивача не з'явився. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаного представника.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2013 ТОВ "ДЕМИ ГРУПП" (за договором - страховик) та ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" (за договором - страхувальник) уклали договір страхування майна №1073615-10-21-01.

За умовами договору застраховано майнові інтереси ТОВ "ДЕМИ ГРУПП" пов'язані з володінням, розпорядженням, використанням майна, вказаним в додатку № 1 до договору страхування, яке знаходиться за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Павлова академіка, 3/1.

Згідно з додатком № 1 до договору об'єктом страхування є:

- складські приміщення літ. "Д-1", загальною площею 441 м2;

- складські приміщення літ. "Г-1", загальною площею 441 м2;

- складські приміщення літ. "Ж-1", загальною площею 441 м2;

- котельня літ. "В", загальною площею 54,9 м2;

- земельна ділянка №2 площею 0,0514 га;

- земельна ділянка №1 площею 0,9049 га.

Відповідно до п. 2.1 договору страхова сума всього майна на дату укладання договору склала 817200,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 16.06.2015 сторони внесли зміни до договору, зокрема, в частині того, що страхова сума на кожний рік страхування складає 892604,00 грн., а за кожне складське приміщення літ. "Д-1", "Г-1", "Ж-1" страхова сума на кожний рік страхування становить 245279,00 грн. Безумовна франшиза складає 10% від страхової суми за договором і застосовується у кожному і всякому страховому випадку.

Пунктом 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1) встановлено строк його дії до 11.03.2019.

Розділом 3 договору визначено, що страховим випадком визнається пошкодження або знищення майна внаслідок обраних страхових ризиків, зокрема:

- безпосереднього впливу вогню (пожежі, займання, замикання електричних ланцюгів в приладах і/або проводці, вибуху нафтопродуктів, машин, обладнання), спроможного самостійно розповсюджуватися поза місць, спеціально призначених для його підтримання, а також внаслідок впливу на застраховане майно продуктів горіння (виділення диму, сажі), заходів пожежогасіння, незалежно від місця виникнення події, застосованих з метою гасіння або запобігання подальшому поширенню вогню;

- вибуху;

- стихійних явищ (землетрусу, урагану, смерчу, вихорю, селю, повені, обвалу, зсуву);

- аварії - розповсюдження води або інших рідин з ушкоджених трубопроводів;

- протиправних дій третіх осіб - крадіжки з проникненням в застраховане приміщення; грабіж або розбій в межах місця страхування; навмисного знищення або пошкодження застрахованого майна;

- падіння на застраховане майно пілотованих об'єктів, які літають, або їх уламків.

За умовами пп. 6.2.5.2, 6.2.5.6 договору страхувальник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з моменту настання страхового випадку письмово проінформувати про це страховика шляхом подачі заяви на виплату страхового відшкодування встановленої відповідачем форми.

Згідно з п. 7.1 договору для отримання страхового відшкодування позивач зобов'язаний надати відповідачу наступні документи: заяву про виплату страхового відшкодування за формою, що визначається відповідачем; перелік пошкодженого, знищеного або викраденого майна; документи, які підтверджують наявність права власності або іншого майнового інтересу щодо пошкодженого, знищеного або викраденого майна на момент страхового випадку (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, договір оренди тощо); документи компетентних органів, які підтверджують факт і причини настання страхового випадку; документи, які підтверджують характер і розмір заподіяних збитків; лист банка з зазначенням особи, якій належить виплатити страхове відшкодування; інші документи на обґрунтовану вимогу відповідача.

20.11.2015 в застрахованому складському приміщенні літ. "Ж-1", що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Павлова академіка, 3/1, виникла пожежа. Актом про пожежу встановлено, що причиною виникнення пожежі стало коротке замикання електричної проводки.

Як передбачено п. 6.2.5.2 договору, 24.11.2015 позивач протягом 3-х робочих днів з моменту настання страхового випадку письмово проінформував відповідача про настання страхового випадку шляхом подачі заяви, додавши необхідні документи.

Листом № 647 від 08.02.2016 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з технічним переоснащенням застрахованого приміщення та зміною його функціонального призначення.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем всіх дій для отримання страхового відшкодування згідно умов договору страхування, а відповідачем в порушення умов вищевказаного договору не виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 220751,10 грн.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на таке.

Положеннями п. п. 6.1.2, 6.1.3 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування та при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і в строк, передбачений розділом 7 договору.

Згідно п. 7.11.1 договору відповідач має право відстрочити складання страхового акту і виплату страхового відшкодування якщо у нього є обґрунтовані сумніви в правомочності вимог позивача на одержання страхового відшкодування - до отримання роз'яснень компетентних органів, але не більше, ніж на 40 робочих днів з дня отримання заяви на виплату страхового відшкодування.

Пунктом 6.3.5 договору сторони передбачили право страховика оглянути пошкоджене майно та провести власне розслідування для з'ясування причин і розміру збитків.

Як зазначав відповідач у запереченнях на позов, поданих ще суду першої інстанції, з метою встановлення всіх обставин пожежі страхова компанія замовила незалежне дослідження спеціаліста-головного енергетика Національного аерокосмічного університету ім. Н.Є. Жуковського "ХАІ" ОСОБА_6 Відповідно до експертного висновку від 14.12.2015 в секторах В, Д та Е пошкодженого приміщення знаходились фарбувальні камери, при цьому фарбувальна камера НАУТЕХ "Юниор" на момент виникнення пожежі працювала та перебувала під напругою.

Також за висновком Дослідно-випробувальної лабораторії аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДНС України у Харківській області від 23.12.2015 на момент виникнення пожежі в будівлі складу знаходилось виробниче обладнання, яке за зовнішніми ознаками схоже на фарбувальні камери та піч полімеризації. Крім того поблизу вищезазначеного обладнання виявлено ємкість для стиснення повітря, повітряний компресор та дрібнодисперсна порошкова речовина. За результатами огляду експерт дійшов висновку, що функціональне призначення об'єкта було не тільки складським, а здійснено переоснащення об'єкта в приміщенні складу трьома фарбувальними камерами та піччю полімеризації. На момент виникнення пожежі електрична частина пульта управління камери НАУТЕХ "Юниор" була під напругою, ймовірно в цей час вона використовувалась за призначенням.

Розділом 8 договору передбачено право відповідача відмовити у виплаті страхового відшкодування, зокрема, якщо страхувальник повідомив страховику свідомо невірні відомості про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Приймаючи оскаржувані рішення та постанову, суди виходили виключно з того, що страховий випадок за договором настав, що підтверджується актом про пожежу, позивач здійснив всі можливі дії для отримання страхового відшкодування, проте відповідач всупереч договору відмовився без належних підстав повернути позивачу страхове відшкодування.

Однак судами попередніх інстанцій зовсім не надано правової оцінки запереченням відповідача та наданим на їх підтвердження і наявним у матеріалах справи експертним дослідженням від 14.12.2015 та від 23.12.2015.

Відповідно, суди не встановили, чи було приміщення позивача, в якому виникла пожежа, застраховане як складське, як зазначено в додатку 1 до договору, чи було змінено його функціональне призначення.

Враховуючи вищезазначене, для правильного вирішення даної справи судам слід також було з'ясувати, чи надавав позивач відповідачу вірні відомості про об'єкт страхування щодо його функціонального призначення.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Однак суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, а отже дійшли передчасних висновків.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 у справі № 910/5219/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.О. Євсіков судді А.М. Демидова О.А. Кролевець