ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 913/656/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Першого заступника прокурора Луганської областіна постанову у справіДонецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016 № 913/656/15 Господарського суду Луганської областіза позовомЗаступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській областідо1. Старобільської районної державної адміністрації, 2. Фермерського господарства "Лаванда плюс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Луганській областіпровизнання недійсними розпоряджень, визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачане з'явився- - відповідача-1не з'явився- - відповідача-2не з'явився- - третьої особине з'явився- - ГПУТомчук М.О.

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року Заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Старобільської районної державної адміністрації та Фермерського господарства "Лаванда плюс", в якій просив суд визнати недійсними: розпорядження Голови Старобільської районної державної адміністрації № 335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс"; розпорядження Голови Старобільської районної державної адміністрації № 492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс" від 09.09.2011; договір оренди землі від 08.11.2011, укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс"; та зобов'язати Фермерське господарство "Лаванда плюс" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку площею 8,5246 га, вартістю 188 395, 36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі вказаних розпоряджень та договору оренди землі передано земельну ділянку в оренду без проведення обов'язкових земельних торгів, тобто з порушенням конкурентних засад надання земель державної власності, які передбачені ст.ст. 116, 124, 134 ЗК України та без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.09.2015 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 02.11.2015 у справі № 913/656/15 (суддя Смола С.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (головуючий Склярук О.І., судді: Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) у позові відмовлено повністю з підстав спливу позовної давності.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Перший заступник прокурора Луганської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на не правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

12.09.2016 на адресу суду від Державної інспекції сільського господарства в Луганській області надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника, яке задоволено судом.

Старобільська районна державна адміністрація, Фермерське господарство "Лаванда плюс", Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Голови Старобільської районної державної адміністрації № 335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс" надано дозвіл селянському (фермерському) господарству "Лаванда плюс" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 9,6 га сільськогосподарських угідь, які надаються терміном на 49 років для ведення фермерського господарства, за рахунок земель державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді.

Розпорядженням Голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.09.2011 № 492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, яка надається в оренду терміном на сорок дев'ять років селянському Фермерському господарству "Лаванда плюс" для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді та вирішено надати ФГ "Лаванда плюс" в оренду терміном на сорок дев'ять років земельну ділянку загальною площею 8,5246 га сіножатей для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді.

На підставі цього розпорядження, 08.11.2011 між Старобільською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Фермерським господарством "Лаванда плюс", як орендарем, укладено договір оренди землі строком на 49 років, за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності загальною площею 8,5246 га, у тому числі: сіножатей 8,5246 га, яка розташована за межами населених пунктів, на території Половинкинської сільської ради.

В своєму позові прокурор послався на те, що вказана земельна ділянка передана в оренду з порушенням вимог земельного законодавства, без проведення земельних торгів, що є обов'язковим в силу ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України та без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами прокурора про порушення вимог діючого земельного законодавства, однак, при цьому послалися на сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові. Суди дійшли висновків про те, що позивач мав можливість дізнатися про порушення у червні 2012 року та вжити відповідні заходи щодо їх усунення в межах строку позовної давності, однак не запланував відповідної перевірки.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування інституту позовної давності, колегія вважає передчасними та недостатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У ЦК позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

В п.1 Положенням про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 №770 зазначено, що Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується. Основним завданням Держсільгоспінспеції є реалізація повноважень Державної інспекції сільського господарства України (далі -Держсільгоспінспекція) у межах відповідної території. Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Статтею 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що повноваження Держсільгоспінспекції реалізується шляхом: проведення перевірок, розгляду звернень юридичних та фізичних осіб, участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель, розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель, проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Отже, державний нагляд (контроль) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю покладено на Держсільгоспінспекцію.

Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має зазначені повноваження, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, що спірні розпорядження та договір передавалися позивачу або те, що останнього було повідомлено про прийняття спірних розпоряджень та укладання спірного договору.

В своїх рішеннях суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що держава в особі її контролюючих органів мала можливість дізнатися про порушення у червні 2012 та прийняти відповідні заходи щодо їх усунення протягом трьох років, тобто в межах строку позовної давності.

Однак, судами не досліджено і не враховано, що орган державної влади, в інтересах якого прокурором заявлено позов, не є стороною спірного договору та органом, який прийняв спірні розпорядження.

Сам по собі факт передачі державою позивачу такої правомочності як проведення перевірок не може свідчити про початок перебігу позовної давності, оскільки відповідні обставини можуть бути встановлені з урахуванням конкретних даних про характер вчиненого правопорушення, зв'язку між особою, яка вчинила правопорушення та особою в інтересах якої прокурором заявлено позов та інших даних, на підставі яких можна достеменно встановити дату, з якої слід розраховувати строк позовної давності.

Ч. 2. ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилаючись на обов'язок позивача періодично проводити перевірки, суди попередніх інстанцій не врахували, що Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства затверджено наказом № 132 Міністерства аграрної політики та продовольства України 25 лютого 2013 року та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14 березня 2013 року за № 412/22944, тоді як позов у цій справі заявлено в серпні 2015 року.

Крім того, в своїх рішеннях суди послалися на лист № 1408 від 20.06.2012 (а.с.123, т.1), яким Старобільська райдержадміністрація на адресу Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного природоохоронного прокурора на його вимогу №76-1194 вих12 (а.с.122 т.1) надсилала копії розпоряджень з питань земельних правовідносин за період, починаючи з липня 2011 по травень 2012 включно. При цьому, суди не звернули увагу на те, що вказаний лист не містить переліку документів, що додаються до нього. Судами не з'ясовано чи отримала прокуратура спірні розпорядження та договір. Цим обставинам не надано ніякої правової оцінки.

Разом із тим, за загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

У порушення вимог статті 32 ГПК України, суди не встановили початку перебігу строку позовної давності для Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску, у зв'язку з чим, суд касаційної інстанції позбавлений можливості зробити висновок про правильність застосування судами матеріальних норм про позовну давність.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016 та рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2015 у справі № 913/656/15 скасувати.

Справу № 913/656/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова