ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 910/791/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Акулової Н.В., Мележик Н.І.розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 2"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 14.04.2016р.у справі№910/791/16 господарського суду міста Києваза позовомПриватного малого підприємства "Інтерсевен"до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 2"простягнення 42508,64грн.

за участю представників

позивача - Востров В.О. - директор;

відповідача - Гіневська-Фареник М.О., дов. б/н від 25.01.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство "Інтерсевен" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 2" про стягнення 37108,67 грн. основного боргу, 4719,35 грн. інфляційних втрат та 680,62 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2016р. (суддя Домнічева І.О.) у справі №910/791/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Рябухи В.І.. суддів - Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 37108,67 грн. основного боргу, 4719, 35 грн. інфляційних втрат, 680, 62 грн. - 3% річних та 1378 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "РАДА 2" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016р. та прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному малому підприємству "Інтерсевен" у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 2" про відшкодування грошових зобов'язань повністю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.08.2016р. колегією суддів у складі головуючого судді Владимиренко С.В., суддів: Воліка І.М., Шевчук С.Р., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 2" було прийнято до провадження та призначено її розгляд у засіданні суду касаційної інстанції на 14.09.2016р.

Подана заявником касаційної скарги заява про зупинення виконавчого провадження №51795741 не підлягає задоволенню, оскільки вчинення таких дій не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції, який згідно ст.1211 Господарського процесуального кодексу України може до закінчення перегляду оскаржуваного рішення господарського суду в порядку касації, зупинити його виконання, а не виконавче провадження, як просив заявник.

За Розпорядженням Керівника апарату Вищого господарського суду України від 12.09.2016р. №08.03-04/3945 у зв'язку з перебуванням суддів Воліка І.М. та Шевчук С.Р. у відпустці, відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №910/791/16.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/791/16 від 12.09.2016р. для розгляду даної справи у суді касаційної інстанції було визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Владимиренко С.В., суддів: Акулова Н.В., Мележик Н.І.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.10.2009р. між Приватним малим підприємством "Інтерсевен" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДА 2" (замовник) укладено договір на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів №10/09 (надалі - договір), за умовами якого підрядник прийняв на себе зобов'язання повного технічного обслуговування та ремонту ліфтів, заснованих на принципах технічного обслуговування, передбачених заводом-виробником по усуненню позапланових зупинок ліфтів, цілодобово без вихідних.

Згідно з п.2.1 договору до обов'язків підрядника належить, зокрема, забезпечення постійної технічної готовності ліфтів рег. №32794 г/п 10000 кг на 24 ост.v=1.6м/с, рег. №32795 г/п 400 кг на 24 ост. v=1.6м/с, рег. №30879 г/п 1000 кг на 10 ост. v=1.6м/с, рег. №31228 г/п 400 кг на 6 ост. v=1.0м/с, рег. №32796 г/п 1000 кг на 24 ост. v=1.6м/с, рег. №32797 г/п 400 кг на 24 ост. v=1.6м/с у житловому будинку, що знаходиться за адресою: вул. Срібнокільська, 12.

Як встановлено судами, у п.5.1 договору, в редакції додаткової угоди від 01.06.2011р. №1 передбачено, що загальна вартість по договору щомісячно складає 8563,54 грн., в тому числі ПДВ 1427,26 грн.

Відповідно до п.5.2 договору, в редакції додаткової угоди від 01.12.2012р. №178/02/НП, розрахунки за технічне обслуговування проводяться щомісячно до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі акта виконаних робіт.

Договір вступає в силу з 01.11.2009р. та діє до 31.12.2011р. (п.6.1 договору). Договір автоматично продовжується на один рік, якщо жодна зі сторін не заявить іншій стороні про його розірвання за місяць до його закінчення (п.6.10 договору).

Судами попередніх інстанцій з посиланням на ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України вірно зазначено, що укладений між сторонами правочин містить в собі елементи договору про надання послуг та договору підряду та підпадає під правове регулювання ст.ст.901-907, ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, судами встановлено, що згідно п. 6.6 договору при його розірванні з ініціативи замовника, він зобов'язаний письмово повідомити директора ПМП "Інтерсевен", але не менш, ніж за 2 місяці до розірвання.

20.04.2015р. ТОВ "РАДА 2" звернулось до ПМП "Інтерсевен" з повідомленням №02-0338 про розірвання договору з 20.06.2015р.

