ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 925/1184/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Владимиренко С.В.,

Кролевець О.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_4

на рішення господарського суду Черкаської області

від 15.01.2016 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 29.06.2016 року

у справі № 925/1184/15

господарського суду Черкаської області

за позовом ОСОБА_4

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю

"Полянецьке"

2. ОСОБА_5

про визнання недійсним виключення зі складу

учасників товариства, визнання недійсним та

скасування протоколу загальних зборів, визнання

ОСОБА_5 таким, що не набув корпоративних

прав та про визнання позивача власником

товариства

за участю представників:

позивача - не з'явились

відповідачів - 1) Верещака П.М.

2) не з'явились

В С Т А Н О В И В:

В липні 2015 року 15.07.2015 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" та ОСОБА_5 про визнання недійсним виключення ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" за рішенням загальних зборів товариства від 01.11.2011 року; визнання недійсним і скасування протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" від 01.11.2011 року про виключення ОСОБА_4 з числа учасників товариства; визнання громадянина ОСОБА_5 таким, що не набув корпоративних прав в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Полянецьке";

визнання ОСОБА_4 власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке".

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 року (суддя Грачов В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року (судді: Кропивна Л.В., Алданова С.О., Смірнова Л.Г.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами приписів матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.03.2000 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аметист" і громадянином України ОСОБА_4, як засновниками, укладено установчий договір про створення і діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке". Створене товариство є правонаступником КСПП "Полянецьке", крім прав і обов'язків на майно та сільськогосподарські угіддя, передані членам КСПП в якості майнових та земельних паїв. Статутний фонд товариства складав 7440 грн. і формувався за рахунок грошових та майнових внесків засновників. Частки кожного засновника в статутному фонді становили: ТОВ "Аметист" - 6324 грн., що складало 85% фонду; ОСОБА_4 - 1 116 грн., що є 15% статутного фонду. Установчий договір підписаний зі сторони ТОВ "Аметист" директором товариства - ОСОБА_5 і ОСОБА_4 особисто, посвідчений 27.03.2000 року завідуючим Уманської міської нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1-1413.

28.03.2000 року ОСОБА_4 внесено до каси № 1 АППБ "Аваль" 335 грн. у статутний фонд ТОВ "Полянецьке" на рахунок № 26003397, що складає 30,02 % його внеску (квитанція № 10 від 28.03.2000 року), а ТОВ "Аметист" внесено через "Умань-Транс-Банк" 1 897,20 грн. внеску у статутний фонд ТОВ "Полянецьке" на рахунок № 26003397 в АППБ "Аваль", що складає 30 % його внеску (квитанція № 199 від 28.03.2000 року).

З повідомлень начальника Центрального Уманського відділення "Райффайзен банк Аваль" від 08.06.2015 року, начальника відділу обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" від 26.05.2015 року вбачається, що в зазначених банківських установах інформація про внесення громадянином ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 1 116 грн. на рахунок ТОВ "Полянецьке", як внесок до статутного фонду товариства за період з 01.04.2000 по 01.11.2011 року або відсутня або не знайдена.

З протоколу зборів засновників ТОВ "Полянецьке" від 16.04.2002 року вбачається, що присутні засновники товариства - ТОВ "Аметист" (у складі представників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5.) і ОСОБА_4 вирішили виключити з числа засновників ТОВ "Полянецьке" ТОВ "Аметист", включити до складу засновників ТОВ "Полянецьке" ОСОБА_5, розподілити статутний фонд товариства у наступних долях: ОСОБА_5 - 85% статутного фонду; ОСОБА_4 - 15% статутного фонду. Справжність підпису усіх присутніх встановлена і підтверджена державним нотаріусом Уманської міської нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1-1754.

16.04.2002 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 підписано зміни до установчого договору про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" від 27.03.2000 року, в яких, згідно рішення засновників по протоколу зборів засновників ТОВ "Полянецьке" від 16.04.2002 року, розділ 1 і пункт 4 розділу 12 Установчого договору викладено в новій редакції, а саме: "товариство створюють громадяни України ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які надалі іменуються "засновниками"; статутний фонд товариства складає 7440 грн., частки кожного із засновників товариства становлять ОСОБА_5 6324 грн., що складає 85% статутного фонду, ОСОБА_4 - 1116 грн., або 15% статутного фонду". Угоду посвідчено завідуючим Уманською міською нотаріальною конторою (номер в реєстрі 1-1757).

