ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 922/3663/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Мележик Н.І., Самусенко С.С.розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016р.та рішеннягосподарського суду Донецької області від 16.03.2016р.У справі№922/3663/15 господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар"до Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію "Укрбізнесбанк" Білої Ірини Володимирівнипрозобов'язання вчинити діїза участю представників

позивача - не з'явились;

відповідача - Сердійчук О.Л., дов. №201 від 25.07.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Компанія Агростар" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" (відповідач) про зобов'язання перерахувати грошові кошти, що обліковуються на розрахунковому рахунку позивача №26003032282001 відкритому в ПАТ"Укрбізнесбанк" на підставі договору №РКО/322820.1 банківського рахунку юридичної особи у національній валюті України від 04.04.2013р., укладеного між ПАТ "Український Бізнес Банк" в особі директора Харківської регіональної дирекції (відділення) ПАТ "Укрбізнесбанк" Хмельницької Світлани Вікторівни та ТОВ "Компанія Агростар" в розмірі 6997503,82 грн. на р/р 26005500156899 ТОВ "Компанія Агростар", відкритий у Банку ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО банку 300614.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.2015р. у справі №922/3663/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015р. позов задоволено повністю, зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01054, м.Київ, вул.О.Гончара,26) на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" (83001, м. Донецьк, вул. Артема,125) в особі Харківської регіональної дирекції (відділення) ПАТ "Укрбізнесбанк" (61023, м.Харків, вул.Сумська,71) кошти в розмірі 6997503,82грн., що обліковувались на розрахунковому рахунку №26003032282001 відкритому в ПАТ"Укрбізнесбанк" в особі Харківської регіональної дирекції (відділення) ПАТ "Укрбізнесбанк", відповідно до договору №РКО/322820.1 від 04.03.2013р. на ім'я ТОВ "Компанія Агростар" (код ЄДРПОУ: 37091711) перерахувати на наступні реквізити: ТОВ "Компанія Агростар" (код ЄДРПОУ: 37091711), р/р26005500156899 у Банк ПАТ "Креді Агриколь Банк", МФО банку: 300614.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015р. та рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2015р. у справі №922/3663/15 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області, з підстави порушення судами попередніх інстанцій правил територіальної підсудності.

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Донецької області від 16.03.2016р. (суддя Курило Г.Є.) у справі №922/3663/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Чернота Л.Ф., суддів: Бойченко К.І., Стойка О.В.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Білої Ірини Володимирівни про зобов'язання перерахувати грошові кошти в розмірі 6997503,82 грн., що обліковувались на розрахунковому рахунку відкритому в ПАТ "Укрбізнесбанк".

Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016р. і рішення господарського суду Донецької області від 16.03.2016 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про необгрунтованість та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі позивача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.08.2016р. колегією суддів у складі головуючого судді Владимиренко С.В., суддів: Гольцової Л.А., Самусенко С.С., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" було прийнято до провадження та призначено її розгляд у засіданні суду касаційної інстанції на 14.09.2016р.

За Розпорядженням Керівника апарату Вищого господарського суду України від 12.09.2016р. №08.03-04/3944 у зв'язку з перебуванням судді Гольцової Л.А. у відпустці, відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №922/3663/15.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №922/3663/15 від 12.09.2016р. для розгляду даної справи у суді касаційної інстанції було визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Владимиренко С.В., судді: Мележик Н.І., Самусенко С.С.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.04.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" (клієнт, позивач) був укладений договір банківського рахунку (договір) юридичної особи у національній валюті України №РКО/322820.1, відповідно до 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26003032282001 і здійснює комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта, а саме: ведення його рахунку, касове обслуговування, зберігання коштів і здійснення за дорученням клієнта усіх видів розрахунків, що передбачені цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.1 договору банк зобов'язався своєчасно та правильно здійснювати розрахункові операції за дорученням клієнта. Договір укладений на невизначений строк і набирає чинності з моменту підписання його сторонами, згідно п. 8.2 договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.06.2015р. відповідач отримав від позивача заяву від 03.06.2015р. про перерахування грошових коштів в розмірі 6997503,82грн. з розрахункового рахунку № 26003032282001 відкритого в ПАТ "Укрбізнесбанк" на ім'я ТОВ "Компанія Агростар" (код ЄДРПОУ 37091711) на реквізити: ТОВ "Компанія Агростар" (Код ЄДРПОУ 37091711), р/р№26005500156899 у ПАТ "Креді агріколь банк" МФО банку 300614. Водночас, відповідач листом вих.№3058 від 12.06.2015р. відмовив позивачу в проведені платежу у зв'язку із відкликанням банківської ліцензії ПАТ "Укрбізнесбанк", що і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Відповідно до пункту 7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Частинами першою, другою та третьою статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Тобто, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку позивач є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 25.12.2014р. №844 "Про віднесення ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.12.2014р. № 164 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК", згідно з яким з 26.12.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" строком на три місяці з 26.12.2014р. по 25.03.2015р.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку - Публічного акціонерного товариства "УКРБІЗНЕСБАНК" , запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою ст.34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 65 від 25.03.2015р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" до 24.04.2015р. включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 23.04.2015 р. № 265 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2015 р. №87 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білу Ірину Володимирівну строком на 1 рік з 24.04.2015р. до 23.04.2016р. включно.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За приписами ч.1, 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до пунктів 6, 16 ч.1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідно до п. 1 ч. 5 якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема, щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

У розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до п.54 ч.1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно з ч.1 ст. 36 Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За змістом частини п'ятої цієї ж статті під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відтак, врахувавши зазначені норми матеріального права, здійснивши аналіз наявних у матеріалах справи документів відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що між сторонами склались зобов'язальні відносини на підставі договору банківського рахунку, які носять майново-грошовий характер, а тому позивач у справі є кредитором банку, на якого розповсюджується обмеження, встановлене п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", внаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у даній справі про зобов'язання відповідача виконати умови договору банківського рахунку №РКО/322820.1 від 04.04.2013р. та перерахувати спірну суму грошових коштів з розрахункового рахунку позивача №26003032282001 відкритого в ПАТ"Укрбізнесбанк" на р/р 26005500156899 ТОВ "Компанія Агростар", відкритий у Банку ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО банку 300614.

Зазначений висновок судів відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постановах від 01.04.2015р. у справі №910/5560/14, від 10.06.2015р. у справі №927/1379/14. Тоді як, згідно положень ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. При цьому, відповідно до ч.3 ст.82 Господарського процесуального кодексу України при застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

На підставі зазначеного вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано вірну юридичну оцінку, норми права застосовані вірно, а доводи викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів. Відтак, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016р. у справі №922/3663/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.І. Мележик

С.С.Самусенко