Згідно з ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. За таких обставин, як встановлено судами та не заперечується сторонами, договір є розірваним з 20.06.2015р., а права та обов'язки сторін, які виникли з цього правочину, є припиненими.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом спору у даній справі є вимога ПМП "Інтерсевен" до ТОВ "РАДА 2" про стягнення заборгованості за виконаними роботами у період з 01.02.2015р. по 10.06.2015р., інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з цим.

Задовольняючи позовні вимоги ПМП "Інтересевен" у повному обсязі, суди попередніх інстанцій дослідили та встановили наступні обставини.

На підтвердження факту надання послуг за вказаним вище правочином позивачем було надано витяги з журналів реєстрації проведеного технічного огляду ліфтів рег. №31228, №30879, №32794, №32795, №32796 та №32797, виписки з журналів обліку заявок за об'єктом ТОВ "РАДА 2" (з січня по червень 2015 року), акти приймання виконаних робіт за спірний період, графік технічного обслуговування ліфтів за адресою: вул. Срібнокількська, 12, графік чергувань у вихідні та святкові дні працівників ПМП "Інтерсевен" за січень - червень 2015 року, журналу обліку заявок (об'єкт: вул. Срібнокількська, 12) з 23.10.2014р. по 13.06.2015р.).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Статтею 852 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вже зазначалось вище, спірним періодом за який позивач заявив позов про стягнення з відповідача вартості виконаних робіт (наданих послуг) за договором є період з 01 лютого 2015 року по 10 червня 2015 року, акти за який відповідачем підписані не були.

В обґрунтування факту отримання відповідачем актів виконаних робіт за спірний період, суди попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України дослідили та надали юридичну оцінку поданим сторонам доказам, а саме - наявним у матеріалах справи листам від 03.04.2015р. № 36/15, від 30.04.2015р. №50/15 та претензії від 24.06.2015р. № 79/15 з відтиском штемпелю ТОВ "РАДА 2" з вхідним номером та датою на них та повідомленню про вручення поштового відправлення з штрихкодовим індикатором №01133 23579686.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Тобто, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України у своїй постанові від 02.10.2012р. у справі №23/236, висновок якого відповідно до положень ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на зазначені вище обставини, судами попередніх інстанцій, за результатами оцінки поданих сторонами доказів у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, встановлено як факт реального виконання робіт (надання послуг) позивачем за договором, так і надіслання ним актів виконаних робіт за спірний період та отримання їх відповідачем.

Таким чином, враховуючи зміст укладеного між сторонами договору, встановлення судами попередніх інстанцій факту реального виконання позивачем робіт за договором, відсутність у матеріалах справи документів, які б свідчили про неналежність виконання таких робіт позивачем та/або незгоду відповідача з такими діями та/або бездіяльністю позивача, згідно зазначених вище ст.ст.849, 852-853 Цивільного кодексу України, встановлення судами факту надіслання та отримання спірних актів відповідачеві, враховуючи невиконання останнім своїх зобов'язань за договором з оплати виконаних позивачем робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів та те, що строк, протягом якого замовник (відповідач) зобов'язаний виконати обов'язок по сплаті підряднику вартості таких робіт, настав, колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ПМП "Інтерсевен" до ТОВ "РАДА 2" про стягнення заборгованості за договором в сумі 37108,67 грн.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено, а заявником касаційної інстанції не спростовано факту виникнення у останнього даної заборгованості, перевіривши правильність здійснених судами розрахунків 3% річних та інфляційних, а також врахувавши те, що касаційна скарга не містить доводів стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права в цій частині, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог ПМП "Інтерсевен" в частині стягнення з відповідача 4719,35 грн. інфляційних втрат та 680,62 грн. 3% річних.

Разом з тим, посилання ТОВ "РАДА 2" на постанову Верховного суду України від 04.04.2014р. у справі №911/27/25/13-г в якості підстави для відмови позивачу у стягненні з відповідача заборгованості за виконанні роботи, та як результат, скасування постанови та рішення судів попередніх інстанцій у даній справі, є помилковим, оскільки обставини, встановлені судами у зазначеній справі є відмінними від тих, які встановлені в межах даної справи та не можуть бути враховані у даній справі. При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що згідно положень чинного в Україні процесуального законодавства рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що решта доводів, викладених у касаційній скарзі фактично зводиться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, з огляду на вищенаведені обставини, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 2" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. у справі №910/791/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.В. Акулова

Н.І. Мележик