18.03. та 20.10.2005 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке".

15.05.2009 року зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" затверджено нову редакцію статуту, а 17.06.2009 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів за № 10151050014000117.

Згідно п. 1.1. розділу 1 нової редакції статуту, учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" є громадяни України: ОСОБА_5 і ОСОБА_4

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників формується статутний капітал у розмірі 7 440 грн. (пункти 7.1., 7.2., 7.3. розділу 7 статуту товариства).

Вклади учасників в статутний капітал становлять: ОСОБА_5 - 6 324 грн., що складає 85% статутного капіталу; ОСОБА_4 - 1 116 грн. - 15 % статутного капіталу. Учасники вносять внески у статутний капітал у вигляді та в частках, визначених установчим договором.

До моменту реєстрації товариства кожен з учасників зобов'язаний внести в установу банку не менше 50% свого внеску, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Решту внесків учасники зобов'язані внести протягом одного року з моменту державної реєстрації товариства. Учасник товариства може уступити свою частку одному чи кільком учасникам товариства або третім особам. Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відчужує.

23.09.2011 року засобами поштового зв'язку учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" ОСОБА_5 направлено учаснику товариства ОСОБА_4 письмове повідомлення про час і місце проведення позачергових загальних зборів учасників товариства з викладенням питань, включених до порядку денного зборів. Проте, поштове відправлення адресатом не отримано, повернуто відправнику у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Із протоколу № 3 від 01.11.2011 року позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" вбачається, що станом на 01.11.2011 року учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" були громадяни України ОСОБА_5, якому належала частка в розмірі 6 324 грн., що складає 85% статутного капіталу товариства, і ОСОБА_4, якому належала частка в розмірі 1 116 грн., що складає 15% статутного капіталу товариства; на збори прибув та зареєструвався ОСОБА_5, в особі представника за довіреністю ОСОБА_11, тоді як ОСОБА_4 не прибув та не зареєструвався.

Враховуючи, що на загальних зборах присутні учасники, що володіють 85% голосів, збори визнані правомочними приймати рішення з усіх питань порядку денного.

З урахуванням обговорення обставин, викладених в підпунктах 4.1.-4.5. протоколу, загальні збори вирішили виключити ОСОБА_4 із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" за систематичне невиконання своїх обов'язків, перешкоджання своїми діями досягненню цілей, привласнення печатки, документів, грошових коштів та матеріальних цінностей товариства; виплатити ОСОБА_4 вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства та належну йому частину прибутку, одержану товариством у даному році.

Приймаючи вказане рішення, загальні збори виходили з вищевикладеного та розслідування правоохоронними органами вказаних правопорушень.

Проте, постановою слідчого СВ Уманського РВ УМВС України в Черкаській області від 04.11.2011 року на підставі ст. 11 КК України, п. 2 ст. 6 КПК України, закрито кримінальну справу № 1801100133, порушену 23.08.2011 року відносно ОСОБА_4 по факту привласнення документів і печатки ТОВ "Полянецьке" за ознаками злочину, передбаченого ст. 357 ч. 2 КК України.

Постановою прокурора відділу прокуратури Черкаської області від 05.12.2011 року скасовано постанову старшого слідчого прокуратури Уманського району Черкаської області від 11.10.2011 року про порушення кримінальної справи № 1811100071 за фактом перевищення повноважень директором ТОВ "Полянецьке" ОСОБА_4

28.01.2012 року слідчим прокуратури за вказаним фактом винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, яка скасована постановою Уманського міськрайонного суду від 15.03.2012 року з направленням матеріалів на додаткову перевірку.

