ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 910/8328/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Акулової Н.В.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - Лець Ю.В.,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластівка ЛТД"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.05.2016

у справі № 910/8328/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластівка ЛТД"

про стягнення 61 545 308,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластівка ЛТД" про стягнення 61 545 308,72 грн. заборгованості за кредитним договором.

Додатково позивачем було подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2016 (суддя Бондарчук В.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 (колегія суддів у складі: суддя Ткаченко Б.О. - головуючий, судді Руденко М.А., Зеленін В.О.), заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. До вирішення спору у справі № 910/8328/16 по суті та набрання рішенням законної сили вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Ластівка ЛТД" в межах суми позову 61 545 308,72 грн., що обліковуються на будь-яких виявлених державним виконавцем розрахункових рахунках ТОВ "Ластівка ЛТД", окрім рахунку № 26047011059895, код валюти 980 (зі спеціальним режимом функціонування).

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016, ухвалу господарського суду міста Києва від 23.05.2016, а матеріали справи направити до господарського суду міста Києва для повторного розгляду заяви про забезпечення позову. Скарга мотивована порушенням господарськими судами вимог ст.ст. 33, 34, 43, 66, 67, 104 ГПК України. Так, на думку скаржника, подана позивачем заява про забезпечення позову є безпідставною, оскільки вимоги позивача забезпечуються заставленим майном, що виключає наявність будь-яких ризиків для позивача щодо невиконання можливого рішення про задоволення позову з боку відповідача. Крім того, господарським судом апеляційної інстанції залишено поза увагою укладений сторонами іпотечний договір від 16.01.2014.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 та ухвалу господарського суду першої інстанції від 23.05.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку позивача, є підстави вважати про можливість виведення відповідачем грошових коштів з рахунків та подальшого відчуження іпотечного майна з метою подальшого уникнення відповідальності за кредитним договором, у зв'язку з чим накладення господарськими судами арешту на грошову суму в межах заявлених позовних вимог є правомірним та адекватним заходом забезпечення позову.

Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Предметом спору в даній справі є вимоги про стягнення з ТОВ "Ластівка ЛТД" 61 545 308,72 грн. простроченої заборгованості за кредитним договором № FA1 від 30.12.2013.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову позивач зазначив про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки сума заявленого позову є значною, існує реальна загроза виникнення неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову. При цьому, позивач вказав, що з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором №від 30.12.2013 між сторонами було укладено договір застави майнових прав №-МС від 30.12.2013, за яким предметом застави є право вимоги на всі кошти, включаючи проценти, що обліковуються на поточних рахунках ТОВ "Ластівка ЛТД" № 26002011028742 у гривнях, № 26000011028777 у євро, № 6004011028825 у доларах США (договір банківського рахунку № 26002011028742 від 23.09.2013). За кредитним договором та договором застави з вказаних вище рахунків передбачено право банку здійснювати договірне списання. Відповідачем у банку також відкриті рахунки № 26006011151507, № 26006011864496 (відповідно до договору банківського вкладу) та рахунок № 26047011059895 (відповідно до договору рахунку зі спеціальним режимом функціонування). Проте, не зважаючи на зазначений вище договір забезпечення, відповідач акумулює основні кошти на вказаних вище депозитних рахунках, які йому належать та відкриті в ПАТ "Укрсоцбанк" відповідно до договорів банківського вкладу та на рахунку № 26047011059895 (зі спеціальним режимом функціонування), чим не виконує умови договору застави майнових прав №-МС від 30.12.2013. З огляду на те, що відповідач тривалий час не здійснює погашення кредиту у відповідності до умов передбачених кредитним договором основні суми коштів надходять на рахунки відповідача, з яких не передбачено договірне списання, позивач вважає, що такі дії відповідача, направлені на умисне невиконання умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані роз'яснення викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" судам роз'яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем, з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи наведені вимоги чинного законодавства та обставини справи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, що відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких вони вживаються. При цьому, господарськими судами правильно зазначено про те, що заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Ластівка ЛТД" в межах суми позову безпосередньо стосується предмета спору і невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог позивача, а застосований захід до забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача.

При цьому, стосовно клопотання в частині вимог позивача про накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунку № 26047011059895, код валюти 980 (зі спеціальним режимом функціонування), господарські суди обґрунтовано відмовили у його задоволенні, оскільки вказаний рахунок має спеціальний режим використання, з огляду на положення п. 4 ч. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким встановлено, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що господарським судом апеляційної інстанції залишено поза увагою укладений сторонами іпотечний договір від 16.01.2014 відхиляються Вищим господарським судом України, оскільки в даному випадку позовні вимоги заявлялися про стягнення грошових коштів, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з чим застосований захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідає предмету та обсягу позовних вимог.

Відтак, доводи заявника касаційної скарги про порушення господарськими судами попередніх інстанцій вимог ст. 43 ГПК України та ч. 1 ст. 104 ГПК України в частині оцінки поданих сторонами доказів є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових актів.

За таких обставин правові підстави для скасування або зміни оскаржених постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 та ухвали господарського суду міста Києва від 23.05.2016 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластівка ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 23.05.2016 у справі № 910/8328/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Н. Акулова Н. Губенко