ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року Справа № 908/782/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Малетича М.М., розглянувши матеріали касаційноїскаргивідокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція"напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.16 та рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.16у справігосподарського суду Запорізької області №908/782/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"допублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція"простягнення 145 968,30грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - Лозовицький М.С.,

У С Т А Н О В И В:

25.03.2016 публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" звернулися до господарського суду Запорізької області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" про відшкодування 145 968,30грн. збитків, відшкодованих вантажоодержувачу унаслідок втрати (недостачі) вантажу.

25.05.2016 рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Науменко А.О.) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція"на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" 143 106,15грн., обгрунтовуючи правомірністю його вимог та наявністю підстав для застосування положень ст.1212 ГПК України.

17.08.2016 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Ломовцева Н.В., Колядко Т.М., Скакун О.А.) зазначене рішення залишено без змін. При цьому, вмотивовуючи постанову, апеляційна інстанція виходила із того, що при обставинах, що склалися між позивачем та відповідачем, позовні вимоги підлягають задоволенню саме на підставі ст.1191 ЦК України, якою й було обгрунтовано позов.

У касаційній скарзі відокремлений підрозділ "Криворізька теплова електрична станція" посилалися на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову і рішення у справі, та відмовити у позові новим рішенням.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 24.11.2014 ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" зі станції Кривий Ріг ДП "Придніпровська залізниця" направили на адресу Іллічівського морського порту для ТОВ "Метінвест-Шиппінг" напіввагони №53186300 та №56278740 за залізничною накладною №46699609.

05.12.2014 листом №163 начальник станції Кривий Ріг ДП "Придніпровська залізниця" підтвердив відправку зазначених вагонів.

25.11.2014 при оформленні перевізного документа на відчеплення вагонів на шляху прямування від групового перевізного документу, товарним касиром ст. Котовськ ДП "Одеська залізниця" була допущена помилка у станції призначення: замість ст. Іллічівськ ДП "Одеська залізниця" указано ст. Зелене поле ДП "Придніпровська залізниця".

26.12.2014 ДП "Одеська залізниця" направили лист №131-01/1158, яким повідомили, що напіввагони №53186300 та №56278740 із вантажем концентрат залізорудний (гематит) на станції Котовськ ДП "Одеська залізниця" при оформленні зменшення ваги потягу були відчеплені від його складу.

26.12.2014 листом №6085 ТОВ "Лемтранс" повідомили ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про зазначену помилку, унаслідок чого напіввагони №53186300 та №56278740 прибули на станцію Зелене поле ДП "Придніпровська залізниця", де були вивантажені підприємством "Криворізька ТЕЦ", що сталося з вини ДП "Придніпровська залізниця".

Із матеріалів справи видно, що рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2015 у справі №916/2669/15 задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та стягнуто з державного підприємства "Одеська залізниця" 143 106,15грн. збитків. Виконання цього рішення підтверджується платіжним дорученням №69 від 11.12.2015, відповідно до якого ДП "Одеська залізниця" перерахувала на користь ПАТ "ПГЗК" 145 968,30грн.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" посилалися на неправомірне понесення ними збитків, завданих протиправними діями відповідача, які просили стягнути з останнього у порядку регресу.

Частково задовольняючи позовні вимоги, керуючись ст.ст.1212, 1213 ЦК України, місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову та стягнення 143 106,15грн. вартості безпідставно набутого майна, виходячи з правової природи пред'явленої до стягнення суми.

У свою чергу, під час перегляду рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, застосовуючи положення ст.11, 1191 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, указавши на помилковість висновків місцевого суду про відсутність для відповідача елементу правопорушення, як складової збитків, оскільки спірні правовідносини, які виникли, є відносинами не між вантажовідправником та залізницею, а вже між залізницею та отримувачем. При цьому, апеляційна інстанція виходила із ч.6 ст.2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", відповідно до якої ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником всіх прав та обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Виходячи з чого дійшов висновку, що ПАТ "Укрзалізниця" є належним позивачем у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із указаними висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх недостатньо обгрунтованими та передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Із аналізу змісту викладених положень діючого законодавства убачається, що до внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи, її цивільна правоздатність не припиняється, при цьому, до правонаступника (у разі припинення шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) переходять усі права та обов'язки припиненої юридичної особи лише з моменту внесення такого запису.

Таким чином, за відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення ДП "Одеська залізниця", остання не вважається припиненою як юридична особа, тому підстави вважати, що права та обов'язки цього підприємства перейшли до ПАТ "Українська залізниця" відсутні.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції зазначено, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником ДП "Одеська залізниця, а відтак і належним позивачем у справі. Разом із тим, залишено без належної правової оцінки доводи заявника про те, що ДП "Одеська залізниця" не припинено. Дійсно, у матеріалах справи відсутні достовірні докази припинення ДП "Одеська залізниця". Зазначені обставини підтверджуються також доповненнями заявника до касаційної скарги, із яких убачається, що на момент розгляду справи ДП "Одеська залізниця" знаходиться в стані припинення, але не припинено, а відповідний запис у реєстрі відсутній.

Тобто попередніми судовими інстанціями, у порушення вимог ст.43 ГПК України неповно установлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору та необгрунтовано зроблено висновки щодо часткового задоволення позовних вимог.

Виходячи з викладеного, повноважень касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" задоволити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2016 у справі №908/782/16 скасувати, а справу скерувати для нового розгляду до суду першої інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Ж.О. Корнілова

Суддя М.М. Малетич