Постановою старшого слідчого прокуратури Уманського району Черкаської області від 18.07.2012 року в порушенні кримінальної справи щодо колишнього директора ТОВ "Полянецьке" ОСОБА_4 за фактом перевищення ним службових обов'язків під час укладання договорів позик відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину, передбаченого ст.ст. 3641, 3651 КК України.

З урахуванням даних обставин суди вірно зазначили, що звільнення від кримінальної відповідальності, закриття кримінальної справи, відмова в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 є нереабілітовуючими обставинами, свідчать про відсутність в його діях складу кримінальних правопорушень, проте наявність зазначених подій цих правопорушень не спростовують.

Згідно пункту 6 порядку денного позачергові загальні зборів учасників товариства вирішили, у зв'язку з прийняттям рішення про виключення учасника товариства ОСОБА_4, і необхідністю товариства у обігових коштах, збільшити статутний капітал товариства до 100 000 грн. та сформувати його за рахунок додаткового внеску учасника товариства ОСОБА_5 у розмірі 93 676 грн., розподіливши частки учасників у статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_5 - 100 000 грн., що складає 100 % загального розміру статутного капіталу товариства.

Також, враховуючи прийняті рішення по пунктах 4, 6 протоколу, на позачергових загальних зборах учасників товариства вирішено затвердити нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" (п. 7 порядку денного).

06.12.2011 року по прибутковому касовому ордеру № 202 ОСОБА_5 здійснено додатковий внесок до статутного капіталу товариства у розмірі 93676 грн.

Наказом генерального директора ТОВ "Полянецьке" № 73-г від 31.10.2012 року, на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 26.10.2012 року, вирішено виплатити в строк до 01.11.2012 року ОСОБА_4 кошти за вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі товариства в сумі 473 276,14 грн. та частину чистого прибутку станом на 01.11.2011 року в сумі 209 190 грн. з урахуванням утримання податку в сумі 11010 грн.

Згідно з випискою із особового рахунку ОСОБА_4 філії Черкаського ОУ АТ "Ощадбанк", йому перераховано за період з 31.10. по 02.11.2012 року 681783,67 грн. від ТОВ "Полянецьке" за частку майна в статутному капіталі.

27.12.2011 року державним реєстратором Уманської РДА Черкаської області проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке", зокрема, зареєстровано нову редакцію статуту товариства, затверджену рішенням загальних зборів товариства від 01.11.2011 року, оформленим протоколом № 3. Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 9.1. ст. 9 статуту товариства в новій редакції, учасником товариства є громадянин України ОСОБА_5, його вклад (частка) в статутному капіталі товариства складає 100000 грн., що становить 100% загального розміру статутного капіталу товариства.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.09.2015 року у справі № 925/794/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року, повністю відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ "Полянецьке" про стягнення з відповідача на його користь 607 166,33 грн. заборгованості від виплати його частки 15% власного капіталу товариства, 87 742,61 грн. 3% річних, 461 715,28 грн. інфляційних втрат за період користування його коштами з 02.11.2012 по 07.07.2015 року, що складає 1156624,22 грн., та відшкодування понесених ним судових витрат.

Позивачем оспорюється рішення загальних зборів від 01.11.2011 року, оскільки один з учасників ТОВ "Полянецьке" - ОСОБА_5, який брав участь у загальних зборах учасників товариства із часткою 85 % статутного капіталу, повністю не вніс свого вкладу, тобто незаконно набув частку у вказаному розмірі від попереднього учасника - ТОВ "Аметист", що вказує на відсутність доказів набуття ним корпоративних прав ТОВ "Поляняцьке" та відсутність підстав для прийняття рішення про виключення зі складу учасників ОСОБА_4

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полянецьке", в свою чергу, заперечило проти позову з посиланням на пропуск строку давності.

Згідно чч. 1-3 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства. Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Законодавством не передбачено обмеження кількості голосів учасників ТОВ лише оплаченими частками у статутному капіталі товариства. Відповідно до частини четвертої статті 58 Закону України "Про господарські товариства" учасники ТОВ мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Розмір часток кожного з учасників товариства визначається у статуті товариства. Отже, господарський суд, визначаючи повноважність загальних зборів, не має законних підстав для неврахування голосів учасників, які не сплатили або неповністю сплатили вартість своїх часток протягом одного року з дня державної реєстрації товариства.

