ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року Справа № 910/3001/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Шевчук С.Р.перевіривши касаційну скаргу приватного підприємства "Агапіт"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.)на рішеннягосподарського суду міста Києва від 07.04.2016 (суддя Ковтун С.А.)у справі№ 910/3001/16 Господарського суду міста Києваза позовомприватного підприємства "Агапіт"допублічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача комерційний банк "Хрещатик",протлумачення змісту договору,за участю представниківпозивачане з'явились,відповідача від третьої особине з'явились, не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2016 у справі № 910/3001/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлений позов.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 213 ЦК України та ст. 4 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що за результатами вчинення певних дій у процесі виконання договору сторони можуть зрозуміти, що їхні справжні наміри і воля при укладенні договору неправильно сприймались та трактувались іншою стороною, в результаті чого виник спір щодо тлумачення договору.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, за наявності письмового відзиву відповідача на касаційну скаргу, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін, відхиляючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.12.2010 ПАТ "Інтеграл - Банк" (за договором - банк) та ПП "Агапіт" (за договором - позичальник) уклали кредитний договір № 891. За умовами договору банк відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію заборгованості по позичковому рахунку не більше 32400000,00 грн. строком до 01.12.2012 та зі сплатою 19% річних, а позичальник зобов'язується використати отримані в рамках кредитної лінії кошти відповідно до умов цього договору, вчасно їх повернути та сплатити відсотки й інші платежі, які передбачені договором.

Пунктом 8.9 кредитного договору передбачено, що строк його дії встановлюється: початок дії договору - з дня отримання позичальником грошових коштів (кредиту), кінець дії - момент зарахування всієї суми заборгованості, включаючи відсотки, неустойку і збитки на рахунок банку.

25.11.2014 сторони уклали зміни та доповнення № 36 до кредитного договору, згідно з якими вони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 20.11.2015 та продовжити термін сплати відсотків.

Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про тлумачення змісту договору на підставі того, що основне зобов'язання за кредитним договором мало бути виконане 01.12.2012, в той час як строк дії договору встановлений до 20.11.2015. Саме з 01.12.2012 у відповідача виникло право вимоги до позивача щодо повернення кредиту.

Господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшли висновку, що оскільки умови кредитного договору виконувались починаючи з 2010 року, то між сторонами відсутній спір щодо тлумачення договору, яке слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину до початку його виконання.

Колегія суддів вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відсутність спору щодо розуміння змісту договору помилковим, оскільки спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що позивач та відповідач по-різному співвідносять зміст пунктів 1.1 та 8.9 (з урахуванням змін до нього) кредитного договору та неоднаково трактують термін виконання зобов'язання.

У кредитному договорі дійсно розрізняються "строк повернення кредиту" (п. 1.1, абз. 2 п. 4.2, в яких фактично йдеться про конкретний термін в розумінні ст. 251 ЦК України) та "строк дії договору" (п. 8.9).

Змінами та доповненнями № 36 від 25.11.2014 сторони продовжили "строк дії договору" без внесення змін щодо строку (терміну) повернення кредиту.

Згідно зі ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Положеннями ст. 213 ЦК України визначений інститут тлумачення правочину, яке може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом.

Зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування його змісту, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Колегія суддів не погоджується з позицією місцевого та апеляційного судів, що тлумачення договору (правочину) можливе виключно до початку виконання сторонами його умов. Адже й під час виконання договору між сторонами можуть виникнути розбіжності в розумінні того, чи є таке виконання належним або неналежним у співвідношенні з умовами правочину, а тим більше в даному спорі, коли згодом були внесені зміни лише до однієї з двох наведених вище умов договору. Крім того ч. 4 ст. 213 ЦК України передбачає у разі тлумачення правочину судом можливість взяти до уваги і подальшу поведінку сторін після вчинення правочину.

Разом з тим колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що позивач фактично просить суд роз'яснити (встановити) порядок виконання договору. Однак, зважаючи на наведені вище обставини та матеріали справи, колегія суддів вважає, що встановлення такого порядку можливе виключно шляхом внесення відповідних змін до договору, а не шляхом його тлумачення.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на те, що висновки судів попередніх інстанцій не призвели до прийняття неправильного рішення, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Агапіт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі №910/3001/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.Р. Шевчук