Згідно частин 1, 2 статті 147 ЦК України та частин 1, 2 статті 53 Закону України "Про господарські товариства" учасники ТОВ мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) в статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Закон не обмежує це право необхідністю отримати згоду інших учасників товариства на передачу частки. В статуті може бути передбачено заборону на відчуження частки третім особам. Недотримання встановленої статутом заборони відступлення частки третім особам може бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлю-продаж або інше відчуження частки третій особі недійсним. Будь-які інші способи обмеження права учасника на відчуження частки в статутному капіталі ТОВ, передбачені статутом, зокрема необхідність згоди інших учасників або товариства, не відповідають закону, а тому до уваги не беруться.

Статтями 54, 64 Закону України "Про господарські товариства" також встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди (ч.ч. 1, 2 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".

В силу чч. 1, 2 ст. 64 цього ж Закону учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

В пункті 3.10. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 року "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" зазначено, що статтею 128 ЦК України, статтями 64, 72 Закону України "Про господарські товариства" передбачено можливість виключення учасника повного товариства, учасників товариств з обмеженою відповідальністю, які систематично не виконують чи неналежним чином виконують свої обов'язки або перешкоджають досягненню цілей товариства. У вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням таких учасників з відповідних товариств, господарським судам слід враховувати, що прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції учасників цих товариств, а не господарського суду. Суд лише перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним. У рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, правильно зазначив про відсутність доказів порушення оспорюваними рішеннями загальних зборів, оформлених протоколом № 3 від 01.11.2011 року, прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_4, оскільки вони прийняті з дотриманням норм чинного законодавства і не порушують корпоративних прав позивача, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке". Крім того, право власності ОСОБА_4 на частку у статутному капіталі товариства при виключенні його з товариства, забезпечено Товариством з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" шляхом виплати грошових коштів за вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі товариства та частини чистого прибутку станом на дату його виключення, про що господарським судом Черкаської області вирішено спір у справі №925/794/13.

Відтак, вказуючи на відсутність доказів для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Полянецьке", оформленого протоколом від 01.11.2011року, суди попередніх інстанцій зауважили на ненаданні позивачем доказів неправомочності проведення 01.11.2011 року загальних зборів учасників товариства та вказали на відсутність доказів на підтвердження обставин незаконності виключення його зі складу учасників ТОВ "Полянецьке" за систематичне перешкоджання своїми діями досягненню цілей господарського товариства, перевищення повноважень, привласнення печатки господарського товариства.

Крім того, залишаючи без задоволення решти позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, вірно зазначив про їх необгрунтованість, оскільки позовні вимоги заявлені від імені учасника товариства, який виключений із складу учасників і отримав грошову компенсацію за вартість частини майна товариства, пропорційну своїй частці у статутному капіталі товариства в сумі 473 276, 14 грн. та частину чистого прибутку станом на 01.11.2011 року в сумі 209 190 грн., з утриманням податку в сумі 11 010 грн., що протирічить приписам статті 167 ГК України, пункту 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" та не може бути предметом розгляду у даній справі в силу пункту 4 частини 1 статті 12 ГПК України.

Дані висновки судів відповідають роз'ясненням, викладеним в пунктах 1.1.-1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016 року, в яких зазначено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів. При визначенні підвідомчості справ цієї категорії судам слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 ЦК України, частини п'ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб. 1.2. За змістом положень пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, статті 167 ГК України, статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи. Учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.

При цьому, судами вірно зауважено про те, що корпоративне право є частиною цивільного, а тому способи його захисту мають співвідноситись з визначеними і закріпленими у законі приписами, при застосовуванні яких здійснюється відновлення порушеного права, припинення порушення, або його попередження.

Також в пунктах 2.4., 6.4. цієї ж Постанови Пленуму зазначено про те, що під час вирішення корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції АТ або вступу до інших юридичних осіб, а тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників або придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права. Недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи. Учасниками судового процесу у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичних осіб з підстав недотримання вимог закону та/або установчих документів під час їх скликання та проведення є учасник (учасники) або акціонер (акціонери), права яких на участь у загальних зборах було порушено, та юридична особа.

Відтак, залишаючи без задоволення вищевказані позовні вимоги ОСОБА_4 з тих підстав, що останній не є учасником товариства та не має право оскаржувати рішення загальних зборів (внаслідок відсутності доказів порушення його прав), судами попередніх інстанцій також встановлено факт виплати ОСОБА_4 частки статутного капіталу у за період з 31.10. по 02.11.2012 року в сумі 681 783,67 грн. за наказом генерального директора ТОВ "Полянецьке" № 73-г від 31.10.2012 року, виданим на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 26.10.2012 року, внаслідок його виходу зі складу учасників.

Крім того, рішенням господарського суду Черкаської області від 08.09.2015 року у справі № 925/794/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ "Полянецьке" про додаткове стягнення з відповідача на його користь 607 166,33 грн. заборгованості від виплати його частки 15% власного капіталу товариства, 3% річних в сумі 87 742,61 грн., 461 715,28 грн. інфляційних витрат за період з 02.11.2012 по 07.07.2015 року, а всього 1 156 624,22 грн.

Також, приймаючи рішення у даному спорі, місцевий та апеляційний господарські суди вказали на не наведення позивачем інших підстав щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Полянецьке", оформленого протоколом від 01.11.2011 року.

При цьому, суди вірно вказали, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом позивача, тому вимога ОСОБА_4 в частині визнання його права власності на Товариство з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" є безпідставною.

При вирішенні даного спору місцевим й апеляційним господарськими судами також правильно спростовано посилання ОСОБА_4 на неповне внесення ОСОБА_5 свого вкладу та, як наслідок, не набуття ним частки корпоративних прав ТОВ "Полянецьке" з підстав відсутності у чинному законодавстві обмеження кількості голосів учасників ТОВ лише оплаченими частками у статутному капіталі товариства.

Так, в силу частини 4 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" учасники ТОВ або ТДВ мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Розмір часток кожного з учасників товариства визначається у статуті товариства.

Питання щодо строку сплати статутного капіталу (внесення вкладів до статутного капіталу) учасниками ТОВ обмежено одним роком з дня державної реєстрації ТОВ (абзац 1 частини 3 статті 144 ЦК України, частина 1 статті 52 Закону України "Про господарські товариства").

В Рішенні Конституційного Суду України від 05.02.2013 № 1-рп/2013 підкреслено імперативність норм, закріплених у частині 3 статті 144 ЦК України і частині 2 статті 52 Закону "Про господарські товариства", якими передбачено дії, що належить вживати господарському товариству в разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого річного строку, зокрема, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення зі складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

З огляду на вищезазначене, висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що неврахування голосів учасників, які не сплатили або неповністю сплатили вартість своїх часток протягом одного року з дня державної реєстрації товариства не впливає на повноважність загальних зборів є підставним.

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно вказано про безпідставність позовних вимог щодо скасування протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" від 01.11.2011 року про виключення ОСОБА_4 з числа учасників товариства, оскільки в пункті 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016 року зазначено, що: "У судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК України. Тому господарські суди мають відмовляти в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи.".

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оспорювані позивачем рішення позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке", оформлені протоколом № 3 від 01.11.2011 року, прийняті з дотриманням вищенаведених норм законодавства, що свідчить про відсутність порушень корпоративних прав позивача і про відсутність підстав для визнання недійсними оскаржуваних рішень.

В частинах 1, 2 пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року зазначено наступне: "За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.".

З урахуванням наведеного, висновок господарського суду Черкаської області та Київського апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позову саме у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю (позивач не довів факту порушення його прав), а не через пропуск строку позовної давності відповідає вимогам закону.

Отже, місцевий й апеляційний господарські суди повно, всебічно дослідили надані сторонами докази, доводи, належно їх оцінили і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи ОСОБА_4 у касаційній скарзі не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийнята постанова апеляційної інстанцій відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року у справі № 925/1184/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіС.В. Владимиренко О.А. Кролевець